Класифікація доходів та витрат підприємства

Доходи	Витрати
1. Виручка від реалізації продукції	1. Виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут
2. Інші операційні доходи	2. Інші операційні витрати
3. Фінансові доходи	3. Фінансові витрати
4. Інші доходи	4. Інші витрати

До фінансових доходів включають доходи від володіння фінансовими активами — процентні та дивідендні виплати, а до фінансових витрат — процентні виплати за банківськими та іншими позиками, купонні виплати за емітованими підприємством корпоративними облігаціями. Інші доходи та витрати пов'язані з реалізацією основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів тощо.

Зважаючи на специфіку та значущість окремих видів фінансово-господарської діяльності підприємства, з метою вивчення механізму формування прибутку та управління окремими його складовими доцільно розглядати такі складові доходів та витрат [10, с. 60]:

Доходи — виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, інші доходи.

Витрати — виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, фінансові витрати, інші витрати.

Механізм формування прибутку, що ґрунтується на такому групуванні доходів та витрат, наведено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Механізм формування прибутку

Доходи підприємства від операційної діяльності поділяють на дві складові: виручку від реалізації товарів і виручку від реалізації робіт та послуг, що дає змогу проаналізувати склад операційної діяльності, а в сукупності із собівартістю реалізованої продукції — структуру операційного прибутку. Собівартість реалізованої продукції у даному разі є виробничою собівартістю, оскільки до її складу не входять витрати на збут, адміністративні та інші витрати [10, с. 61].

Доходи від різних видів діяльності та відповідно до них витрати при обчисленні прибутку розраховують без урахування податку на додану вартість та інших непрямих податків.

Валовий прибуток (збиток) визначають як різницю між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) [11, с. 73].

Прибуток (збиток) від операційної діяльності становить алгебраїчну суму валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

До складу інших доходів (витрат) входять доходи від фінансових інвестицій, результати реалізації необоротних активів підприємства — основних засобів, нематеріальних та фінансових активів, а також інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю. Інші доходи є побічним результатом діяльності підприємства і не повинні мати постійний і значний вплив на його фінансові результати. Основну частину прибутку суб'єкта господарювання має становити прибуток від операційної діяльності.

Фінансові витрати відображують витрати підприємства, пов'язані з використанням позикових коштів. Якщо підприємство має в розпорядженні значний обсяг позикових коштів, фінансові витрати суттєво впливають на фінансові результати діяльності підприємства і зменшують балансовий прибуток [11, с. 73].

Балансовий прибуток є основним фінансовим результатом фінансово-господарської діяльності підприємства. Після сплати податку на прибуток, який розраховують відповідно до Податкового кодексу України, він використовується суб'єктом господарювання для розширення господарської діяльності та на інші цілі.

Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб всіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання [11, с. 73]. Однією з найважливіших проблем розподілу прибутку є оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється в доходах бюджету і залишається в розпорядженні господарюючих суб'єктів. Економічно обґрунтована система розподілу прибутку повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємства [4, с. 188].

Об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей її використання знаходиться в компетенції підприємства.

Принципи розподілу прибутку можна сформулювати таким чином:

 прибуток, одержуваний підприємством у результаті виробничої, господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом;

 прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків і зборів, ставки яких не можуть бути вільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх обчислення і внесення до бюджету встановлюються законодавчо;

 величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягу виробництва і поліпшення результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності;

 прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу спрямовується на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в іншій частині - на споживання [4, с. 188].

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. З неї стягуються санкції, що сплачуються в бюджет і деякі позабюджетні фонди.

Ніякі органи, в тому числі держава, не мають права втручатися в процес використання чистого прибутку підприємства. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрями власного прибутку. Розвиток конкуренції вимагає необхідності розширення виробництва, його вдосконалення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів [4, с. 190].

Чистий прибуток є джерелом погашення власних оборотних коштів. Крім того, він направляється на сплату відсотків по кредитам, отриманим на заповнення нестачі власних оборотних коштів, на придбання основних засобів, а також сплату відсотків за простроченими і відстроченими кредитами.

