- •Глава IV. Зміст та структура інструментів
- •Маркетингу (маркетинг-мікс)
- •1. Визначення ефекту, який отримує покупець від споживання запропоно-ваного товару
- •2. Фізичне оформлення товару для надання йому функціональності та зовнішньої привабливості
- •3. Маркування товару з метою його ін-дивідуалізації
- •4. Розширення кола вигод від прид-бання конкретного товару
- •5. Формування товарної номенклатури та поточне управління нею
- •6. Окреслення ринкових сегментів, найбільш прийнятних для товару
- •7. Підтримання на достатньому рівні конкурентноздатності товару
- •Приклади сервісних послуг
- •Диференціація
- •Розширення номенклатури
- •Із скороченням номенклатури
- •Варіація товару
- •Приклади творчих методів (технологій) пошуку нових ідей товару
- •Зміна товарної номенклатури інновацією
- •Зміна товарної номенклатури модифікацією
- •Зміна товарної номенклатури елімінацією
Зміна товарної номенклатури елімінацією
Попередній склад номенклатури |
Новий склад номенклатури, сформований ... |
||||||
в межах існуючої номенклатури |
завдяки скороченню номенклатури |
||||||
Асортиментні групи |
|||||||
А1 А2 А3
|
Б1 Б2 Б3 Б4 |
В1 В2 |
А2 А3 |
Б1 Б3 Б4 |
В1 В2 |
А1 А2 А3
|
Б1 Б2 Б3 Б4 |
Етап 3. Опрацювання плану виключення товару з номенклатури, який складається з слідуючих заходів: заходи із спасіння капіталу, який було вміщено у виробництво та збут елімінованих товарів (розпродаж готової продукції, сировинних запасів, залишків обладнання тощо); заходи щодо пом’якшення виходу з ринку (попереднє сповіщення замовників, створення запасів запасних частин для технічного обслуговування придбаних товарів); заходи з усунення ймовірного бюджетного дефіциту від зменшення доходів, які забезпечував збут товару, що підлягають елемінації.
1 Звернемо увагу на те, що напрями 3, 4 та частково - 7 тісно переплетені з наступними інструментами маркетингу – розподілом та стимулюванням збуту. Слід зазначити, що такі взаємопереплітіння є доволі розповсюдженими на практиці – не дивно, що в англомовній інтерпретації інструменти маркетингу отримали назву ”marketing-mix”, або „маркетингова суміш”. Тому відокремлення одного із них від іншого (тут і далі за текстом) мають умовний характер і зроблені виключно з навчальними цілями.
Власник торгівельної марки має виключні привілеї щодо його використання, в межах, окреслених діючим законодавством. Виходячи з цього, товар може бути пред’явлений ринку під маркою виробника; третьої особи (юридичної або фізичної), на яку було оформлено відповідний свідоцтво; дистриб’ютора. Кожного разу вибір на користь того чи іншого рішення залежить від економічної доцільності та правових аспектів справи.
1 На деяких з них запроваджують посаду інноваційного менеджера, а на великих – утворюють відділ розвитку. Крім безпосередньої генерації ідей нових товарів, вони здійснюють координацію діяльності спеціалістів, причетних до створення нововведень: дослідників, дизайнерів, конструкторів, технологів, випробувачів, економістів, менеджерів усіх рівнів, допоміжних робітників. Найчастіше інноваційний менеджер з’ясовує перешкоди, які виникають при вирішення головної та другорядних задач, можливості прискорити розробку за рахунок мобілізації додаткових ресурсів, паралельного виконання робіт.
1 Зменшення ризиків досягається також завдяки систематичному плануванню номенклатури, включаючи усі тестові фази. Це, безумовно, збільшує витрати, але створює передумови, за яких рішення приймаються не інтуїтивно, а базуються на осмисленні фактів. Аналогічний ефект має дослідження досвіду власного та інших підприємств з точки зору виявлення умов та процедур, які забезпечують комерційний успіх нововведення.
