3. .3Основні напрями, принципи та пріоритети приватизації в Україні.

В Україні процес приватизації регулюється правовою базою, яка налічує понад 200 законів і нормативних документів, серед яких головними є Закони України: «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизаційні папери», «Про Фонд державного майна України», «Про особливості приватизації майна підприємств паливно-енергетичного комплексу», «Про оренду майна державних підприємств та організацій», «Державна програма приватизації майна державних підприємств»; нормативні акти уряду: «Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств», «Методика оцінки вартості об’єктів приватизації» та ін. В цілому законодавство про приватизацію можна характеризувати як суспільні норми, обов’язкові «правила гри», які прийняті для досягнення поставленої мети.

Процес приватизації в Україні базується на принципах і пріоритетах

• законності;

• державного регулювання та контролю;

• забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян України в процесі приватизації, пріоритетного надання прав громадянам України на придбання державного майна;

• безплатної передачі державного майна кожному громадянинові України із застосуванням приватизаційних сертифікатів;

• надання пільг на придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються;

• повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про всі дії щодо приватизації;

• урахування особливостей приватизації об’єктів агропромислового комплексу, гірничодобувної промисловості, незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств, підприємств із змішаною формою власності та об’єктів науково-технічної сфери;

• застосування переважно конкурентних способів у разі: приватизації невеликих державних підприємств, законсервованих об’єк­тів та об’єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу; продажу акцій ВАТ, створених на базі середніх і великих підприємств;

• додержання антимонопольного законодавства;

• створення сприятливих умов для залучення інвестицій;

• продажу державного майна виключно за грошові кошти.

Державна програма приватизації визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації майна, що перебувають у державній та комунальній власності, на певний період. Основні положення державної програми наведені на рис. 29.

Відповідно до Державної програми приватизації всі об’єк­ти приватизації поділяються на такі групи:

«A» — цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства, в тому числі в процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працівників до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (ВАТ); окремо визначене майно; майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси (далі ЦМК);

«Б» — у програмі 2000 р. відсутня;

«В» — цілісні майнові комплекси підприємств із середньообліковою чисельністю працівників понад 100 осіб та вартість основних фондів яких достатня для формування статутних фондів ВАТ; акції ВАТ, які були зареєстровані або почали продаватися до прийняття даної програми;

«Г» — цілісні майнові комплекси підприємств або пакети акцій ВАТ, що на момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг або мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

«Ґ» — об’єкти незавершеного будівництва, законсервовані об’єкти;

«Д» — акції (частки, паї), що належать державі у статутних фондах господарських товарів (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями), розташованих на території України або за кордоном;

«Е» — об’єкти соціально-побутового призначення незалежно від їх вартості, що перебувають на балансі підприємств у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується.

.4 На підставі розрахунків вибрати економічно вигідну стратегію інвестування будівництва державного підприємства. Загальні суми інвестиційних витрат за кожним варіантом інвестиційної стратегії однакові. Тривалість періоду інвестування однакова – 3 р. Інвестиційні витрати здійснюються на початку кожного року . Процентна ставка 20% на рік.

Роки	Стратегія А		Стратегія Б
	Інвестиційні витрати , млн.грн.	Темп інфляції, %	Інвестиційні витрати , млн.грн.	Темп інфляції, %
1	6	10	4	10
2	5	5	5	15
3	4	2	6	18
Всього	15	-	15	-

S=6+4,58+3,2=13,78

S=4+4,58+5,27=13,85

Висновок: економічно вигідною стратегією буде та, яка має найменшу поточну вартість інвестицій, це стратегія «А».

5 . На підставі розрахунків прийняти рішення про доцільність інвестування в державну холдингову компанію, якщо відомі інвестиційні витрати, очікувані прибутки та щорічні суми амортизаційних нарахувань. Середня внутрішня норма прибутку за альтернативними напрямами інвестування становить 40%.

Роки	Інвестиційні витрати, тис. грн.	Очікуваний чистий прибуток, тис.грн.	Амортизація, тис. грн..
1	400	200	100
2	400	300	150
3	400	300	250
Усього	1200	800	500

Розрахуємо NPV у формі таблиці за ставкою дисконту 0,2 і 0,4 за формулою:

t		1/ за d=20%	NPV1 (добуток 2 і 3 стовпчика)	1/ за d=40%	NPV2 (добуток 2 і 5 стовпч.)
0	200+100-400=-100	1	-100	1	-100
1	300+150-400=50	0,83	41,65	0,71	35,5
2	300+250-400=150	0,69	104,1	0,5	75
Всього	200		45,75		10,5

Знаходимо від’ємне NPV (якщо при 0,4 не від’ємне, беремо значення 0,6)

Розраховуємо внутрішню норму прибутку:

або 36%

Відповідь: (36% > 20%), отже доцільно робити інвестиції в державну холдингову компанію.

6. Розрахувати обсяг реалізованої продукції і послуг промисловості у звітному році. Обсяг реалізації продукції і послуг промисловості склав у році, що передував звітному, 18,2 млрд. грн., а проміжна продукція — 8,2 млрд. грн. За цей період залишки готової продукції на складах підприємств скоротилися на 200 млн. грн., а незавершене виробництво збільшилося на 600 млн. грн. У звітному році продуктивність праці, розрахована на основі показника чистої доданої вартості промисловості, збільшилася у порівнянні з попереднім роком на 10%, а середня спискова чисельність працюючих зросла на 3%, крім того, залишки готової продукції на складах підприємств збільшилися на 240 млн. грн., а незавершене виробництво скоротилося на 110 млн. грн. Проміжна продукція у звітному році збільшилася на 14%. Номенклатура продукції та ціни не змінилися.

Дано:

РП₀=18,2млрд. грн.; ПП₀=8,2; ∆О₀= - 200; ∆КВ₀=+600; ∆π= +10%; ∆СОЧП = +3%; ∆О₁=+240; ∆КВ₁=-110; ∆ПП₁=+14%; P=const.

Розв’язок:

1) Розраховуємо ТП₀:

ТП₀=РП₀±∆О₀=18,200 – 200=18 млрд. грн.

2) Розраховуємо ВП₀:

ВП₀= ТП₀+∆КВ₀=18+0,6+18,6

3) Розраховуємо ВДВ₀:

ВДВ₀=ВП₀-ПП₀=18,6-8,2= 10,4

4) Розраховуємо ВДВ у звітному періоді під впливом зростання продуктивності праці та чис. працюючих:

ВДВ₁ = ВДВ₀ ( 1+ ∆ПП/100)(1+∆СОЧП / 100) = 10,4( 1+ 14/100)(1+3/100) = 10,4Х1,14Х1,03 = 12,211

5) Випуск продукції у звітному році:

ВП₁=ВДВ₁+ПП₁=12,211+8,2∙1,14=21,559

6) Розрахуємо ТП₁:

ТП₁=ВП₁+∆КВ₁=21,559+0,110=21,669

7) Розрахуємо РП₁:

РП₁=ТП₁-∆О₁=21,669-0,240=21,429