1.Активна структурна політика держави

Активна структурна політика полягає в тому, що держава широко застосовує державні важелі для прискорення прогресивних структурних зрушень. Цим шляхом рухаються Японія, Південна Корея, Сінгапур та інші нові індустріальні країни.

Концепція активної структурної політики ґрунтується на чіткому визначенні найефективніших напрямків структурної трансформації промисловості. До основних напрямків державної струк­турної політики в промисловості можна віднести:

1. Сприяння зростанню виробництва в галузях, які значну частину продукції реалізують на експорт. Паралельно з цим дуже важливим завданням є забезпечення збільшення валютних надходжень до країни та їх подальше інвестування в розвиток високотехнологічних виробництв.

2. Сприяння зростанню виробництва в галузях, які здатні на внутрішньому ринку замінити імпортну продукцію. Насамперед це стосується галузей, у яких виробляються споживчі товари та, зокрема, продукти харчування.

3. Розвиток виробництва конкурентоздатних на світовому ринку товарів з метою захоплення ринків збуту в країнах, що розвиваються.

4. Підтримка виробництв, які впроваджують ресурсозбережні технології, з метою скорочення попиту на дефіцитні для країни ресурси.

5. Сприяння зростанню виробництва в галузях, які здатні підвищити науково-технічний рівень та якість промислової продукції. Це стосується галузей з високотехнологічною та наукомісткою продукцією. Їх випереджальний розвиток є основою піднесення ефективності в інших галузях національної економіки.

6. Забезпечення розвитку конкуренції в промисловості шляхом реструктуризації та диверсифікації виробництва.

7. Стимулювання розвитку виробництва сировини, напівфабрикатів та комплектуючих на заміну імпорту з метою збільшення товарності кінцевої продукції.

8. Скорочення виробництва в депресуючих галузях, тобто в галузях, у яких падає ефективність ресурсів чи зменшується попит на їх продукцію.

2.

3. Методи та напрямки державного регулювання іоваційного розвитку.

Державна інноваційна політика здійснюється за такими напрямками:

-сприяння підвищенню інноваційної активності, що забезпечує ріст конкурентоздатності вітчизняної продукції;

-орієнтація на пріоритетну підтримку інновацій, які є основою сучасного технологічного прогресу;

-узгодження державної інноваційної політики з ефективним функціонуванням конкуренції в інноваційній діяльності, захистом інтелектуальної власності;

-сприяння розвитку інноваційної діяльності в реґіонах Украї­ни, міжреґіональному і міжнародному трансферту технологій, між­народному інвестиційному співробітництву, захист інтересів національного інноваційного підприємництва.

До основних методів реалізації державної інноваційної політики належать:

-підтримка та прямий розвиток науково-технічної сфери. Тут можливе створення перспективних науково-дослідних інститутів і лабораторій, які розробляють інноваційні проекти;

-надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують інноваційний продукт, безвідсоткових позик за рахунок коштів Державного інноваційного фонду та інших цільових фондів;

-створення приватних інноваційних фондів, що користують­ся значними податковими та кредитними пільгами;

-розробка та впровадження системи податкових пільг для виробників інноваційного продукту;

-створення системи атестації інноваційної продукції. Тут мо­ва йде про розробку методик атестації, визначення установ та організацій, які матимуть право проводити таку атестацію, розробку та затвердження форм атестатів інноваційної продукції, які надаватимуть право виробникам такої продукції користуватися податковими пільгами;

-створення державної інформаційної інфраструктури. Це роз­виток загальнонаціональної інформаційної мережі з приєднанням до таких світових мереж: бібліотек, інформаційних центрів, баз даних, мережі Інтернет, установ для надання консультаційних дорадчих та організаційних послуг інноваторам;

-фінансова допомога вченим, винахідникам і малим фірмам, які працюють над створенням і впровадженням інноваційного продукту. Це — надання інноваторам грантів, позик, субсидій, гарантованих кредитів, забезпечення дослідників та інженерів відповідним обладнанням і приладдям, приміщеннями та сервісом, експертне кредитування й т. ін.;

-зниження державного патентного мита для індивідуальних винахідників;

-розвиток та підтримка системи освіти. Повне або часткове утримання закладів загальної та вищої освіти, спеціальної фахової підготовки, системи підвищення кваліфікації;

створення сприятливого правового середовища для інноваторів.

