39

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….…	3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДИЗАЙНУ ТА ІСТОРІОГРАФІЯ….......	4
Еволюційний розвиток корпоративного стилю як комплексної розробки у графічному дизайні……………………………………..…….	4
Основні визначення у термінології корпоративного стилю….....	7
РОЗДІЛ 2 СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПРОЕКТУВАННЯ ОБ’ЄКТІВ ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ……………………………………………..……….	18
Структура бренд-буку корпорації…………………………..…….	18
Дизайн-аналіз існуючих аналогів фірмового та корпоративного стилю архітектурних та проектно-будівельних бюро………….............	20
РОЗДІЛ 3 ДИЗАЙН-КОНЦЕПЦІЯ ВІЗУАЛЬНО-ГРАФІЧНОГО ВИРІШЕННЯ ДИПЛОНОГО ПРОЕКТУ………………………………………
3.1 Дизайн-концепція розробки корпоративного стилю мережі проектно-будівельних бюро «Архітек»…………………..........……………….
3.2Розробка основних графічних констант та бренд-буку корпорації………………………………...............................................................
3.3 Проектування ділової документації, сувенірної продукції та рекламних носіїв………………………………………………………………….
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..................
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...

ВСТУП

Темою переддипломної практики є збір матеріалів та систематизація корпоративного стилю мережі проектно-будівельних бюро «Архітек».

Актуальність:

Огляд літератури: В.Д. Курушин [11], Е.М. Фёдоров Е.М. [26], В.Д. Шкардун [29].

Об’єкт дослідження: корпоративного стиль мережі проектно-будівельних бюро, а також використання кольору, елементів композиції, художньої графіки, шрифтів.

Предмет дослідження: фірмово-корпоративний та супровід дизайн-стилю архітектурного бюро в межах графічного дизайну.

Мета переддипломної практики: проаналізувати якісні за дизайном фірмового та корпоративного стилю архітектурного бюро

Завдання: провести аналіз існуючих архітектурних бюро

Ключові слова: корпоративний стиль, архітектура, бюро

Розділ 1 теоретичні основи дизайну та історіографія

В цьому розділі розглянуто еволюцію та розвиток корпоративного стилю та основні визначення в корпоративному стилі.

1. Еволюційний розвиток корпоративного стилю як комплексної розробки у графічному дизайні

Корпоративний стиль зародився відносно недавно, йому ще немає і сотні років, але ще в давнину окремі елементи корпоративного стилю існували та використовувалися досить часто. Кочові народи накладали знак власності на худобу, найбільш митецькі ремісники позначали свою продукцію особистим тавром, а покупці, обізнані про високу професійну репутацію цих ремісників прагнули придбати товари з такими знаками.

У ХІХ столітті з’явилися цехові корпоративні торгові марки. Принаймні централізації виробництва та розширення географії ринків, важливість товарних знаків, інших корпоративних відмітних знаків постійно зростала. У середині століття в Сполучених Штатах Америки та країнах Західної Європи складаються передумови для виникнення загальнонаціональних торговельних марок. Великих виробників, які накопичили до того часу значний капітал, вже не влаштовував повний контроль над збутом з боку посередників. В умовах зростаючої конкуренції і формування єдиного інформаційного простору виробники товарів могли виділити безпосередньо потенційних покупців в якості цільової аудиторії своїх комерційних комунікацій. При цьому першочерговим завданням великого товаровиробника стала само ідентифікація, виділення себе із загальної маси безпосередніх конкурентів [5].

У постіндустріальну епоху сфера послуг зайняла позицію не менш міцну, ніж виробнича сфера. А для організацій, що надають послуги вже на початку свого існування наявність корпоративного стилю є життєво необхідним. Західні корпорації вже давно усвідомили ефективність корпоративного стилю в боротьбі за клієнтів: досить пригадати такі фірми як Coca-Cola, McDonalds, Nike, Nivea, Sony, Samsung, як тут же виникає впізнаваний візуальний, а то і смаковий образ.

Першим офіційним дизайнером, який створив корпоративний стиль, вважають Петера Беренса, архітектора, який на початку ХХ століття, займаючи пост художнього директора компанії в Німеччині, створив певне художнє обличчя фірми, яке відповідало основним законам стилю утворення. Практична робота П. Беренса мала велику важливість для формування нового виду дизайну ― діяльності, яка призвела до впорядковування і стилізації промислової продукції. У другій половині ХХ сторіччя склався цілий напрям маркетингових комунікацій ― формування корпоративного стилю [6].

