Психологічна діагностика Під редакцією м. К. Акімової

Зміст

Передмова ................................................. .................................................. ......................... 7

Частина I

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ

Глава 1. Історія психологічної діагностики ............................................... .... 20

§ 1. Витоки психодіагностики ................................................ ................................. 21

§ 2. Виникнення тестування ................................................ .......................... 23

§ 3. Інші види діагностичних методик .............................................. ......... 30

§ 4. Вітчизняні роботи в області психологічної діагностики ..... 33

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ........ 39

Рекомендовано література ................................................ ......................................... 40

Глава 2. Класифікація психодіагностичних методик .................................. 41

§ 1. Типи діагностичних методик ............................................... ....................... 42

§ 2. Формалізовані методики ................................................ ............................ 43

Тести ................................................. .................................................. ............... 44

Опитувальники ................................................. .................................................. .... 47

Проективна техніка ................................................ ................................... 49

Психофізіологічні методики ................................................ .......... 50

§ 3. Малоформалізованние методики ................................................ .................. 51

Метод спостереження ................................................ ........................................ 51

Бесіда ................................................. .................................................. ............. 56

Аналіз продуктів діяльності (контент-аналіз ).......................... 59

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ........ 62

Рекомендовано література ................................................ ......................................... 62

Глава 3. Психометричні вимоги до побудови і перевірки

методик ................................................. .................................................. .............. 64

§ 1. Стандартизація ................................................. .................................................. .. 66

§ 2. Надійність і валідність ............................................... ................................... 72

Надійність ................................................. .................................................. ... 72

Валідність ................................................. .................................................. ... 78

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ........ 85

Рекомендовано література ................................................ ......................................... 85

Частина II діагностики когнітивного СФЕРИ

Глава 1. Діагностика інтелекту і розумового розвитку ................................ 88

§ 1. Уявлення про інтелект ............................................... ........................... 89

§ 2. Уявлення про структуру інтелекту .............................................. ......... 96

§ 3. Інтелект і інтелектуальні тести .............................................. .......... 105

§ 4. Застосування інтелектуальних тестів у закордонній

психології на сучасному етапі .............................................. ................. 110

§ 5. Невербальні тести інтелекту ............................................... .................... 113

§ 6. Шкали вимірювання інтелекту Д. Векслера ............................................ .. 118

§ 7. Групові тести інтелекту, застосовувані у вітчизняній

практиці ................................................. .................................................. ............... 121

§ 8. Проблеми вітчизняної діагностики інтелектуального

(Розумового) розвитку .............................................. ...................................... 124

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ...... 134

Рекомендовано література ................................................ ....................................... 134

Глава 2. Креативність та її діагностика .............................................. .................... 136

§ 1. Уявлення про креативність ............................................... ...................... 136

§ 2. Тести креативності ................................................ ........................................... 141

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ...... 146

Рекомендовано література ................................................ ....................................... 146

Глава 3. Можливості тестів в діагностиці здібностей .............................. 147

§ 1. Уявлення про здібності у вітчизняній і зарубіжній

психології ................................................. .................................................. .......... 147

§ 2. Тестові показники та вимірювання здібностей ................................... 154

§ 3. Тестування спеціальних здібностей в нашій країні

і за кордоном ............................................... .................................................. ......... 158

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ...... 161

Рекомендовано література ................................................ ....................................... 161

Частина III ДІАГНОСТИКА ОСОБИСТОСТІ

Глава 1. Опитувальники особистісні ................................................ ................................. 164

§ 1. Типологічні опитувальники особистості ............................................... ......... 166

§ 2. Опитувальники рис особистості ............................................... ................................ 177

§ 3. Особистісні опитувальники мотивації ............................................... .............. 182

§ 4. Особистісні опитувальники інтересів ............................................... ................ 185

§ 5. Опитувальники особистісних цінностей ............................................... ............... 187

§ 6. Особистісні опитувальники установок ............................................... ................ 189

