31. Полонинсько-чорногорські карпати

— середньовисокі гірські хребти і масиви у внутрішній смузі Карпат Українських, у межах Закарп. та Чернів. областей. Плосковершинні, мають покривну тектонічну будову. На вершинах — полонини. До П.-Ч. К. належать Полонинський хребет, Свидовець, Чорногора, Гриняви і Буковинське середньогір'я.

К. І. Геренчук.

Витягнуті на 210 км із шириною 20-25 км. Орографічною віссю є Полонинський хребет, який поперечними долинами рік розчленований на окремі масиви (Полонина Руна, Полонина Боржавська, Полонина Красна).

Чорногора – найвища частина Українських Карпат – найвища вершина – Говерла 2061м. Верхня частина Чорногірського масиву є великим плоскогір’ям полонин, над якими піднімаються конусоподібні вершини: Петрос 2022, Ребра 2001.

На південному сході розташовані Гринявські гори з осьовим хребтом Певе. Ще південніше простирається Буковинська полонина.

32. Геоморфологія Мармароського массиву

Мармароський кристалічний масив заходить на територію України північно-східними відрогами і приурочений до високо піднятої зони метаморфічного комплексу порід, які сформувалися протягом байкальської і герцинської складчастостей.Масив на всьому проміжку насунений на флішові відклади(Круглов, 1986). Виділяють, відповідно, головні покриви – Білопотоцький (нижній) і Діловецький (верхній). Серед інших невеликих покривів виокремлюють Каміннопотоцький, який займає проміжне положення між Мармароським масивом і Флішовими Карпатами.На структурному продовженні Мармароського кристалічного масиву в північно західному напрямі розміщений покрив мармароських стрімчаків, у якому виділяють (Круглов, 1986) два покриви: Вежанський і Монастирецький.У рельєфі на території Українських Карпат цим структурам відповідають Рахівські гори, Чивчини і Мармароські стрімчаки, які виступають як морфоструктури третього порядку.Для Рахівських гір і масиву Чивчин характерний бриловий рельєфіз реліктовими альпійськими формами, значною амплітудою відносних висот (600 – 1100 м), глибокими, часто ущелино подібними долинами. Максимальна абсолютна висота приурочена до вершини Піп-Іван Мармароський (1937 м), яка складена гнейсами і має пірамідальну форму. На правобережжі р. Тиси Рахівські гори розділені долинами Тиси, Косівської, Шопурки на кілька пасом меридіонального простягання, що орієнтовані навхрест простяганню геологічних структур, унаслідок чого вершини мають «шахове розміщення» (цись, 1962). Головний гребінь гірської групи Чивчинських гір проходить через вершини Будийовська-Велика (1677 м), Чивчин (1766 м), Лостун (1653 м), Коман (1723 м), Гнятяса (1759 м). Амплітуда відносних висот 500-700м. Переважають круті і дуже круті схили(20-35градусів). Долини потоків мають вигляд ущелин, які сформувалися у місцях виходу вапняково-доломітових товщ. Мармароські стрімчаки клиноподібною смугою/, що звужується до пн.-зх.,простягаються від долини Шопурки до межиріччя Боржави- Латориці. Найчастіше у рельєфі вони представлені переривчастим ланцюгом вапнякових брил-стрімчаків. Вважають що вони є седиментаційними відторженцями обвально зсувного походження (олістолітами),які включені у нижньокрейдову товщу.