54. Кличний відмінок іменників

Закінчення -у мають: а)іменники твердої групи із суфіксами -ик, -ок,-к(о): ударнику, синку, батьку, робітнику (робітниче), Шевченку;б)іншомовні імена з основою на ґ, к, х: Людвіґу, Джеку, Жаку, Фрідріху;в)іменники мішаної групи з основою на шиплячий(крім ж): погоничу, слухачу, товаришу;г)також іменники: діду, сину, тату.Закінчення -ю мають іменниким'якої^групи: Віталію, учи­телю, Григорію, краю, лікарю, Ігорю (Ігоре), місяцю, розмаю Сале Господи).Закінчення –е мають:а)безсуфіксні іменники твердої групи: друже, дяче, мосте,орле, голубе, Петре, Степане, козаче, чумаче, соколе;б)іменники м'якої групи із^ суфіксом -ець: женче (віджнець), кравче, молодче, хлопче, шевче, старче —старалюдина Сале: бійцю, знавцю, старцю —жебрак);в)іменники мішаної групи - власні назви з основою нашиплячий і загальні назви з основою на р, ж: Дбвбу-ше, маляре, стороже, тесляре, школяре, Черемоше;г)географічні назви із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв),-ин, -ін (-їн): Харкове, Львове, Києве, Тамбове, Лоєве, Лебедине, Любліне. Примітки: 1. Обидва слова набувають форми Кл. відмінка: а) у звертаннях, що складаються із загальної назви та імені: брате Петре, друже Миколо, колеґо Грицю,товаришу Віталію; б)у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища: друже Карпенку, колеґо Петрове, добродію Комарю, товаришу Гармашу; в)у звертаннях, що складаються з імені та імені по батькові: Володимире Хомичу, Петре Михайловичу. 2. У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, переважають форми: добродію бригадире, пане лейтенанте. Форми типу пане капітан іноді вжива­ються для підкреслення офіційності звертання.

55. Родовий відмінок однини іменників іі відміни чоловічого роду

У родовому відмінку однини іменники II відміни мають закінчення -а, -у (у м'якій групі - -я, -ю). При визначенні закінчення беруть до уваги семантико-морфологічні та акцентологічні (наголос) ознаки іменника. Наприклад: папір - папера (документ) - паперу (матеріал): акт - акта (документ) - акту (дія). Закінчення -а, -я мають іменники чоловічого роду, що означають: - загальні і власні назви людей та населених пунктів: заступника, акціонера, Івана, Львова, Севастополя;- інші географічні (власні) назви з наголосом на кінцевому складі у родовому відмінку та з суфіксами -ов, -ев, -с в, -ськ: Дніпра, Трудежа, Ірпеня; Здвижа, Дніпропетровська; - назви речей, предметів: комп 'ютера. ксерокса, стола, автомобічя, мікроскопа, документа, плаща, векселя, стільця; - назви мір простору, довжини, ваги, часу: метра, місяця, тижня (але року, віку); - назви окремих днів тижня: понеділка; місяців: січня, листопада (листопаду - з іншим значенням): - назви будівель, приміщень, споруд: коридора, погреба (але льоху); Деякі назви цієі групи вживаються лише із закінченням -у: поверху, палацу, залу, магазину. вокзалу, метрополітену та ін.- наукові й технічні терміни іншомовного походження, що означають одиничні поняття: ромба, квадрата, діаметра, куба, катода, реферата; - українські терміни, коли вони утворені за допомогою суфіксів: відмінка, іменника, прикметника, ступеня, рівня (але складу, способу, роду, виду, стану і в загальному, і в термінологічному значеннях).Закінчення -у, -ю мають іменники чоловічого роду, що означають:- збірні поняття: колективу, пленуму, (але вишняка, березняка, чагарника):- речовину, масу, матеріал: меду, спирту, сиропу, снігу, агмазу, кисню, водню;- різні почуття, відчуття: гніву, відчаю, гумору;- назви установ, закладів, організацій: університету, штабу, комітету;- назви процесів, станів, властивостей, ознак: руху, польоту, ремонту, успіху, імпорту;- явища природи:грому, вітру, морозу, вогню;- місце, простір тощо: світу, степу, яру, краю (але хутора, берега, горба);- назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо: Херсону, Кавказу, Дунаю, Алтаю; але іменники з наголосом на останньому складі мають закінчення -а, -я: Дністра, Остра.