§ 7. Психосемантические методи діагностики особистості ........................... 193

§ 8. Методологічні питання розробки і застосування

особистісних опитувальників ................................................ ................................... 199

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ...... 205

Рекомендовано література ................................................ ....................................... 206

Глава 2. Проективні методики ................................................ ................................. 207

§ 1. Проективні методики структурування .............................................. 209

§ 2. Проективні методики інтерпретації ............................................... ...... 211

§ 3. Проективні методики експресії ............................................... .............. 216

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ...... 219

Рекомендовано література ................................................ ....................................... 219

Частина IV

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ

Глава 1. Прогностичність результатів особистісних методик ......................... 222

§ 1. Суб'єктивізм середовищних оцінок та індивідуальний прогноз

поведінки ................................................. .................................................. ............ 223

§ 2. Ідіографіческій підхід у діагностиці та індивідуальний

прогноз поведінки ................................................ .............................................. 230

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ...... 233

Рекомендовано література ................................................ ....................................... 234

Глава 2. Соціокультурні аспекти психодіагностики .................................... 235

§ 1. Вплив культури на особистість і пізнавальні функції

людини ................................................. .................................................. ............... 236

§ 2. Діагностична процедура і вплив культури ................................. 241

§ 3. Зміст методик як фактор, опосередковує вплив

культури ................................................. .................................................. .............. 244

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ...... 253

Рекомендовано література ................................................ ....................................... 253

Глава 3. Морально-етичні проблеми в роботі нсіходіагноста ............... 255

§ 1. Етичні проблеми, які стосуються особистості

і професійним якостям індивідів, пов'язаних

з діагностичними методиками ............................................... ................... 256

§ 2. Етичні проблеми, пов'язані із забезпеченням прав індивідів,

піддаються діагностуванню ................................................ ................. 261

Забезпечення таємниці особистості ............................................... .................. 261

Конфіденційність ................................................. ................................ 264

Повідомлення результатів обстеження ............................................... .266

§ 3. Про соціально-психологічних підставах етичного кодексу

психолога-діагноста ............................................... ........................................... 268

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ...... 269

Рекомендовано література ................................................ ....................................... 270

Глава 4. Перспективи розвитку психологічної діагностики .................... 271

§ 1. Перспективи, пов'язані з науковим розумінням генетичної

природи відповідей-реакцій .............................................. .................................. 272

§ 2. Перспективи, пов'язані з визначенням інтелекту .......................... 276

§ 3. Перспективи, пов'язані з аналізом змісту розв'язуваних

завдань ................................................. .................................................. ...................... 277

Запитання і завдання ............................................... .................................................. ...... 281

Рекомендовано література ................................................ ....................................... 281

Післямова ................................................. .................................................. ..................... 282

Короткий термінологічний словник ............................................... ........................ 287

Література ............................................:.... .................................................. ........................ 294

Передмова

Ця книга написана для того, щоб допомогти кожному, хто в цьому зацікавлений, отримати початкове, загальне уявлення про систему наукових знань, що складають зміст навчального курсу «Психодіагностика». Автори поставили за мету ввести читачів в світ психодіагностики, познайомити їх з основними категоріями, принципами та проблемами, створити адекватне ставлення до цієї прикладної науці.

Історії психодіагностики більше 100 років. За цей період вона перетворилася на розвинену галузь психології, що має міцні зв'язки з іншими областями цієї науки. Однак, незважаючи на це, в суспільній свідомості, а також у свідомості ряду психологів присутній ще невиразність в диференціації психологічного знання, яка часто проявляється відносно психодіагностики. Так, наприклад, як у розмовній мові, так і в науковій психології нерідко змішуються діагностичне обстеження і експериментальне дослідження індивідуальних або групових психологічних особливостей. Автори підручника вважають, що систематизований і послідовно викладений короткий курс психологічної діагностики, розрахований на широке коло читачів, які цікавляться проблемами цієї науки, повинен прояснити місце психодіагностики в психології, позначити її відносини з іншими областями психологічних

знань.

