5. Ризики у банківській діяльності

ризиком називають невизначеність щодо здійснення тієї чи іншої події в майбутньому.

Ризик вимірюється ймовірністю того, що очікувана подія не відбудеться і це призведе до небажаних наслідків.

З позиції банку ризик – це ймовірність того неоодерження доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливих дій зовнішніх чи внутрішніх чинників.

За джерелами виникнення: зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх належать ризики, пов’язані зі змінами у зовнішньому щодо банку середовищі і безпосередньо не залежні від його діяльності.

До внутрішніх належать ризики, що виникають безпосередньо у зв’язку з діяльністю конкретного банку.

За сферою виникнення внутрішні ризики поділяються на фінансові та функціональні.

Фінансові ризики утворюють найчисленнішу групу банківських ризиків. Вони визначаються ймовірністю грошових втрат і пов’язуються з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості та структурі активів і пасивів банку. До фінансових ризиків належать валютний, кредитний, інвестиційний, ринковий, ризик ліквідності, ризик зміни відсоткових ставок, інфляційний, базисний і т. ін.

серед фінансових ризиків посідає група цінових ризиків, які пов’язуються з можливістю зміни дохідності чи вартості активів і зобов’язань банку. Ціновий ризик визначається ймовірністю зміни ринкових цін на фінансові та фізичні (реальні) активи, що перебувають на балансі банку або обліковуються на позабалансових рахунках.

Неціновий ризик- визначається можливими фінансовими втратами які безпосередньо не пов’язані зі зміною ринкових цін активів.

Функціональні ризики справляють значний вплив на діяльність банків. Причинами їх виникнення є неможливість здійснення своєчасного та повного контролю за фінансово-господарською діяльністю банку.

За ступенем вливу на фін стан ризики поділяються на мінімальний, допустимий, критичній, катастрофічний.

Верхня межа допустимого ризику обчислюється як сума сформованих резервів і розрахункового значення прибутку.

Верхня межа критичного ризику визначається сумою сформованих резервів, прибутку і величини власного капіталу.

6. Управління банківськими ризиками

управління ризиком це процес спрямований на вияллення, вимірювання, контроль, моніторинг ризикованих позицій банку, а також урухування взаємоповязків між різними видами ризиків.

Мета – полягає в оптимізації співвідношення між рівнем ризику та очікуваною ринковою вартості власного капіталу.

Ризиками можна і потрібно свідомо управляти, керуючись такими правилами:

• усі види ризиків взаємопов’язані;

• рівень ризику постійно змінюється під впливом динамічного оточення;

• ризики, на які наражаються банки, безпосередньо пов’язані з ризиками їхніх клієнтів;

• банкіри повинні намагатися уникати ризиків навіть більше, ніж інші підприємці, оскільки вони працюють не з власними, а з чужими грошима.

7. Завдання та принципи управ банківським ризиком

Завдання в процесі управління ризиком:

-ризики мають бути зрозумілими та усвідомленими

- ризики мають перебувати в межах толерантності установлених спостережною радою банку

- рішення про узяття ризику мають відповідати стратегічним завданням діяльності банку

-рішення з узяття ризику мають бути конкретні і чіткі

-очікуана дохідність має компенсувати взятий ризик

-величина капіталу має відповідати розмірам ризиків на які наражаються на ризик

-стимули для досягнення високих результатів діяльності мають згоджуватися з рінем толерантності до ризику

Принципи управління ризиком:

-забезпечення інтересів зацікавлених сторін

-повнота охоплення

-безперервність

-відповідність

- об’єктивність

Стратегічне управління кредитна установа ризиків спрямоване на забезпечення довгострокового існування банківської установи. Тактичне управління ризиками спрямоване на реалізацію стратегії управління ризиками за допомогою відповідних методів і процедур. Оперативне управліення ризиком спрямоване на постійне виявлення кількісне і якісне оцінювання ризиків, моніторинг, реалізацію упрв рішень, контроль,.