Тема 10. Організаційна підготовка виробництва

 

10.1. Суть організаційної підготовки виробництва

10.2. Оптимізація термінів освоєння виробництва нових виробів та оцінка його ефективності

10.3. Види і зміст планування комплексної підготовки виробництва

10.4. Зміст об'ємно-календарного планування. Розрахунок трудомісткості робіт і тривалості циклів по стадіях і етапах підготовки

10.5. Принципи сіткового планування і управління. Порядок побудови сіткових моделей

10.6. Розрахунок основних параметрів сіткових моделей

10.7. Аналіз та оптимізація сіткових моделей

 

10.1. Суть організаційної підготовки виробництва

Важливою складовою системи створення й освоєння випуску нової продукції є організаційна підготовка виробництва. Вона ведеться паралельно-послідовно з технологічною підготовкою. На цій стадії визначаються методи й процеси переходу на випуск нової продукції, розраховуються потреби в матеріалах і комплектуючих виробах, встановлюються календарно-планові нормативи процесу виробництва, вирішуються питання організації та оплати праці тощо (табл. 10.1).

 

Таблиця 10.1 - Зміст організаційної підготовки виробництва

1. Розробка проекту технічного обслуговування виробництва	Складання планів руху предметів праці в процесі виробництва, вибір тари і засобів внутрізаводського транспорту. Розробка проектів організації складського господарства, інструментального та ремонтного обслуговування. Формування системи забезпечення якості продукції
2.Розробка проекту організації виробничого процесу	Вибір форми організації виробництва, спеціалізації підрозділів та кооперування між ними. Визначення потреби у виробничих площах й обладнанні для випуску нової продукції. Складання планів цехів, дільниць і планів їх реконструкції. Вирішення питань оперативно-виробничого планування
3. Організація матеріально-технічного забезпечення і збуту нової продукції	Визначення потреби в матеріальних ресурсах, вибір постачальників та укладання контрактів на постачання. Підготовка замовлень на технологічне оснащення, матеріали й комплектуючі вироби. Реалізація планів постачання для випуску дослідних зразків і пробних серій. Налагодження зв’язків зі споживачами
4. Розробка системи організації та оплати праці	Створення проекту раціонального розподілу та кооперації праці. Розробка проектів організації: трудового процесу, обслуговування робочих місць, режиму праці та відпочинку. Розрахунок трудомісткості виробництва. Вирішення питань навчання персоналу. Вибір та обґрунтування системи оплати праці й преміювання робітників і службовців у період освоєння виробництва нової продукції
5.Створення нормативної бази для внутрізаводського техніко-економічного й оперативно-календарного планування	Розрахунок матеріальних, трудових і календарно-планових нормативів. Калькулювання собівартості та визначення ціни на нові вироби. Визначення розмірів обігових засобів і нормативних запасів

 

На підприємстві роботи з організаційної підготовки виробництва здійснюють відповідні служби - відділи головного конструктора, головного технолога, головного механіка, організації праці і заробітної плати, планово-економічний відділ тощо.

З-поміж великого різноманіття варіантів виконання процесів оновлення виробів можна виділити наступні організаційні методи переходу на виготовлення нових виробів та освоєння нового виробництва: послідовний, паралельний і паралельно-послідовний.

1. Послідовний метод характеризується тим, що виробництво нових виробів починається після повного припинення випуску виробу, який знімається з виробництва. Залежно від перерви між закінченням випуску старого виробу і початком виготовлення нового можна виділити два варіанти даного методу: перервно-послідовний та неперервно-послідовний.

Перервно-послідовний варіант передбачає, що після завершення випуску старого виробу (В1) на тих самих виробничих площах будуть виконані роботи з перепланування, монтажу технологічного устаткування і транспортних засобів, а по його завершенні розпочнеться освоєння виробництва нового виробу (В2), тобто між завершенням випуску старого виробу і початком виготовлення нового виробу існує мінімально необхідний проміжок часу ΔТ (рис. 10.1).

В організаційно-технологічному відношенні це найбільш простий варіант переходу, однак він є малоефективним, так як приводить до великих збитків у сумарному випуску виробів, які довгий час не вдається компенсувати.

При неперервно-послідовному варіанті виробництво нового виробу розпочинається відразу після припинення випуску старого (рис. 10.2). Тут втрати менші, але необхідний високий рівень завершеності робіт з технологічної підготовки виробництва нового виробу.

 

Рисунок 10.1 - Перервно-послідовний метод переходу на випуск нових виробів	Рисунок 10.2 - Неперервно-послідовний метод переходу на випуск нових виробів

 

2. Для паралельного методу переходу характерне поступове заміщення старого виробу на новий, тобто на проміжку часу ΔТ одночасно зі зменшенням випуску старого виробу паралельно йде освоєння нового.

Паралельний метод переходу на випуск нових виробів із зменшенням сумарного випуску (рис. 10.3)використовують тоді, коли немає додаткових  площ або трудомісткість виготовлення виробу дуже висока.При застосуванні паралельного методу переходу на виготовлення нових виробів без зменшення сумарноговипуску виробів потрібно використовувати додаткові площі, обладнання, робочу силу. Він застосовується у масовому виробництві, особливо при реконструкції підприємств.

На рис. 10.4 зображено паралельно-поетапний метод переходу, який використовується в масовому виробництві і характеризується тим, що процес оновлення виконується в кілька етапів, протягом яких освоюється випуск перехідних моделей, які відрізняються від попередніх конструкціями окремих вузлів і механізмів.

 

Рисунок 10.3 - Паралельний метод переходу на випуск нових виробів	Рисунок 10.4 – Паралельно-поетапний метод переходу на випуск нових виробів

 

Паралельний метод дає змогу зменшити сумарні витрати та втрати від переходу на випуск нового виробу, але процес освоєння розтягується, що може призвести до передчасного морального старіння нової продукції.

3. Паралельно-послідовний метод досить широко використовується в умовах масового виробництва при переході на випуск нового виробу, який практично повністю відрізняється від старого, що знімається з виробництва. В даному випадку на підприємстві утворюються додаткові виробничі потужності (дільниці, цехи), на яких починається освоєння нового виробу (В2_р) - запроваджуються нові технології, ведеться навчання робітників, організується виготовлення першої партії виробів. Одночасно із цим процесом триває виготовлення старого виробу на основних виробничих площах (рис. 10.5).

 

Рисунок 10.5 - Паралельно-послідовний метод переходу на випуск нових виробів

 

Після завершення етапу (періоду) освоєння на нетривалий час ΔТ зупиняються як основне виробництво, так і додаткові потужності: обладнання з додаткових дільниць і цехів переміщують на місце старого обладнання, що демонтується, тобто на основні площі. По завершенні цих робіт на основних площах починається освоєння нового виробу до проектного рівня.

Недоліком цього методу є потреба у створенні додаткових потужностей на додаткових площах, а також втрати від зниження обсягів виробництва в перехідний період освоєння нового виробу. Однак при цьому досягаються більш високі темпи освоєння проектної потужності, якість продукції (виробу) підвищується, що в цілому компенсує витрати організаційно-технологічного характеру, які мають місце при використанні даного методу.

Вибір того чи іншого методу організації переходу на випуск нової продукції необхідно обґрунтовувати розрахунками техніко-економічних показників різних можливих варіантів організації освоєння нових виробів у період розробки планів і при проектуванні даного процесу.