Що ж вивчає психодіагностика?

Психологічна діагностика - наука про конструюванні методів оцінки, вимірювання, класифікації психологічних і психофізіологічних осо-бенностей людей, а також про використанні цих методів в практичних цілях.

Можна виділити дві функції психологічної діагностики - наукову і практичну.

Перша характеризує її як науково-дослідну галузь і являє собою діяльність але конструювання психодіагностичних методик. Оскільки їх використовують у практичних цілях,

до них пред'являються особливі вимоги, пов'язані з підвищенням точності та об'єктивності показників, вони розробляються за певними правилами і перевіряються по ряду критеріїв. У першу чергу це робиться для того, щоб оцінити їх якість і практичну корисність, придатність для вирішення прикладних завдань.

Психодіагностичні методики - це специфічні психологічні засоби, призначені для виміру і оцінки індивідуально - психологічних особливостей людей.

Друга функція психодіагностики реалізується практичними психологами, які використовують діагностичні методики. Психодиагноста-практики вимірюють, аналізують, оцінюють індивідуальні особливості людини або виявляють відмінності між групами людей, об'єднаних за будь-якою ознакою. Ці види діяльності практичних психологів називаються постановкою діагнозу і здійснюються задля вирішення певних прикладних задач. Слово «діагноз» (від грец. Diagnosis) означає розпізнавання, виявлення.

У різних життєвих сферах і видах діяльності виникають практичні завдання, успішність рішення яких залежить від врахування індивідуальних або групових психологічних особливостей людей. Так, у практиці освіти і виховання необхідно виявлення психологічних відмінностей між дітьми для здійснення індивідуального підходу до них. Для забезпечення ефективної професійної діяльності іноді потрібно відбір за психологічними і психофізіологічних якостей. Психологічний діагноз може бути основою оптимального професійного самовизначення особистості. Створення нормального соціально-психологічного клімату в робочій бригаді найчастіше неможливо без аналізу ділових і особистісних якостей.

Кількість прикладів практичних завдань, що вимагають постановки психологічного діагнозу, може бути багато разів збільшена. По суті, облік індивідуально-психологічних особливостей людей необхідний для підвищення ефективності будь-якої діяльності. Це стосується і роботи психолога-практика, чиє завдання - надання різних видів допомоги звертаються до нього індивідам. У психологічної допомоги потребують індивіди, що опинилися в ситуації об'єктивного чи суб'єктивного неблагополуччя (тобто переживання невдоволення собою, оточуючими, своїми відносинами з ними, життям в цілому). Так, у роботі психолога-консультанта психодіагностика займає важ-

дальшої місце. Будь рада, консультація, рекомендація можливі тільки при попередньому аналізі особистості консультованого в світлі тих проблем, які його хвилюють. Не менш важлива психологічна діагностика і для успішності інших видів практичної допомоги психологів - психотерапії, тренінгових впливів, кор-рекціонно-розвиваючої роботи та ін Всі вони повинні бути індивідуалізовані, тобто мають спиратися на всебічний і глибокий аналіз особистості та індивідуальності звернувся за допомогою.

Отже, психологічна діагностика - основа діяльності будь-якого практичного психолога, чим би він не займався - індивідуальним консультуванням, професійною орієнтацією, психотерапією тощо, в якій би сфері він не працював - у школі, клініці, на виробництві, в агентстві з підбору кадрів та т. д.

Обидві названі функції психодіагностики (створення методик та їх використання на практиці) не здійснюються ізольовано, вони можуть виявлятися в єдності, у діяльності одних і тих же фахівців. Так, творці методик нерідко не тільки перевіряють їх, а й застосовують на практиці, вирішуючи певні прикладні завдання, що виникають у роботі, а також спираються на досвід психологів - користувачів методик. Разом з тим практичні психологи не тільки застосовують вже розроблені діагностичні методики, вони в своїй діяльності нерідко стикаються з необхідністю скласти схему спостереження або сформулювати питання діагностичного інтерв'ю, розробити тест досягнень чи біографічну анкету та ін Тому психологи-практики повинні мати навички конструювання таких методик.

