12. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання: зміст та складові компоненти.

Психологія дітей шестирічного віку. Шкільна зрілість: фізичний та психологічний компоненти. Психологічна готовність до вступу в школу: мотиваційна, інтелектуальна, емоційно-вольова, соціальна. Адаптація, шкільна дезадаптація. Психодіагностика готовності до шкільного навчання.

13. Поняття про уяву. Прийоми створення образів уяви.

Поняття про уяву. Природа та своєрідність уяви як пізнавального процесу. Уява та об’єктивна дійсність. Уява і проблемна ситуація. Види уяви в залежності від характеру діяльності людини. Види уяви за її змістом. Мрія. Процес створення образів уяви. Прийоми створення образів уяви. Фізіологічні основи процесів уяви. Уява та органічні процеси. Уява та особливість. Індивідуальні особливості уяви. Місце уяви в діяльності людини. Роль фантазії в ігровій діяльності дитини. Фантазія в художній творчості. Розвиток уяви у дітей.

14. Здібності: їх види, рівні прояву та механізми розвитку.

Поняття про здібності. Кількісна та якісна характеристика здібностей. Структура здібностей. Загальні та спеціальні здібності. Творчі здібності. Талант, його походження і роль праці в його формуванні та реалізації. Задатки та здібності. Природне та набуте в здібностях. Проблема спадковості в здібностях. Розвиток здібностей. Креативні здібності. Вивчення здібностей.

15. Загальна психологія як наука: поняття, предмет вивчення та завдання.

Психологія – основна наука в системі людинознавства. Психологія як теорія і практика. Психологія як наука. Основні тенденції розвитку сучасної психології. Система психологічної науки. Етапи розвитку психології. Загальна психологія як теоретична галузь психологічної науки. Галузі психологічної науки. Перспективи виникнення і розвитку нових галузей психології. Завдання, принципи, категорії і поняття, закони та методи психології Поняття завдань психології як самостійної галузі наукового знання.

VI. Психологія педагогічна

1. Сутність, об’єкт і предмет педагогічної психології.

Поняття педагогічної психології як науки. Об’єкт педагогічної психології. Предмет педагогічної психології. Основні завдання педагогічної психології як науки.

2. Структура педагогічної психології.

Основні розділи педагогічної психології: психологія навчання, психологія учіння, психологія виховання, психологія педагогічної діяльності і психологія учителя. Погляди С. В. Саричева та І. М. Логвинова; Л. А. Григоровича та Б. Б. Айсмонтаса; О.А. Альмекова на структуру педагогічної психології. Структура педагогічної психології за сферою застосування.

3. Методологічні принципи педагогічної психології.

Характеристика загальнопсихологічних принципів: принцип детермінізму, принцип розвитку, принцип діяльнісного підходу до вивчення психіки, принцип єдності свідомості і діяльності, принцип системності, принцип комплексного підходу до вивчення природи явищ, принцип особистісного підходу. Спеціальні принципи педагогічної психології: соціальної доцільності, індивідуального консультування та прогнозування станов­лення особистості в умовах організуючих та дезорганізуючих чинників соціального впливу, обґрунтованого застосування методів навчання і виховання, рівноправності та різнопланової взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу.

4. Методи дослідження в педагогічній психології.

Класифікація методів педагогічної психології. Характеристика організаційних методів: метод поперечних зрізів, лонгітюдний метод, комплексний метод. Емпіричні методи: обсерваційні методи: спостереження і самоспостереження; експериментальні методи: лабораторний і природний, констатувальний та формувальний експерименти; психодіагностичні методи: стандартизовані і проективні тести, анкети, бесіди, інтерв’ю, соціометрія; праксометричний метод: вивчення продуктів діяльності.

5. Психічне здоров’я школярів як результат освіти. Взаємодія педагога і психолога.

Психічний та особистісний розвиток учня як складова освіти. Психічне здоров’я. Психічне нездоров’я. Психічні травми. Дидактогенї. Психологічна служба як складова системи освіти. Напрямки роботи психолога: психологічна просвіта, психопрофілактична робота, психодіагностична робота, розвивальна і психокорекційна робота, консультативна робота.

6. Проблеми взаємозв’язку навчання і розвитку в педагогічній психології.

Основні підходи до вирішення проблеми взаємозв’язку навчання і розвитку. Активність учня як умова психічного розвитку. Провідний вид діяльності і навчання.

7. Діагностика розвитку дітей молодшого шкільного віку (рівень актуального і зони найближчого розвитку).

Поняття «діагностика розвитку». Рівень актуального розвитку. Зона найближчого розвитку. Сутність поняття «розумовий розвиток». Проблема визначення критеріїв розумового розвитку. Значення розробки об’єктивних методів діагностики розвитку дітей.

8. Психологічні особливості учіння та научіння.

  Суть поняття «учіння». Своєрідність учіння. Форми учіння. Загальна характеристика научіння. Взаємозв’язок учіння і дозрівання.

9. Види, рівні та механізми учіння та научіння.

Загальна характеристика видів научіння: научіння за механізмом імпритингу, умовно-рефлекторне научіння, оперантне, вікарне та вебальне научіння. Рівні научіння: рефлекторне (сенсорне, моторне, сенсомоторне), когнітивне та інтелектуальне. Загальна характеристика механізмів учіння та научіння.

10. Загальні психологічні особливості навчальної діяльності.

Суть поняття «навчальна діяльність». Історичні передумови виникнення навчальної діяльності. Суспільний характер навчальної діяльності. Своєрідність навчальної діяльності. Структура навчальної діяльності.

11. Низька результативність в учінні, її психологічні причини та запобігання.

Психологічні чинники низької результативності в учінні. Типологія невстигаючих учнів. Сутність понять «неуспішність» та «відставання». Виявлення ознак відставання як профілактика неуспішності. Педагогічна допомога учням, які відстають у навчанні.

12. Психологія виховання дітей в сім'ї. 

Сім'я як система. Завдання сім'ї. Принципи сімейного виховання. Виховні впливи сім'ї. Стилі батьківського виховання. Стилі взаємин бабусь і дідусів з онуками.

Критерії оцінювання

відповідей студента на державному екзамені

При оцінюванні відповідей враховується:

• рівень знань, умінь і навичок студента відповідно до вимог навчальної програми;

• глибина, послідовність, логічність, чіткість викладу матеріалу, вміння робити власні висновки та узагальнення;

• загальна грамотність.

Відповіді оцінюються за 4-бальною системою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Оцінка «відмінно». Студент має глибокі і ґрунтовні знання в обсязі навчальної програми, аналітично мислить, логічно, послідовно, чітко і грамотно викладає матеріал. Самостійно робить висновки і узагальнення.

Оцінка «добре». Студент оперує знаннями в обсязі вимог навчальної програми, але недостатньо володіє вміннями робити логічні висновки, аналітичні узагальнення. Студенту властива стандартність мислення.

Оцінка «задовільно». Студент в основному володіє програмним навчальним матеріалом, однак допускає окремі фактичні помилки. У викладі теоретичного матеріалу спостерігається відсутність логічної послідовності, недостатність аналітичного мислення.

Оцінка «незадовільно». Студент виявляє незнання більшої частини програмного матеріалу, допускається значних теоретичних помилок. Виклад матеріалу непослідовний, безсистемний.