2.Екстенсивний та інтенсивний розвиток промисловості,сутність напрямки, форми

Екстенсивний розвиток передбачає зростання обсягів виробництва за рахунок збільшення кількості використаних факторів виробництва.

Слід зауважити, що зростання обсягів виробництва може відбуватись як за умов постійної номенклатури товарів та послуг, так і за умов розширення цієї номенклатури за рахунок виробництва нових товарів та послуг, які потребують використання нових чинників виробництва, наприклад, нових видів матеріальних ресурсів або більшої кількості чинників виробництва на одиницю товарів та послуг. Тому екстенсивний розвиток характеризується зростанням обсягів виробництва товарів та послуг у порів­нянному вимірі. Крім того, безумовно важливим для розуміння типу розвитку є зіставлення темпів зростання обсягів виробництва з темпами збільшення кількості використаних чинників вироб­ництва. Екстенсивному розвитку відповідає тільки та умова, коли темп зростання обсягів виробництва дорівнює або є меншим від темпів зростання кількості використаних ресурсів.

Процес переважно інтенсивного розвитку промисловості відбувається в різних напрямках і формах залежно від способу отримання економії за рахунок використання взаємозамінних чинників виробництва. Розрізняють переважно ресурсоінтенсивний, капіталоінтенсивний та трудоінтенсивний напрямки розвитку. Кожен з цих напрямків характеризується переважним використанням одного з чинників виробництва відносно двох інших.

3.Види структурних пропорцій у промисловості та зміни у структурі промисловості України за роки незалежності

Співвідношення, які відображають взаємозв’язки та взаємозалежності між окремими частинами промисловості в процесі її розвитку, характеризуються поняттям структури промисловості.

Залежно від характеру елементів та змісту економічних явищ, зв’язки між якими відображаються в пропорціях, на макроекономічному рівні вирізняють такі основні види структурних співвідношень: відтворювальні, соціальні, галузеві, реґіональні, зовнішньоекономічні.

У структурній характеристиці промисловості особлива роль належить пропорціям відтворення. Ці пропорції відображають можливості зростання промислового виробництва та його ефективності. Відтворювальні пропорції характеризують співвідношен­ня: між виробництвом засобів виробництва (група галузей «А») та виробництвом предметів споживання (група галузей «Б»), між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю, між споживанням та нагромадженням, між виробничими галузями та інфраструктурою. Визначальна роль у структурній характеристиці промисловості належить галузевій структурі. Характер галузевої структури промисловості пов’язаний із сучасним станом суспільного поділу праці, тобто з процесами диференціації та інтеграції в структурних перетвореннях промисловості на шляху від централізованої до ринкової економіки. Це означає, що традиційний підхід до аналізу галузевих пропорцій, відповідно до якого досліджувалася динаміка співвідношення між важкою та легкою промисловістю та інші класичні галузеві пропорції втрачають колишню актуальність. Основу галузевої структури нині становлять макропропорції між галузевими комплексами, між групами галузей, що мають однакові економічні характеристики.У складі промисловості виділяють три групи галузей. Перша група — галузі, пов’язані з видобуванням ресурсів; друга група — галузі, що переробляють ці ресурси та виготовляють готову продукцію; третя група — сфера послуг у широкому розумінні, включаючи інформаційне обслуговування виробництва. Територіальне розташування основних елементів того чи іншого міжгалузевого комплексу, різноманітність цих елементів, а також їхні зв’язки з певною геосистемою країни (геосистема включає системи розміщення населення, техніко-економічну та соціальну інфраструктуру, системи природокористування та захисту природи) формують економічну основу реґіональної струк­тури промисловості. Ключовим моментом формування певних територіальних утворень різних рівнів є взаємодія економічних інтересів господарських систем і населення даної території, наявність корисних копалин та сировинної бази, природні умови, культурні традиції і т. ін. На цій основі формуються два типи реґіональних систем: перший — розподіляє промисловість з погляду економіки на економічні райони, територіальні виробничі комплекси, спеціальні економічні зони; другий — підрозділяє промисловість з адміністративного погляду на промисловість автономної республіки, області, районів.

Важливою характеристикою промисловості є її соціальна струк­тура. Соціальна структура відображає розподіл промисловості за формами власності, за організаційно-правовими формами підприємництва, за рівнем доходів працівників.

Своєрідним дзеркалом національної економіки є структура зовнішньої торгівлі. Індустріально розвинутим країнам притаманна висока питома вага експорту промислової продукції, особливо кінцевої, з високим технологічним рівнем, наукомісткої. В експорті більшості країн, що розвиваються, переважає сировина та матеріали. Індустріально розвинуті країни імпортують переважно сировину, енергоносії, продукти екологічно шкідливих виробництв, обладнання, машини, транспортні засоби тощо. Наприклад, частка цієї продукції в імпорті США дорівнювала наприкінці 80-х років близько 40 %, Великобританії — 32 %.