Ще одне об'єднує творців методик і практиків: в якій би сфері не працював психодиагност (у науково-дослідною або прикладної), він не повинен забувати про те, що психодіагностика становить одну з галузей психологічної науки. Тому без глибокого наукового знання, без розуміння принципів і законів психології не можна займатися психодіагностикою.

Розробка діагностичної методики - складний процес, що істотно відрізняється від життєвих уявлень про те, що достатньо лише створити завдання або сформулювати запитання. Помилково поверхневе і спрощене ставлення до психодиагностическому інструментарію, коли так званим «психологічним тестом» вважається будь-який комплекс завдань, який не має наукового обгрунтування і не пройшов необхідної перевірки. У полоні таких уявлень виявився винахідник Томас Едісон, який запропонував у 1921 р.

в якості тесту випадковий набір питань, які сам Едісон вважав надзвичайно простими [97]. Серед них були, наприклад, такі: «Який телескоп є найбільшим у світі?», «Який вага повітря в кімнаті об'ємом 20x30x10 футів?», «Яке місто в Сполучених Штатах лідирує у виробництві пральних машин?». Випускники коледжу змогли дати всього декілька правильних відповідей на запитання цього «тіста», і це сприяло тому, що було підірвано довіру до самого методу тестування, знизився науковий авторитет психологічної діагностики.

В даний час загальновизнано, що діагностична методика може принести відчутні корисні результати, якщо вона буде мати теоретичне обгрунтування і відповідати встановленим методичним критеріям. Тому створення методик вимагає великої дослідницької та методичної роботи. Але така робота неминуча, оскільки визнається велике суспільне значення психологічної діагностики, її практична цінність.

Відсутність теоретичної бази було основною причиною критичних випадів на адресу психодіагностичних методів (тестів), їх вважали «сліпими пробами» (вислів Б. М. Теплова) через те, що тестологи нерідко не вміли обгрунтувати і пояснити того, що зафіксовано в результатах тестування . Заглиблюючись в обслуговування практики, діагностика на ранньому етапі свого розвитку стала віддалятися від психології. У неї склався свій понятійний апарат, свої методичні процедури і критерії досягнень. Виникла загроза депсіхологізаціі діагностики.

Однак за останні десятиліття теорія психологічної діагностики зробила великий крок вперед, і хоча не можна визнати, що вже зроблено все можливе і необхідне в цьому напрямку, зараз досягнуто головне - загальне визнання того, що психологічна діагностика не може бути відірвана від основного шляху розвитку загальної психології та всіх її галузей. Безумовно, залишається ряд теоретичних проблем, що вимагають свого вирішення (співвідношення між константність і мінливістю індивідуальності, генотипічну і середовищні чинники розвитку, природа і сутність здібностей та обдарованості тощо), але найчастіше це загальнопсихологічні проблеми, вирішення яких можливе лише спільними зусиллями психодіагноста і представників інших галузей психології. Процес теоретичного осмислення ряду психологічних явищ і властивостей далекий від свого завершення, і це пояснюється не тільки рівнем розвитку психологічної науки в цілому, але і складністю досліджуваних

нею об'єктів. Неоднозначне тлумачення психологічних явищ і властивостей, звичайно, перешкоджає розробці методів їх діагностики. Але це не означає, що не повинні проводитися дослідження в напрямку уточнення тих характеристик, які оцінюються психодіагностичних методик.

