1.Історія вивчення рельєфу України

Рельєф у близьких до сучасних обрисах згадується з давнини. Зокрема «батькові історії» Геродоту було відомо що північна частина Скіфії являла собою велику заболочену місцевість яка давала життя великим рікам. Батько історії називає 8 найбільших з них, придатних для судноплавства. Літописні джерела Київської – Русі також доносять нам певну уяву про особливості земної поверхні, деякі риси геологічної будови, зокрема теренів Древнього Києва. Наприклад будова печерних монастирів того часу можна вгадати їхнє закладання у лесових товщах, чи пісках полтавського ярусу, стрімкі схили лесових останців слугували чудовими перешкодами завойовникам і визначали надійність споруд давніх городів.

Наукове ж вивчення рельєфу України бере початок у 18 – 19 століття. Воно зумовлене розвитком топографічного знімання території, проведенням генерального межування і кадастрових робіт,геологічного картографування та пошуку родовищ корисних копалин,буд.залізниць і т.д. Важливим рушієм вивчення рельєфу виступало створення у 1882р. Геологічного комітету, відкриття кафедр географії у ЛНУ (1882/83рр) та географії і етнографії у Харківському(1884р) потім в Київському та Одеському.

Одним з перших узагальнюючих регіональних праць про рельєф Укр. «нариси рельєфу Харківської губернії»1863 І.Ф.Леваківський. Академік П.А.Тутковський своїми дослідженнями зробив великий внесок у теорію четвертинного геоморфогенезу Українського Полісся, дослідження річкових долин, природне районування України,обґрунтував еолову теорію походження лесу,відкрив і досліджував карст Волині. На заході осередок розвитку рельєфу був в ЛНУ. Наприклад Г.Величко 1889дисертація «Пластика українсько- польських земель з особливою увагою до Карпат». С.Рудницький на поч. 20ст опублікував серію праць «Знадоби до морфології Карпатського сточища Дністра(1905)», «Підкарпатського сточища Дністра(1907)», «Подільського сточища Дністра(1913)», «Основи морфології і геології Підкарпатської Русі і Закарпаття взагалі(1925)». Значний внесок в узагальнення знань про р-ф У.зроблено першим директором Українського науково-дослідного інституту географії С.Рудницьким. У першій книзі його праці «основи землезнання України»саме поглядом геоморфолога описано тодішній стан знань про географічне вивчення України. Пізніше було створення Всеукраїнської Академіїї Наук (1918р). Б.Лічков вивчав річкові долини Дніпра і Припяті ,геоморфологічну будову Східноєвропейської рівнини взагалі і Полісся зокрема,охарактеризував основні природно- географічні райони України , вів дискусії про пустелі четвертинного періоду тощо.Д.Соболєв виділв низку структурно – геоморфологічних районів вивчав рельєфоутворювальну роль Дніпровського зледеніння і Канівські гляціодислокації, неогенні та четвертинні тераси України і процеси долино утворення, четвертинний морфогенез, геологічну і геоморфологічну будову Полісся.

Дослідження М.Дмитрієва щодо еволюції рельєфу, його геологічної будови дозволили йому у 1936р у праці «Рельєф УСРР» охопити морфогенез та морфографію України. Проводить плідні геолого – геоморфологічні дослідження В.Бондарчук у 1941 – 1946 рр. вони висвітлюються у наукових статтях а у 1949р побачили світ навчальні посібники «Основи геоморфології» та «Геоморфологія УРСР».В подальшому виходить навч.посібник П.Цися «Геоморфологія УРСР»1962р, монографія І.Соколовського «Закономірності формування р-фу У.» 1971. У 70-80 р в українській геоморфології відбуваються позитивні зміни:розширюється спектр напрямку досліджень , появляються праці, присвячені проблемам інженерної,антропогенної,динамічної геоморфології. У кінці 90х. публікується серія монографій І.П.Ковальчук «регіональний еколого – геоморфологічний аналіз», Я.С.Кравчук. «Геоморфологія Передкарпаття», «Сучасна гдинаміка р-фу України» В.П.Палієнко 2005р, Я.С. Кравчук «Геоморфологія скибових карпат» 2005. А.А.Клюкин «Екзогеодинаміка Криму»2007р. Останнє десятиліття характеризується значним зацікавленням українською геоморфології питаннями екологічного характеру.