4. Обчислити приведену вартість інвестицій та вибрати найбільш ефективний варіант модернізації виробничого підприємства, яке передане в управління місцевій державній адміністрації. Загальні суми інвестиційних витрат по кожному варіанту однакові, тривалість періоду модернізації однакова і становить 3 роки. Інвестиційні витрати здійснюються на початку кожного року. Процентна ставка й темп інфляції є змінними.

Роки	Інвестиційні витрати, тис. грн.			Пр. ставка, % рік		Темп інф., % рік
	№ 1	№ 2	№ 3
1 2 3	400 500 600	500 500 500	600 500 400		20 25 30	10 16 22
Всього	1500	1500	1500		—	—

Розв’язок:

Завдання розв’язується за допомогою розрахунку поточної вартості інвестицій за складним змінним процентом для кожного варіанту:

Приведення вартості здійснюється на початок першого року, а в умовах задачі сказано, що інвестиційні витрати здійснюються на початок кожного року.

1)

= 400+458,3+510,4= 1368,7 тис. грн.

2)

= 500 +458,3+425,3= 1383,6 тис. грн.

3)

= 600+ 458,3 + 340,3 = 1398,6 тис. грн.

Висновок: стратегія №1: отже економічно вигідною стратегією буде та, яка має найменшу поточну вартість інвестицій. Це буде перша стратегія. Це вигідно, оскільки кошти підприємства будуть циркулювати, а не будуть замороженими.

5. . На підставі розрахунків прийняти рішення про економічну доцільність модернізації виробничого підприємства, яке передане в управління місцевої державної адміністрації. Інвестиційні витрати на модернізацію здійснюються на протязі 3 років у наступних сумах: в 1 рік — 400 тис. грн., в 2 рік — 300 тис. грн., в 3 рік — 300 тис. грн. Прибуток отримується та амортизація нараховується після закінчення періоду інвестування протягом 5 років і становить в середньому на рік ОЧП = 300 тис. грн., А = 200 тис. грн. Процентна ставка є постійною і становить 20% на рік.

Розв’язання:

Ця задача розраховується за допомогою ринкових методів оцінки ефективності інвестиційних рішень із застосуванням формул чистого наявного (приведеного) доходу та внутрішньої норми прибутку

Показник чистого наявного (приведеного) доходу визначається за формулою:

NPV = - ; в якій:

P_t – надходження чистого потоку платежів у t-му році;

(PV)_t – інвестиційні витрати у t-му році;

d – ставка дисконтування;

T – рік закінчення інвестиційного циклу;

t – порядковий номер року;

t_n – рік початку експлуатації;

t_c – рік закінчення періоду інвестування.

NPV = [ + + + + ] –

– [ + + ] = 180,07 тис. грн.

Оскільки NPV > 0, то проект є економічно доцільним.

Для більшого переконання порівняємо внутрішню норму прибутку, подану в таблиці і враховану нами як ставку дисконтування, із IRR. Для цього використаємо метод лінійної інтерполяції:

IRR = А +

а – додатнє значення NPV;

с – від’ємне значенн NPV;

А – ставка дисконту, за якою NPV має додатнє значення;

С – ставка дисконту, за якою NPV має від’ємне значення.

Для початку візьмемо ставку дисконту d = 0,15

NPV = [ + + + + ] –

– [ + + ] = 379,64 тис. грн.

Тепер візьмемо ставку дисконту d = 0,35

NPV = [ + + + + ] –

– [ + + ] = -177,788 тис. грн.

На підставі розрахованих даних знаходимо IRR

IRR = 0,15 + = 0,28

Оскільки IRR > d, то проект є економічно доцільним.

Висновок: Розрахунок NPV та IRR свідчить про економічну доцільність модернізації виробничого підприємства, тобто проект слід реалізовувати.