Теоретичне обгрунтування психодіагностичних методик обумовлено не в останню чергу практичною необхідністю інтерпретації їх показників. Питання про правильній оцінці результатів випробуваного при діагностуванні слід віднести до числа найбільш важливих і складних для діагноста. Строго діагностичне і, тим більше, прогностичне значення первинна інформація, що отримується за допомогою методик, набуває тільки в результаті коректною та кваліфікованої її інтерпретації, яка заснована на чіткому розумінні суті того, що вимірюється. Крім цього, як зазначалося вище, очевидно, що правильний діагноз неможливий без знання основних законів психології. Наприклад, такого, як закон апперцепції, згідно з яким постулюється, що людина сприймає світ (і будь-який його стимул) не безпосередньо, знімаючи зліпки з дійсності, а опосередковано, пропускаючи його крізь призму особистого досвіду. Останній не тільки направляє сприйняття і розуміння діагностичних завдань, а й викликає певні відповідні реакції на них з боку випробовуваних, обумовлюючи диференціальні відмінності. Отже, без опори на справжні наукові психологічні знання неможлива кваліфікована інтерпретація діагностичних показників.

Разом з тим не можна не визнати, що розвиток психологічної діагностики сприяє дослідженням в інших галузях психологічної науки. Справа в тому, що знання та оцінка індивідуальних відмінностей між людьми необхідні для того, щоб визначити межі дії законів психології, а також наблизити її до реального життя, зробити практично корисною. Видатний вітчизняний психолог Б. М. Теплов [88, т. 1] писав, що якщо загальні психологічні закономірності не опосередковані знанням індивідуальних відмінностей, то вони стають настільки абстрактними, що їх практична цінність видається сумнівною.

Однією з гострих проблем сучасної психологічної практики є рівень професійної підготовки фахівців, у тому числі і в області психодіагностики. У зв'язку з цим принципово важливо розуміти, до яких наслідків може призвести використання психодіагностичних методик непрофесіоналами, ділетан-

тами - людьми, далекими від психології та психодіагностики. Використання діагностичних методик неспеціалістами призводить, в першу чергу, до невірних оцінок і висновків щодо психологічних можливостей людей і, як наслідок, до втрати довіри до психологічної діагностики та її методів. Саме тому в даний час гостро стоїть питання підготовки кваліфікованих психодиагноста, а також ретельної і постійної оцінки якості роботи тих психологів, хто використовує діагностичні методи.

Слід зазначити, що один із симптомів непрофесіоналізму - так звана «діагностоманія», що виявляється в прагненні будь-що-будь і як можна швидше поставити діагноз, зробити висновки з невиразним і недостатнім ознаками.

Діагностоманія - це компенсація низькою кваліфікації психодиагноста. Її часто супроводжує надмірне, іноді недостатньо осмислене ис-користування спеціальної психологічної термінології, невміння просто і доступно, ясними «Життєвими» словами пояснити сенс діагностичних показників і зробити на їх основі адекватні висновки.

Ще один прояв непрофесіоналізму - уявлення про те, що якщо застосовується психодіагностична методика, то її висновки можуть використовуватися в якості беззаперечних рекомендацій. Наприклад, при відборі працівників, при розподілі їх по різних видах робіт, в консультуванні та ін Між тим фахівець розуміє, що результати будь-якої методики повинні бути включені в комплексну оцінку, що включає інші дані про індивіда.

До непрофесіоналізму можна віднести і неправильне уявлення про можливості застосовуваних психодіагностичних засобів, абсолютизацію одержуваних з їх допомогою даних.

Некваліфікований користувач розглядає діагностичні поки-показники випробуваного як мають абсолютне значення, остаточно визна-виділяється всю його майбутню діяльність, як б пророкуючи навчальні і про-професійних успіхи.

Спеціаліст - психодиагност розуміє можливості і обмеження своїх мето-дик, ті допущення, які були зроблені при їх розробці, пов'язані сни-ми кордону висновків, які на їх основі можна зробити, можливі ошиб-ки при використанні різних типів методів і ймовірність їх здійснення.

