4. Прокурорський нагляд за законністю в державному управлінні.

Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. називає нагляд за точним та однаковим виконанням законів, який здійснюють органи прокуратури, вищим наглядом. Ця назва – принципова. Як зазначалося вище, наглядом та контролем за точним виконанням юридичних приписів займаються й інші органи, але наглядову чи контрольну діяльність вони чинять від свого імені. Прокурори ж здійснюють загальний нагляд від імені Верховної Ради України – вищої влади в державі.

Згідно з Перехідними положеннями Конституції України, органи прокуратури здійснюють нагляд:

• за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

• за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Прокуратура продовжує поки що виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцією попереднього слідства – до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування. Основним і специфічним для прокуратури способом юридичного реагування на порушення законності у сфері виконавчої влади є винесення протесту з вимогою скасування юридичного акта чи приведення його у відповідність із чинним законодавством, а також припинення незаконних дій посадових осіб, відновлення порушеного права.

Протест обов’язковий для розгляду та відповідного реагування протягом 10 днів з моменту його поступлення. Принесення протесту зупиняє дію опротестованого акта. Протест, принесений прокурором може бути відкликаний, або змінений вищим прокурором. Залишення посадовою особою без розгляду протесту, припису чи подання прокурора, а так само несвоєчасна відповідь на них тягне за собою адміністративну відповідальність винної посадової особи за ч.2 статті 185/6 КпАП України.

Коротко зупинимося на судовому контролі в державному управлінні.

Судовий контроль за законністю у сфері виконавчої влади здійснюється у двох формах: 1. Це діяльність суду щодо вирішення адміністративних справ, яка пов’язана з перевіркою законності актів управління на підставі звернень зацікавлених осіб. Йдеться про справи, що виникають з адміністративно-правових відносин: справи позовного та особливого провадження (про звільнення, житлові, про відшкодування збитків, завданих неправильними діями посадових осіб), справи по позовах органів самоврядування, власника тощо, вирішуючи які, суд обов’язково перевіряє доцільність, законність, обгрунтованість дій відповідних органів управління. Судові рішення при цьому або скасовують, або змінюють незаконні акти виконавчої влади, або ж відмовляють у визнанні юридичної сили за актами, що суперечать закону. Це є пряма форма судового контролю. 2. Судовий контроль за законністю актів (дій) органів виконавчої влади має місце і тоді, коли законність того чи іншого акта чи дії не є спеціальним предметом судового розгляду, а досліджується, перевіряється у зв’язку з вирішенням віднесених до компетенції суду кримінальних, інших судових справ, при розгляді яких судові доводиться оцінювати дії органів управління з погляду їхньої відповідності закону. Це так званий непрямий контроль.

Отже, судовий контроль має ту особливість, що здійснюється у сферах, які недоступні деяким іншим видам контрольно-наглядової діяльності.

За результатами непрямого контролю судами приймаються окремі ухвали та подання.

Окрема ухвала має інформувати державні органи, об’єднання громадян, комерційні та інші приватні структури про виявлені порушення закону, про причини та умови, що породили їх, повідомляє про необхідність вжиття заходів щодо усунення порушень і попередження таких надалі (ст.340 КПК, ст.235 ЦПК України). Специфікою цього судового акта є те, що ним суд не скасовує і не змінює протизаконні акти управління, а лише повідомляє сигналізує, про необхідність їх скасування і не повторення протиправних дій надалі.

Подання судді має таку саму мету, але відрізняється від окремої ухвали єдиноначальним порядком, оперативністю, виноситься суддею у довільній формі, є наслідком узагальнення фактів порушення законності щодо ряду справ поза судовою діяльністю або після судового процесу.

Залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи подання судді або невжиття заходів до усунення вказаних у них порушень закону, так само, як і невчасна відповідь на окрему ухвалу (подання), тягнуть за собою адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 185/6 КпАП України).

Що стосується  Конституційного суду, то його призначення – вирішувати спір про відповідність Конституції України, нормативних актів Президента України, законів, та інших нормативних актів, що приймаються Верховною Радою України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.

Таким чином, контроль і нагляд є основними засобами забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади держави.

Контроль здійснюється компетентними органами держави, наділеними відповідними повноваженнями. Об’єктом контролю є дії фізичних осіб у зв’язку з виконанням ними правових приписів. Основними принципами здійснення контролю є: постійність, систематичність, об’єктивність, універсальність, гласність. Розрізняють такі види контролю: парламентський, адміністративний і судовий.

Державний контроль здійснюється, переважно у формі ревізій та перевірок.

Об’єктом нагляду є законність актів управління, що приймаються. Основна роль, як наглядовому органу відводиться прокуратурі України. У окремих сферах державного управління контроль та нагляд здійснюють державні та спеціалізовані інспекції, Державна контрольно-ревізійна служба України та інші органи держави.

В умовах становлення і розбудови незалежної демократичної правової Української держави, законність і порядок забезпечуються завдяки ефективному і дійовому контролю і нагляду, суворій дисципліні і компетентності працівників державного апарату.