1. Практичне значення економічної теорії.

Політика стає рушійною силою розвитку суспільства і людини, якщо вона науково обгрунтована. Якщо ж політика засновується на спотвореній теорії, яка не виходить з об'єктивних законів і всієї сукупності інтересів суспільства, підпорядковує одні інтереси іншим, вона є ненауковою. Вона обеззброює людину, робить її цинічною і байдужою або фанатичною і деспотичною. Така політика веде суспільство до кризових явищ, а то й регресу. Це стосується й економічної політики.

Наукове обгрунтування економічної політики сприятиме глибокому оновленню матеріального виробництва, повнішому розкриттю соціальних ресурсів суспільства, що перебувають у стадії переходу до нових економічних відносин.

Наукова об'єктивність у політиці потребує врахування притаманних суспільству суперечностей і труднощів. Більше того, економічні закони діють як тенденції. Форми їхнього вияву не однозначні й можуть змінюватися під впливом різних обставин. Дуже важливо в практиці суспільного господарювання на кожному етапі розвитку суспільства вміти користуватися науковим знанням законів, ураховувати їхню дію, чітко визначати роль і місце суб'єктивного чинника.

2. Обмеженість виробничих ресурсів.

Виробничі ресурси поділяються на відтворювані та не відтворювані.

До відтворюваних виробничих ресурсів належать ті, що створюються і відновлюються природою (водні басейни, ґрунт, флора, фауна) та суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ресурси: люди з’являються у світ як біологічні істоти і набувають у суспільстві необхідних знань і навичок для виробничої діяльності.

До не відтворюваних належать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до не відтворюваних. Це знищені чорноземи, вирубані ліси, забруднені водойми.

Обмеженість ресурсів певною мірою відносна, адже вона зумовлена рівнем потреб, претензій споживачів на речі та послуги. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити й обмеженість ресурсів. Проте таке пояснення причин обмеженості ресурсів та їх зменшення стосується лише одного боку проблеми. Деякі види ресурсів, і насамперед не відтворювані, обмежені самою природою. Отже, раніше чи пізніше настане час їхнього вичерпання. Вчені вже підрахували загальні розміри запасів нафти, газу, вугілля та інших корисних копалин і строки їхнього вичерпання. Обмеженими є площі чорноземів, водойм, річок, лісів тощо. Що стосується цих ресурсів, то вони абсолютно обмежені.

3. Поділ праці.

Поділ праці — це виділення і закріплення різних видів трудової діяльності за окремими людьми і групами. Уже в первіснообщинному суспільстві був поділ праці в родовій общині за статтю і віком. Жінки виконували роботу біля житла, доглядали за дітьми, готували їжу. Чоловіки ходили на полювання, доглядали за худобою, а згодом — обробляли землю, будували житло.

Виділяють декілька рівнів поділу праці:

1. Поділ праці на підприємствах. Це спеціалізація працівників підприємства на виконанні певних функцій, операцій, виробництві окремих деталей або окремих видів продукції.

2. Поділ праці між підприємствами. Це спеціалізація підприємств на випуску окремих товарів, деталей, вузлів, надання певних послуг (взуттєва фабрика, трубний завод, приладобудівний завод та інші).

3. Поділ праці між регіонами країни. Полягає в спеціалізації окремих регіонів країни на випуску певних видів продукції. Вона пов'язана з територіальними особливостями (наприклад, Полісся, південь України, Донбас).

4. Поділ праці між країнами. Полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції з метою продажу їх на міжнародному ринку.

Поділ праці розвивається під впливом об'єктивних факторів. До них належать:

а) природно-кліматичні умови;

б) традиції та індивідуальні здібності людей;

в) набута практика і досвід, які передаються молодшому поколінню від старшого;

г) науково-технічний прогрес.

Поділ праці дає певну економічну вигоду і економічним суб'єктам, і суспільству. Ця вигода виявляється у збільшенні виробництва продукції за певний період часу, а це означає, що суспільство має можливості краще задовольняти свої потреби.