Спеціаліст-психодиагност орієнтується в базових теоретичних проблемах психологічної діагностики, серед яких співвідношення

ня діагнозу і прогнозу, Предсказательная можливості діагностичних результатів, вплив соціокультурного чинника на діагностичні показники.

Всі перелічені та цілий ряд інших не менш важливих питань відносяться до теоретичних основ психологічної діагностики. Без їхнього розуміння неможливо правильне застосування діагностичних методик.

Справедлива оцінка негативних сторін і недоліків діагностичних методик не повинна призводити до нігілістичного заперечення психологічної діагностики, визнанню непридатності її методів для вирішення практичних проблем. Кепські не тести та інші методи психологічної діагностики, а неправильне їх використання без опори на знання теорії цієї науки. Крім того, досить часто діагностичні методи закидають ті недоліки, які існували в них в 30-50-і рр.. (Відсутність теоретичної валідності, неврахування соціокультурних відмінностей індивідів та ін.) Як вказували в кінці 60-х рр.. XX ст. провідні вітчизняні психологи О. М. Леонтьєв, А. Р. Лурія, А. А. Смирнов, перебільшення недоліків психодіагностики, неправомірно розширене тлумачення критичних зауважень по відношенню до тестів привели до відмови в 30-60-і рр.. XX ст. в нашій країні від розробки науково-обгрунтованих методів діагностики [53].

Психодіагностичні методи та методики застосовуються в різних сферах практичної діяльності людини. Перелічимо деякі

з них.

1. Однією з основних є сфера освіти і виховання. Психологічна діагностика виступає як обов'язковий етап і засіб вирішення багатьох практичних завдань, що виникають у дитячих виховно-освітніх установах. Серед них слід вказати такі, як:

♦ контроль за інтелектуальним і особистісним розвитком учнів;

♦ оцінка шкільної зрілості;

♦ виявлення причин неуспішності;

♦ відбір у школи і класи з поглибленим вивченням певних предметів;

♦ рішення проблем важких дітей (з поведінкою, що відхиляється, конфліктних, агресивних і пр.);

♦ професійна орієнтація та ін

2. Психодіагностика активно використовується в області медицини, зокрема в психіатричних та неврологічних клініках. Діагностичні методи дослідження психологічних особливостей пацієнтів цих клінік розглядаються як допоміжні, підпорядковані завданням і інтересам клініки. Ці методи розробляються і розвиваються в рамках особливих галузей психології-патопсихології і нейропсихології. Значну роль у клінічному діагностичному обстеженні відіграють методи спостереження і бесіди, що дозволяють виявляти відтінки психічного і фізичного станів хворого, деякі особливості його особистості, факти симуляції і діссіму-ляції та ін Поряд з ними застосовуються і експериментальні методики, спрямовані на виявлення порушень пізнавальної діяльності ( сприйняття, пам'яті, мислення), емоційно-вольової сфери та деяких інших особливостей.

Психодіагностичне обстеження пацієнтів клінік проводиться, по-перше, для уточнення або постановки діагнозу захворювання, по-друге, для оцінки ефективності терапії, по-третє, для цілей трудової, військової і судової експертиз.

3. Ще одна область практичного застосування психодіагностики - психологічне консультування, метою якого є надання допомоги у вирішенні тих чи інших психологічних проблем. Підкреслимо, що мова йде про допомогу індивідам, які не мають патологічних порушень, тобто знаходяться в рамках медико-біологічної норми, але зустрівся з будь-якими труднощами психологічного характеру. Це можуть бути проблеми дітей (невпевненість у своїх силах, негативізм, страхи тощо), учнів (шкільна дезадаптація, неуспішність, відхиляється), дорослих (втрата сенсу життя, низька самооцінка, конфліктні стосунки з оточуючими, порушення дитячо-батьківських відносин) . Психологічний діагноз в консультативній практиці ставиться на основі як даних спостереження та бесіди, так і показників спеціальних методик; його правильність залежить від того, наскільки успішним було взаємодію психолога з клієнтом, і забезпечується розглядом діагностичних результатів у контексті цілісного процесу розвитку індивіда.