Поряд з фінансуванням виробничого розвитку прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, спрямовується на задоволення споживчих і соціальних потреб [11, с.83]. Так, з цього прибутку виплачуються одноразові заохочення і допомоги працівникам, які виходять на пенсію, а також надбавки до пенсій, виробляються витрати по оплаті додаткових відпусток понад установленої законом тривалості, оплачуються витрати на безкоштовне харчування або харчування за пільговими цінами.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, служить не тільки джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку, а також матеріального заохочення, але і використовується у випадках порушення підприємством чинного законодавства для сплати різних штрафів і санкцій.

Так, з чистого прибутку сплачуються штрафи при недотриманні вимог з охорони навколишнього середовища від забруднення, санітарних норм і правил, при завищенні регульованих цін на продукцію. З чистого прибутку стягується незаконно отриманий підприємством прибуток [11, с.83].

У випадках приховування прибутку від оподаткування також стягуються штрафні санкції, джерелом сплати яких є чистий прибуток .

Розподіл чистого прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробництва та розвитку соціальної сфери.

В сучасних умовах господарювання держава не встановлюються яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямки прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат на утримання об'єктів і установ соціальної сфери та інше [12, с.173].

Розподіл чистого прибутку - один з напрямів внутрішньофірмового планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає. Порядок розподілу та використання прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства і визначається положенням, яке розробляється відповідними підрозділами економічних служб і затверджується керуючим органом підприємства. Відповідно до статуту підприємства можуть складати кошториси витрат, що фінансуються з прибутку, або утворювати фонди спеціального призначення: фонди нагромадження (фонд розвитку виробництва або фонд виробничого і науково-технічного розвитку, фонд соціального розвитку) і фонди споживання (фонд матеріального заохочення) [3, с. 78].

Кошторис витрат, що фінансуються з прибутку, включає витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі [3, с. 2].

До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва, належать витрати на науково-дослідні, проектні, конструкторські та технологічні роботи, фінансування розробки та освоєння нових видів продукції та технологічних процесів, витрати по вдосконаленню технології та організації виробництва, модернізації обладнання, витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємств. У цю ж групу витрат включаються витрати з погашення довгострокових позик банків і відсотків по ним. Тут же плануються витрати на проведення природоохоронних заходів та ін. Внески підприємств з прибутку в якості внесків засновників у створення статутного капіталу інших підприємств, кошти, що перераховуються спілкам, асоціаціям, концернам, до складу яких входить підприємство, також вважаються використанням прибутку на розвиток [12, с.175].

Розподіл прибутку на соціальні потреби включає витрати на експлуатацію соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, організації та розвитку підсобного сільського господарства, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів тощо.

До витрат на матеріальне заохочення відносяться заохочення за виконання особливо важливих виробничих завдань. Виплата премій за створення, освоєння і впровадження нової техніки, витрати на надання матеріальної допомоги робітникам і службовцям, одноразову допомогу ветеранам праці, які виходять на пенсію, надбавки до пенсій, компенсація працівникам подорожчання вартості харчування в їдальнях, буфетах підприємства у зв'язку з підвищенням цін та ін.

Весь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, поділяється на дві частини. Перша збільшує майно підприємства і бере участь в процесі накопичення. Друга характеризує частку прибутку, використовуваного на споживання. При цьому необов'язково весь прибуток, який спрямовується на накопичення, використовувати повністю. Залишок прибутку, невикористаного на збільшення майна, має важливе резервне значення і може бути в роки бути направлений для покриття можливих збитків, фінансування різних витрат.

Нерозподілений прибуток в широкому сенсі як прибуток, спрямовується на накопичення. Нерозподілений прибуток минулих років свідчать про фінансову стійкість підприємства та наявність джерела для подальшого розвитку [11, с. 48].

Таким чином, можна зробити висновок, що прибуток - це ключовий елемент функціонування як окремого підприємства так і економіки країна вцілому. На величину прибутку, головним чином, впливає виручка від реалізації товарів (робіт, послуг), на яку також впливає низка факторів виробничого та невиробничого характеру, які в тій чи іншій мірі залежать або не залежать від підприємства.

Основними джерелами формування прибутку є, по-перше, монопольний стан підприємства по випуску тієї чи іншої продукції або унікальність виробленого продукту чи надання послуги. По-друге, безпосередньо виробництво та реалізація товарів (робіт, послуг). По-третє, інноваційна діяльність підприємства [12, с.202].

Ключовим елементом діяльності підприємства є розподіл отриманого прибутку. Об’єктом розподілу є валовий прибуток, який розподіляється по статтям до бюджету держави та по статтях витрат підприємства.