У невеликому італійському місті Іврея існувала фабрика друкарських машинок «Оліветті». Вперше про неї заговорили в 1911 році, коли на промисловій виставці в Турині її продукція була відзначена медаллю. Починаючи з 1930-х років фабрика стала швидко розвиватися, і якщо до 1929 року на ній працювало близько 700 робітників і службовців, то до 1965 року кількість робочих перевалило за 50 тисяч. Випускалися вже не тільки друкарські машинки, але і саме різне конторське обладнання. У цій області корпорація виробляла приблизно одну третину всієї світової продукції [5].

Це може здатися малоймовірним, але вирішальну роль в цій стрімкій економічної експансії корпорації «Оліветті» зіграли її дизайнери. Господарі фірми раніше інших конкурентів зрозуміли і оцінили роль дизайну.

У 1927 році на фабрику були запрошені художники Джованні Пінторі та Олександр Щавінський поет Леонардо Сінісгаллі, який очолив відділ реклами і всіляких публікацій. Так утворилася одна з перших дизайнерських груп у Європі. Перед нею було поставлено завдання завоювання монопольного становища корпорації в області конторського обладнання. Коли в 1936 році відділ очолив Марчелло Ніццолі, фірма приступила до підготовки нового наступу. Цей наступ почався відразу після закінчення світової війни. Наприкінці 1940-х років випускаються сенсаційні за своїми естетичними якостями моделі друкарських машинок «Лексикон-80» і «Леттер-22». Це був великий успіх: виникає поняття «стиль Оліветті».

«Стиль Оліветті» — це не прихильність до яких-небудь певних пластичних форм і прийомів в оформленні, не формальна єдність продукції, зовсім ні. «Стиль Оліветті» — це прагнення зробити будь-яку продукцію обов'язково красивою, фабричні будівлі будувати красивими, в найсучаснішому стилі. Навіть листи, ділова кореспонденція, які виходять від корпорації, повинні бути витончено оформлені і написані з гарним літературним смаком – все має бути привабливим, першосортним [7].

Діяльність дизайнерських груп «Оліветті» не можна оцінювати тільки з точки зору суто комерційного успіху. У фірмі «Оліветті» співпрацювало багато видатних прогресивних представників мистецтва, архітектури, літератури. У кінцевому рахунку діяльність цього загону високообдарованих людей з’явилася безсумнівно внеском у загальнолюдську сучасну культуру.

Фірма не тільки створює ті чи інші окремі машини. Вона виробляє повні комплекти обладнання для будь-яких систем конторських операцій у всьому світі.

Великі комплексно обладнані контори не просто ефективні в практичному відношенні, вони ще й символ сучасного бізнесу, реклама його економічного успіху і мощі, а також об’єкт захоплення для адміністрації, клієнтів, відвідувачів і навіть для кіно і телехроніки. Це вже не просто контора, а видовище, причому видовище, по-своєму вишукане. Так стиль «Оліветті» став сам формувати естетичне сприйняття, смак і потреби замовника. «Оліветті» залишається і понині в авангарді світового дизайну [6].

Стиль «Браун». До 1951 року невелика німецька фірма «Браун» випускала стандартне обладнання, радіоапаратуру, фотографічні приналежності, мали пересічний зовнішній вигляд [7].

Проаналізувавши ситуацію, провідний дизайнер корпорації Фріц Айхлер спільно з власниками фірми розробляють програму її діяльності, створивши при цьому узагальнений образ свого споживача. «Ми уявляємо собі цих людей симпатичними, інтелігентними і природними. Їхні квартири являють собою не сценічні декорації, а прибрані просто, зі смаком, практичні і затишні. Відповідно до цього і повинні виглядати наші прилади. Їх ми робимо не для вітрин, а такими, щоб з ними можна було довгий час жити» — такий портрет споживача був представлений Артуром Брауном [5]. Він уточнюється через портрет виробів фірми: «Наші електроприлади повинні бути безшумними, тихими, помічниками і слугами. Вони повинні непомітно зникати, так само як хороший слуга, коли все вже зроблено» [7].

Стиль «Брауна» — це відсутність декору, яскравих колірних плям, імітації матеріалів. Це скромна колористична гама, побудована на тонких відтінках сірого кольору, поєднання чорного і білого. Це створення цілісного образу найпростішими і мінімальними засобами. Стиль «Брауна» — це «економний» стиль [6].

Початковий успіх Брауна почасти пояснювався ще й тим, що наприкінці п’ятдесятих років настало пересичення обтічного стилю лінії Ніццолі, масовому споживачеві хотілося чогось нового. Геометрична простота і лаконізм виробів «Брауна» довелися як не можна до речі. Товар пішов нарозхват не тільки у «простого» споживача, а й у «елітарного», якого потягнуло в цей час до «спрощення» свого побуту [7].