Особливу зміст має діагностика в психологічному консультуванні стосовно нормальному дитинству. Як вважав Л. С. Виготський ще на початку 30-х рр.. XX ст., Це повинна бути діагностика розвитку, основним завданням якої є контроль за ходом психічного розвитку дитини [25, т. 5]. Для здійснення кон-

троля потрібно дати загальну оцінку психічного розвитку дитини на основі відповідності нормативним віковими показниками, а також виявити причини психологічних проблем дитини. Останнє передбачає аналіз цілісної картини його розвитку, що включає дослідження соціальної ситуації розвитку, рівня розвитку провідною для даного віку діяльності (ігри, навчання, малювання, конструювання та ін.) Цілком очевидно, що така діагностика неможлива без опори на вікову психологію розвитку. Крім того, практика віково-психологічного консультування вимагає вдосконалення вже існуючого і пошуку нового методичного

арсеналу.

4. Психодіагностика широко використовується для вирішення проблем, що відносяться до сфери трудової діяльності. Це проблеми професійного відбору, професійного консультування, організації професійного навчання, оптимізації професійної діяльності за рахунок раціонального розподілу кадрів, виявлення причин браку, виробничого травматизму та ін Роль психодіагностики в роботі психолога, пов'язаного з будь-якою професійною сферою, змінюється в залежності від типу професії, але вона повинна бути обов'язковим етапом, який виконує найважливішу функцію - допомогти кожному знайти своє місце у сфері праці та стати в обраній роботі професіоналом високого рівня.

5. Практичне застосування психодіагностики набуло широкого поширення в проведенні судово-псіхологіческіхекспертіз. Робота психолога - судового експерта вимагає не тільки володіння діагностичними методами та методиками, а й знання в області доль-но-психологічної та психіатричної експертизи. Велика громадська значимість діяльності психолога - судового експерта визначає високі вимоги до його особистості, які в цілому можна позначити як наявність особистісної та культурної зрілості. Від компетентності проведення та використання результатів судово-психо-логічної експертизи багато в чому залежать якість судочинства, а також дотримання прав і охоронюваних законами інтересів громадян.

6. Крім перерахованих сфер практичної діяльності людей, які традиційно мають потребу у використанні психодіагностики, її методи все частіше знаходять застосування в армії, міліції, спорті, в комерційних структурах, для підвищення ефективності управлінської та групової діяльності людей і т. д.

В останні десятиліття спостерігається посилення інтересу до психодіагностики в нашій країні, що значною мірою пов'язано з розвитку-

ем різних областей практики. Разом з тим потреба в психодіагностичних методиках велика і в психологічних дослідженнях, так як їх відрізняє найбільша точність і об'єктивність у порівнянні з іншими психологічними інструментами.

Розуміючи суспільну значимість психологічної діагностики і позитивно оцінюючи інтерес до неї в нашій країні на сучасному етапі, не можна водночас не вказати на деякі поширені помилки, властиві вітчизняної практичної психології, які слід подолати.

По-перше, це некритичне використання зарубіжних методик, засноване на нерозумінні впливу фактора культури на їх результати.

По-друге, це використання методик без виразного розуміння того, що вони вимірюють; довіру до назви, «ярлику» методики без спроби зрозуміти історію її створення та розвитку (а іноді зміни) уявлень про вимірювальні їй характеристиках.

По-третє, це статичний підхід до досліджуваних індивідам, фактичне заперечення розвитку при прогнозі і тому невиправдано категоричні висновки і висновки. Важливо правильне розуміння співвідношення між відносною константність і мінливістю індивідуальності. Мінливість індивіда в часі, в процесі онтогенезу поєднується з відносною константність умов розвитку, які забезпечують її стабільні взаємодії з навколишнім середовищем, що зберігають константность структури індивідуальності. Саме відносна константность особистості дозволяє психологу встановити діагноз і прогноз її поведінки і переживань.

