III. Історія педагогіки

1. Навчання і виховання в Стародавній Греції. Педагогічні погляди античних філософів.

Спартанське виховання: підготовка воїнів, навчання в агелах – державних закладах, ефебія – військова служба. Зміст спартанського виховання: фізичне, естетичне (музичне), моральне виховання. Афінське виховання: досягнення калокагатії – гармонії тіла і духу. Система шкіл: мусичні школи (школа граматиста, школа кіфариста), палестра (гімнастична школа), гімнасія, ефебія. Педагогічні погляди стародавніх грецьких і римських філософів: Сократ (самопізнання), Платон (створив нову систему виховання, об’єднавши систему спартанського та афінського виховання), Аристотель (природовідповідність виховання), Квінтіліан (гуманізм у навчанні).

2. Виховання, школа і педагогічна думка країн Європи в епоху Середньовіччя та Відродження.

Характерні риси педагогіки Середньовіччя: релігійний, становий характер виховання. Мета – підготовка до загробного життя. Системи освіти і виховання: церковне (духовне) виховання; лицарське виховання; міські (магістратські) школи або бюргерське виховання; середньовічні університети. Церковні школи (латинь, індивідуально-групова форма навчання, читання релігійних книг, катехізис, фізичні покарання, вивчення «семи вільних мистецтв»). Середньовічні університети. Перший університет Європи – Болонський (1158).

Епоха Відродження (14-16 ст.) – гуманізм. Видатні педагоги-гуманісти: В.да Фельтре (відкрив школу нового типу «Будинок радості»), Ф.Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», Е.Роттердамського «Похвала глупоті», «Грубі вчителі», «Розмови запросто», М.Монтеня «Досліди»,Т.Мора «Золота книга про найкращий лад і про новий острів Утопія», Т.Кампанелли «Місто Сонця».

3. Педагогічна система Я.А.Коменського.

Життєвий і творчий шлях (засновник педагогіки, дидактики; : “Велика дидактика”, “Материнська школа”, “Пансофія”, “Про культуру природних обдарувань”, “Правила поведінки дітей”). Загально-педагогічні ідеї (мета виховання – підготовка людини до загробного життя; ступені виховання: розумове, моральне, релігійне виховання). Вікова періодизація (дитинство, отроцтво, юність, змужнілість). Чотирьохступенева система шкіл (материнська школа, школа рідної мови, латинська школа (гімназія), академія (університет). Дидактичні погляди (обґрунтування класно-урочної системи навчання). Принципи навчання: наочність, свідомість і активність, послідовність і систематичність. Вимоги до вчителя (любов і покликання до професії, працьовитість, гуманізм, освіченість).

4. Школа, освіта і педагогічна думка Давньої Русі.

Внесок давньоруських князів у розвиток освіти: Володимир, Ярослав Мудрий, Мономах. Шкільна освіта – частина загальнодержавної і церковної політики. Причини швидкого поширення грамотності на Русі: турбота про освіту князівської влади, навчання рідною мовою, самоосвіта, доступність для простих людей. Типи шкіл: школи «книжного вчення», «монастирські школи», школи-грамоти, кормильство (форма домашнього виховання дітей феодальної знаті.

5. Острозька та Києво-Могилянська академії – перші вищі навчальні заклади України.

Острозька академія – 1576, князь Костянтин Острозький – засновник. Острозький культурний центр: колегія, літературно-науковий гурток (редагував Острозьку Біблію, 1581 р.), друкарня (очолив Іван Федоров), бібліотека. Зміст навчання: «сім вільних мистецтв», слов’янська, грецька, польська і латинська мови.

Києво-Могилянська академія. Матеріальна та ідеологічна база – Київська братська школа 1615 р. 1632 р. – об’єднання Київської братської школи із Лаврською школою у Києво-братську колегію. 1694 – надання статусу академії. Навчально-виховні традиції: 8 класів: фара, інфіма, граматика, синтагма, піїтика, риторика, філософії і богослов’я.

6. Педагогічна система В.О. Сухомлинський.

В.О. Сухомлтнський (1918-1970) – видатний український педагог, дитячий письменник, засновник гуманістичної новаторської педагогіки. Принципи педагогічної системи: гуманізм. демократизм, класична та народна педагогіка. Школа – осередок культури. Чотири культи у школі: Батьківщина, Людина, Матір, Рідне слово.