Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Управління процесом розробки і освоєння виробни...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
781.82 Кб
Скачать

9.4. Нормування витрат матеріальних ресурсів

 

Нормування витрат матеріальних ресурсів – це встановлення планової міри їх виробничого споживання.

Головним завданням нормування є розробка і впровадження науково обгрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів з метою їх ефективного використання.

Нормування включає:

-                  розробку норм витрат основних і допоміжних матеріалів виходячи з технічно обгрунтованих нормативів відходів і втрат, що утворюються в процесі виготовлення виробу;

-                  щорічний перегляд норм витрат матеріалів на основі вдосконалення конструкції виробу, застосування більш економічних і прогресивних матеріалів, впровадження передової технології, прогресивного обладнання і вдосконалення організації виробництва;

-                  узгодження і затвердження розроблених норм витрат матеріалів;

Норма витрат матеріалу – це максимально допустима його кількість, необхідна для виготовлення одиниці виробу заданої якості у даних виробничих умовах.

Під виробничими умовами розуміють сукупність організаційних і технологічних особливостей виробництва продукції, що впливають на величину норм витрат.

Норми витрат повинні бути прогресивними і відображати конструкторські, технологічні та організаційні заходи щодо економії матеріалів.

Основними заходами щодо економії прокату металу є:

-    покращення конструкторських форм деталей для зменшення їх маси без зниження міцності і надійності;

-    застосування конструкції виробів низьколегованих сталей, економічних профілів прокату (кутник, швелер, тавр, двотавр, гнутий профіль);

-    впровадження у виробництво найбільш досконалих методів одержання заготовок із зменшеними технологічними припусками;

-    впровадження раціональних методів розкрою вихідних матеріалів на заготовки, а також безвідходного штампування;

-    раціональне використання виробничих відходів;

-    вдосконалення методів контролю технологічних процесів, а також заходів спрямованих на ліквідацію браку.

Норма витрат металопрокату на виріб складається з чистих (корисних) витрат тобто кількості металу, що безпосередньо входить у виріб, а також відходів і втрат, що обумовлені умовами виробництва.

Відходи – це залишки вихідного матеріалу при виготовленні продукції, які не можуть бути використаними у виробничому процесі.

Ділові відходи – це відходи, що можуть бути використані для виготовлення продукції у власному виробництві для менших за розміром деталей основної продукції.

Відходи, які не можуть бути використані у виробництві підлягають переробці.

Втрати – це кількість вихідного матеріалу, що в процесі виготовлення продукції втрачається безповоротно (угар, окалина і т.п.).

В машинобудуванні застосовують такі основні показники використання матеріалів:

Коефіцієнт використання матеріалу, який характеризує ступінь використання матеріалу при виробництві продукції, і визначається відношенням корисного розходу до норми витрат, встановленої на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт розкрою – це показник, що характеризує ступінь використання матеріалів при їх розкрої. Він визначається відношенням маси (об'єму, площі) всіх видів заготовок, що одержані з вихідного матеріалу, до маси (об'єму, площі) використаного матеріалу.

Витратний коефіцієнт – це показник обернений до коефіцієнта використання матеріалу.

Основою для розробки норм витрат є наступна документація:

-    конструкторська специфікація, за якою проводять вибірку деталей, що повинні виготовлятися з прокату чорних і кольорових металів і труб, номера, назву і кількість даних деталей у виробі;

-    креслення деталей, за якими встановлюються розміри і маса деталей, технічні вимоги до них, назви і характеристики вихідних матеріалів, номера ГОСТів, ОСТів і ТУ на марки і сортамент металопрокату;

-    карти технологічних процесів з переліком операцій, що виконуються при обробці, видів обладнання, вихідних розмірів заготовок, величини припусків і відходів матеріалів;

-    креслення шаблонів чи розгорток деталей, поковок і штамповок, за якими визначають їх масу;

-    акти зважування заготовок і деталей, що мають складну форму;

-    ГОСТи, ОСТи, нормалі необхідні для визначення розмірів вихідного матеріалу.