І, нарешті, по-четверте, ще однією розповсюдженою помилкою вітчизняної психологічної практики є використання методик неспеціалістами, пов'язане з нерозумінням значення спеціальної освіти. Крім того, зустрічається і чиста любітельщіна, шарлатанство, які проявляються в складанні доморощених, що не пройшли серйозної перевірки методик і використанні їх на практиці людьми, не мають необхідних спеціальних знань не тільки в області психологічної діагностики, але у яких взагалі відсутня психологічну освіту.

Справжнім лихом для вітчизняної психологічної діагностики є неконтрольований потік видань, в яких зібрані діагностичні методики. Ці видання безумовно слід вважати піратськими, оскільки зібрані в них методики друкуються без згоди їх авторів або тих, хто є їх правонаступниками. Для

будь-якого психодиагноста очевидним і непорушним є вимога обмеження поширення своїх методик - це одне з основних вимог, включених до етичний кодекс психодиагноста. Його дотримання необхідно для того, щоб діагностичні методики не потрапляли до рук непрофесіоналів, а також тих, хто надалі буде піддаватися діагностування. Попереднє знайомство випробуваного з психологічної методикою не дозволить діагносту поставити правильний діагноз. Отже, неконтрольоване поширення методик, їх вільний продаж позбавляють професійного діагноста його інструментарію, роблять його беззбройним і безсилим щодо специфічних практичних завдань, що вимагають виявлення психологічних особливостей. Навряд чи тому можна вважати психодиагноста тих, хто публікує збірники діагностичних методик.

Їх непрофесіоналізм підтверджується і тим, що в видаваних ними збірниках, як би красиво вони не називалися, - «Кращі психологічні тести» (1992-1994), «Енциклопедія психологічних тестів» (1997), «Практична психодіагностика» (2000) - незліченна кількість помилок, неточностей як в стимульном матеріалі і ключах, так і в розумінні та інтерпретації результатів методик.

Зазначені проблеми, пов'язані з використанням та розробкою психодіагностичних методик, є наслідком того, що психологічна діагностика як навчальна дисципліна з'явилася в нашій країні порівняно недавно - в 80-і рр.. XX ст. Попит на фахівців у цій галузі значно перевищив пропозицію і це призвело до потоку непідготовлених людей, які посунули в психологічну діагностику.

Пропонована авторами книга - це по суті підручник для тих, хто отримує додаткове (друге) освіта з психології, а також студентів, які вивчають курс «Психологічна діагностика» у вищих навчальних закладах, що не спеціалізуються в галузі психології, але проходять в рамках навчального плану курси з загальної психології та психодіагностики. Він знайомить з понятійним апаратом, основними теоретичними проблемами і принципами психологічної діагностики, а також з її специфічним інструментарієм. У нашій книзі міститься інформація, що стосується найбільш вживаних у нашій країні діагностичних методик, що оцінюють різні сторони особистості та індивідуальності, обговорюються їх можливості та способи використання. Це дозволить чітко уявити цілі і завдання, що стоять перед психодиагноста, а також усвідомити, де на

практиці слід застосовувати психодіагностичні знання. Колектив авторів розраховує, що даний посібник буде корисним не тільки в процесі засвоєння навчальної дисципліни «Психологічна діагностика», але і в подальшій професійній діяльності. Авторами тексту є: М. К. Акімова (передмова, частина I,

гл. 1, 2; частина II, гл. 1, 2, 3, частина III, гл. 1, 2; частина IV, гл. 1, 2, 3, після- ЧдСТЬ I

слові); К. М. Гуревич (частина IV, гл. 4); В. Т. Козлова (частина I, гл. 2,3); А. М. Раєвський (частина III, гл. 1, 2); Н . А. Ференс (частина I, гл. 2).

Частина I

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

ПСИХОЛОГІЧНОЇ

ДІАГНОСТИКИ