23.Геоморфологія Донецької височини

Донецька височина розташована на південному сході тери­торії України і крайньою південно-східною частиною - у межах Ростовської області Росії. Це антекліза, що сформувалась на місці однойменної пізньо-палеозойської орогенічної складчастої споруди Височина орієнтована в напрямку із заходу-пн-заходу до сходу-пд-сходу. Має довжину 320-350 км при максимальній ширині 140-150 км. Межує на пн-зх з Придніпровською низовиною, пд-зх та півдні - з Приазовською височиною, на сході - з Донсь­кою низовиною. З північного боку схили височини круто підрізуються долиною Сіверського Дінця.

Височина неоднорідна і поділяється на дві частини: південно-східну (кря­жову) і північно-західну. Максимальні абсолютні поз­начки поверхні пристосовані до Іванівського масиву (вища точка височини Могила Мечетна - 369 м) і до Ровеньківського масиву (Курган Мечетний - 359 м). Від цих масивів у західному і схід­ному напрямках абсолютні відмітки спадають.До периферії кряжу вони зменшу­ються до 200-180 м. Відносне перевищення між окремими межиріччями досягає 150 м і більше. Густота горизонтального ерозійного розчленування в середньому складає 0,4-0,6 км/км², глибина вертикального розчленування - до 200 м. План розчле­нування прямолінійний, поперечний.

Хоча розчленування рельєфу є значним, в орографічному плані північно-західної частини височини переважає м'яка хвилястість топографічної поверхні. Це обумовлено тим, що ерозійними врізаннями охоплені переважно пухкі осадові по­роди.

24. Геоморфологія Азово-Чорноморської низовини

Причорноморська низовина охоплює увесь південь україни і простягається уздовж північних берегів Чорного і Азовського берегів. Поверхнія низовини має незначний ухил з півночі на південь. Відносні висоти на півночі – 210-240 м., 120-140 – на заході, 0-80 – на півдні., тому за сукупністю деяких природних ознак Причорноморську западину умовно поділяють на 2 частини північну і південну.

Формування рельєфу обумовлене впливом переважно новітніх тектонічних рухів, досить строкато відображене у морфоструктурі причорномор*я. Виділяють різноманітні типи рівнин: пластово-ярусні денудаційні, пластово-акумулятивні низовинні. На геоморфологічних картах виділяють такі елементи морфоструктури: на півночі Причорноморської рівнини розташована пластова денудаційна успадковано-відроджена рівнина, а на півдні – гетерогенна пластово-акумулятивна, низинна, нахилена, новоутворена рівнина.

У будові рельєфу основну роль серед гірських порід верхнього структурного поверху відіграють неоген-антропогенні відклади.

Північна частина низовини щодо поверхні кристалічного фундаменту і розташованих на ній осадових утворень представлена пологою моноклі наллю південного схилу щита, яка знижується східцями у південному напрямку. Своєрідними лінійними морфоструктурами є зони розломів, які утворюють закономірні поєднання субширотних і субмеридіональних зон, значної ширини.

Причорноморська низовина як морфоструктура виникла внаслідок тривалого занурення у пізньому мезозої і пізніше на новітньому тектонічному етапі.. Розломи широтних та меридіональних напрямків обумовили формування морфоструктур більш древніх порядків.

В межах області Причорноморської низовини виділяють такі під області: придобруджинська пластово-акумулятивна низовина на неогенових та палеозойськийх відкладах, причорноморська плпстово-акумулятиана рівнина. У свою чергу причорноморська плпстово-акумулятивна низовина містить 7 геоморфологіних районів: Дністровсько-бузька акумулятивно-денудаційна хвиляста рівнина, Бузько-Дінпровська акумулятивно-денудаційна плоска, слабко розчленована рівнина, нижньодніпровська дельтова плоска та хвиляста рівнина, Білозерсько-Токмацька алювіальна плоска рівнина, асканійсько-мелітопольська алювіальна плоска рівнина, приазовсько узбережно-морська плоска рівнина.