3. Геологічна структура та її відображення у рельєфі України.

Територія України розташована у південно-західній частині Східноєвропейської платформи і оточуючих її гірських споруд Карпат і Криму, які є частиною Альпійської складчастої геосинклінальної області. У її будові беруть участь породи докембрійського, палеозойського, мезозойського та кайнозойського віку, що утворюють три структурних поверхи:

• докембрійський,

• палеозойський

• мезо-кайнозойський.

У платформній частині виділяють найважливіші структури: Український кристалічний щит, Волино-Подільську плиту, Донецьку складчасту споруду, Дніпровсько-Донецьку і Причорноморську западини, шельф Чорного та Азовського морів, Скіфську плиту та інші.

Український щит, що займає центральну частину України, складений сильно дислокованими метаморфічними, інтрузивними і метасоматичними утвореннями архею і нижнього протерозою. З цією унікальною, в металогенічному відношенні, структурою (Українським щитом), точніше його кристалічною основою, пов'язана більшість родовищ металічних корисних копалин і, в першу чергу, найбільший Криворізький залізорудний басейн, комплексні корінні родовища ільменіт-апатитових руд, родовища інших кольорових, благородних і рідкісних металів (урану, алюмінію, міді, молібдену, нікелю, берилію, літію, ґерманію, ніобію, танталу, металів рідкісноземельної групи, скандію, золота, платиноїдів), а також алмазів, п'єзооптичної сировини, флюориту, графіту, талькомагнезиту, нефелінових руд, великої кількості родовищ облицювальних і декоративних каменів і інші. У платформному чохлі, що перекриває кристалічний фундамент, розміщені великі поклади марганцевих руд Нікопольського басейну, комплексні ільменіт-рутил-цирконієвих руд Середнього Придніпров'я, а також екзогенні родовища урану, унікальні за якістю і запасам родовища каолінів, бентонітових, вогнетривких і тугоплавких глин, бурого вугілля та інших корисних копалин.

Волино-Подільська плита знаходиться на захід від Українського щита і являє собою область поступового занурення докембрійської кристалічної основи на глибину до 3 км. З осадовими породами палеозою, мезозою, кайнозою тут пов'язані родовища кам'яне вугілля, сірки, гіпсу, фосфоритів.

Дніпровсько-Донецький прогин (авлакоген) поділяється на три мегаструктури:

• Прип'ятську (Бєларусь) западину

• Дніпровсько-Донецьку западину

• Донецьку складчасту споруду

Докембрійський фундамент під ними залягає відповідно на глибинах від 2—6 до 18—20 км. Прогин заповнений осадовими породами палеозою, мезозою та кайнозою, які, як і фундамент, розбиті різноспрямованими тектонічними розломами і зім'яті у складки, інтенсивність яких зростає у південно-східному напрямку. У межах Прип'ятської та Дніпровсько-Донецької западин широко розповсюджена солянокупольна тектоніка. З цими структурами пов'язані родовища нафти і газу, кам'яної солі, гіпсу, будівельних матеріалів. З Донецькою складчастою спорудою (Донецьким кам'яновугільним басейном) пов'язані родовища кам'яного вугілля, руд ртуті, флюориту, поліметалів і інші. У вугільних пластах Донбасу зосереджені трильйони кубічних метрів метану.

Причорноморська западина є глибоко опущеним південним блоком платформи з потужною товщею (до 4—5 км) мезозойських відкладів. Тут відомі родовища руд марганцю, прояви кам'яного вугілля, бокситів, поліметалів.

На шельфі Азовського і Чорного морів розвідані родовища вуглеводневої сировини і ведеться пошук нових покладів. Українські Карпати включають Передкарпатський крайовий прогин з сірко-, газо- і нафтоносними осадовими породами, складчасто-покривну область Карпат з потужним флішем і Закарпатський внутрішній прогин з вулканогенно-осадовими формаціями, з якими пов'язані кам'яна та калійна солі, цеоліти, барити, алуніти, золоте, ртутне і поліметалічне зруденіння. Складчаста область Гірського Криму — велике брилове підняття, південна частина якого занурена під рівень Чорного моря. Воно утворене інтенсивно дислокованим тріас-юрськими флішовими відкладами і карбонатними та піщано-глинистими крейдовими, палеогеновими і неогеновими товщами, що залягають спокійніше. З останніми пов'язані родовища залізих руд, солей, флюсових вапняків і інші.

4.Український кристалічний щит та його відображення в рельєфі — піднята південно-західна частина фундаменту Східноєвропейської платформи. Простягається з північного заходу на південний схід, приблизно на 1 000 км від ріки Горині до Азовського моря. Найбільша ширина 250 км, при загальній площі (з врахуванням схилів) 256 600 км². Кристалічні породи у межах українського кристалічного масиву виступають вище базису ерозії, часом як мальовничі скелі та пороги . Поверхня українського кристалічного масиву дещо хвиляста, ускладнена тектонічними рухами та процесами денудації. Український кристалічний масив майже весь складається з метаморфічних і магматичних порід.. Є райони, де ці процеси виявлялися порівняно слабо і де можна визначити первинні літологічні й вулканогенні формації. Найпоширеніші архейські породи (переважно ґнейси, амфіболіти, кристалічні лупаки, мігматити, метабазити), на які припадає понад 50% території кристалічного щита з виходами докембрійських формацій.

У складі давнішого Сарматського щита Український щит спочатку розвивався як геосинклінальна структура за безперервного утворення окремих розломів та зон розломів. Останні зумовили інтенсивні інтрузії магматичних мас та їхніх флюїдів, що посилило строкатість петрографічних відмін фундаменту. В будові фундаменту щита виділяються три складчасто – інтрузивні комплекси: дніпровський, тетерівсько-бузький та криворізький. Докембрійська основа щита являє собою сукупність численних блокових структур, розділених по-різному орієнтованими зонами тектонічних порушень. Тектонічні зони різночасові, різні за глибиною і по різному впливають на процеси літо і морфогенезу. Доведено що на кожному етапі тектогенезу відбувалось не тільки закладання нових систем тектонічних порушень, а і спостерігалось оновлення та ускладнення раніше сформованих. Поряд із блоковими структурами та лінійними зонами порушень були сформовані дугові, колові, овальні структури.. Діаметр останніх коливається від 120 до 200 км. У платформ енному покриві щита беруть участь верстви кори вивітрювання кристалічних порід і відклади юрського, крейдового, палеогенового, неогенового та антропогенового віку. Їхня потужність, фаціальний склад, літологічні відмінності, процеси діагенезу та гіпергенезу фрмувалися на тлі постійної еволюції тектонічних структур Українського щита, унаслідок чого осадовий покрив характеризується значної строкатістю.