Розділ 1 методологія

1.1. Парадигми сучасної екологічної методології.

Зрозуміти, чому творці науки відали перевагу моделюванню Всесвіту з допомогою універсумів, що не еволюціонують, сьогодні не важко. Тей час був добою “диктатури Розуму”. Мислителі цієї доби були одержимі прагненням тотально осягнути, поставити під людський контроль не тільки світ природи, а й світ культури, встановити владу над ними.

На єдиній концептуальній основі проходить формування нової методологічної науки з розумінням причин різноманітності таких грандіозних процесів, як фізико-космична еволюція Всесвіту, біологічна еволюція антропності, людська історія та ін.

Методологічна культура науки ще багато в чому продовжує залишатися в полоні таких сучасних версій “метафізики наявності” як філософія фундаменталізму, нормативизму, есенціалізму.

Методологія – це система наукових принципів і засобів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. Методологія походить від грецького слова methodes – пізнання і logos – вчення, тобто це вчення про методи і методики досліджень про правила мислення при створення теорії науки.

Методи і методики наукових досліджень перебувають в органічному взаємозв’язку, але їх справжній взаємозв’язок можна оцінити лише в багатокритеріальній ефективності, основну роль якої відіграє методологія. Особливого розвитку набули методологічні дослідження в XX столітті, наукові співтовариства як особливі структури в науці формують на багатьох рівнях дослідники з певною науковою спеціальністю і найглобальнішим є співтовариство представників природничих наук, де значна заслуга в розробці методології належить Архімеду, Сократу, Платону, Аристотелю, Арнольду, Ласлу, Хакену, Канту, Гегелю, Дарвіну, Ломоносову, Пригожину, Менделеєву та іншим. Це пояснюється зокрема диференціацією й інтеграцією наукового знання, якісними змінами, що відбулися в науці.

Найбільший внесок у сучасне вчення про парадигму зробив американський філософ, історик Томас Кун (1922 – 1996). Парадигму він розглядав як основу одиницю виміру процесу розвитку науки. Найзагальніше її можна тлумачити як концептуальну схему, яку протягом певного часу наукове співтовариство визнає як основу своєї практичної діяльності.

В науковій праці “Структура наукових революцій” він писав: <<під парадигмою я розумію визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають модель постановки проблем та їх вирішення науковому співтовариству >>.

Парадигма ( грец. рaradeigma – приклад, зразок ) – сфера вільних ідей як першообраз, зразок, відповідно до якого бог – даміург створив світ сущого, а античній та середньовічній філософії, у сучасному трактуванні - система творчих методологічних й аксіологічних (ціннісних) установок, взятих усіма членами наукового співтовариства за зразок вирішення наукових завдань.

Парадигма є основою для формування методологічних принципів аналізу процесів, які відбуваються в господарському житті суспільства. Методологічний інструментарій дає змогу досліджувати різні рівні економічної системи, від домашнього господарства до світової економіки.

В наш час методологія виступає як окрема наукова дисципліна, яка вивчає технологію проведення наукових досліджень; опис і аналіз різних етапів досліджень та систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань і низку інших проблем. Вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів розглядає методика, яка є системною сукупністю прийомів дослідження. Методологія - це наука про структуру, логічну організацію, за­соби і методи діяльності взагалі. Зазвичай під методологією розумі­ють перш за все методологію наукового пізнання, яка являє собою сукупність теоретичних положень про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності. Методологію можна розглядати і як певну систему основополож­них ідей.

Сукупність методів, які застосовуються при проведенні науко­вих досліджень у межах тієї чи іншої науки, складають її методоло­гію. Це поняття має два значення: по-перше, методологія — це су­купність засобів, методів, прийомів, які застосовують у певній науці, по-друге, це галузь знань, яка вивчає засоби, принципи організації пізнавальної і практично-перетворюючої діяльності людини.

Методологія — це сукупність правил визначення понять, виве­дення одних знань з інших, методів, прийомів, операцій наукового дослідження у всіх галузях науки і на всіх етапах дослідження. Нині методологія виступає як окрема наукова дисципліна, яка вивчає технологію проведення наукових досліджень; опис і аналіз етапів досліджень і низку інших проблем. Методологія — це вчення про систему наукових принципів і спо­собів дослідницької діяльності. Вона включає фундаментальні, загальнонаукові принципи, що є її основою, конкретно наукові прин­ципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або науко­вої галузі, і систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

Головна мета методології науки — вивчення і аналіз методів, за­собів, прийомів, за допомогою яких отримують нові знання в науці як на емпіричному, так і теоретичному рівнях пізнання. Методоло­гія - це схема, план вирішення поставлених завдань наукового дослідження.