3. Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Вони засвідчують досягнення учнем 1-4 класів мети загальноосвітньої підготовки; містять дані, що діти повинні знати, вмити за освітніми галузями.

Державний стандарт затверджується Кабінет Міністрів України. Переглядається не менше як один раз на 10 років.

Державний стандарт загальної початкової освіти зобов'язує загальноосвітній навчальний заклад:

- виконувати інваріантну складову змісту початкової освіти;

- визначати предметну спрямованість варіативної складової змісту початкової освіти, її змістове наповнення і форму реалізації за погодженням з відповідними органами управління освітою;

- вибирати і використовувати освітні програми, навчальні курси, посібники до варіативної складової змісту початкової освіти у порядку, визначеному Міністерством освіти України.

На основі Державного стандарту розробляються: варіативні програми, типові навчальні плани, щорічні робочі навчальні плани, підручники.

Державний стандарт професійно-технічної освіти містить сукупність державних вимог до змісту професійно-технічної освіти, рівня класифікації випускника професійно-технічного навчального закладу, основних обов’язкових засобів навчання та освітнього рівня випускника, а саме: освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника; типові навчальні плани підготовки робітника; типові навчальні програми з навчальних предметів; перелік обов’язкових засобів навчання; систему контролю знань, умінь, навичок учнів та критерії їх кваліфікаційної атестації. На сучасному етапі розробляються і впроваджуються державні стандарти професійно-технічної освіти з конкретних профілів.

Стандарт вищої освіти.

Стандарт вищої освіти – це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності ВНЗів і наукових установ за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності.

Стандарт вищої освіти визначає такі вимоги до освітньої програми:

1) обсяг кредитів ЄКТС (європейська кредитно-трансферна система), необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти;

2) перелік компетентностей випускника;

3) нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання;

4) форми атестації здобувачів вищої освіти;

5) вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти;

6) вимоги професійних стандартів (у разі їх наявності).

3. Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники.

Зміст освіти для всіх типів навчальних закладів відображений у:

• типових навчальних планах,

• навчальних програмах,

• підручниках і навчальних посібниках.

Типовий навчальний план - державний документ, що визначає обов’язковий перелік навчальних предметів, які вивчають у закладі освіти, їх розподіл за роками навчання, тижневу й річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет, структуру навчального року.

Типові навчальні плани початкової школи складені на виконання Закону України "Про загальну середню освіту" з метою впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти, (затвердженого 20.04.2011р.).

Відповідно до мов навчання у системі загальної середньої освіти передбачено окремі варіанти Типових навчальних планів початкових шкіл з українською мовою навчання, початкових шкіл з навчанням російською, іншою мовою національної меншини, спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу.

Типові навчальні плани містять інваріантну складову, сформовану на державному рівні, обов'язкову для всіх загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форм власності, та варіативну, в якій передбачено додаткові години на вивчення предметів інваріантної складової, курси за вибором, індивідуальні та групові заняття, консультації.

На основі Типових навчальних планів загальноосвітні навчальні заклади складають на кожен навчальний рік робочий навчальний план з конкретизацією варіативної складової, враховуючи особливості регіону та індивідуальні освітні потреби учнів.

В основу інваріативної складової покладено навчання за такими освітніми галузями "Мови і літератури", "Математика", "Природознавство", "Суспільствознавство", "Мистецтво", "Технології", "Основи здоров’я і фізична культура".

За наявності відповідного методичного забезпечення та належної підготовки педагогічних працівників за рахунок годин варіативної складової можуть вивчатися додаткові курси за вибором, зокрема: "Розвиток продуктивного мислення", "Риторика", "Абетка театрального мистецтва", "Ритміка", "Цікава економіка" та ін. Разом з тим години варіативної складової можуть бути використані на предмети інваріантної складової, на проведення індивідуальних та групових занять.

Значення варіативного компонента в змісті шкільної освіти поступово підвищується. У початковій школі на нього відводиться 8-10 % навчального часу, в основній - 15-20%, у старшій - до 35%.

У початковій школі з першого року навчання може здійснюватися поділ класів на групи при вивченні української чи іншої мови навчання (мови і читання), української мови (мови і читання) у школах з навчанням мовами національних меншин, іноземної мови відповідно до чинних нормативів.

При визначенні гранично допустимого навантаження учнів ураховані санітарно-гігієнічні норми та нормативну тривалість уроків у 1 класі - 35 хвилин, 2 - 4 класах - 40 хвилин.

Типові навчальні плани зорієнтовані на роботу початкової школи за 5-денним навчальними тижнем

У Законі «Про загальну середню освіту» визначено норму навчальних годин по класах (1-2 класи - 700, 3-4 класи - 790, 5 клас - 860, 6-7 класи - 890, 8-9 класи - 950, 10-12 класи - 1030). За дидактичними вимогами ефективне вивчення одного предмета доцільне в інтервалі двох-чотирьох годин щотижня. Відповідно до цього у початковій школі в інваріантній частині має вивчатися загалом до 7 предметів, в основній - до 14; у старшій, що працює як загальноосвітня, - до 16. У профільній школі в інваріантній частині кількість предметів обмежується до 8-9 назв.

Навчальна програма - документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Основні розділи навчальної програми:

- пояснювальна записка, яка містить виклад мети навчання з певного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);

- зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначенням кількості годин на кожну з них;

- обсяг знань, умінь і навичок (у їх різновидах) з певного предмета для учнів кожного класу;

- перелік унаочнень, літератури для учнів та методичної літератури для викладачів;

- критерії оцінювання знань, умінь і навичок щодо кожного з видів роботи.

Відповідно до навчальних програм розробляють підручники і навчальні посібники.

Підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики.

Підручник повинен забезпечувати науковість змісту навчального матеріалу, якість, точність, простоту і доступність викладу, чіткість у формулюванні визначень правил, законів, ідей. Він має бути написаний точною і доступною мовою, мати чітко розподілений навчальний матеріал за розділами і параграфами, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділення шрифтом важливого матеріалу. Не другорядним є і його художнє оформлення.

Структура підручника:

1. Тексти: основний, додатковий, пояснювальний.

2. Позатекстові компоненти: апарат організації процесу засвоєння змісту; запитання і завдання; інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язування задач, прикладів); таблиці; написи-пояснення до ілюстративного матеріалу; вправи; ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, карти, креслення та ін.); апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).

За характером відображення дійсності тексти можуть бути

• емпіричними (відображати факти, явища, події, містити вправи, правила)

• теоретичними (містити закономірності, теорії, методологічні знання).

Більшість шкільних підручників містить тексти обох типів.

За основним методом викладу матеріалу тексти можуть бути

• репродуктивні,

• проблемні,

• програмовані,

• комплексні.

Репродуктивні тексти - високоінформативні, структурні, зрозумілі учням, відповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання. Проблемний текст подають у формі проблемного монологу, в якому з метою створення проблемних ситуацій позначають суперечності, вирішують проблему, аргументують логіку формування думки. У програмованому тексті зміст подається частинами, а засвоєння кожного інформативного блоку перевіряється контрольними запитаннями. Комплексний текст містить певні дози інформації, необхідні учням для розуміння проблеми, а проблема визначається за логікою проблемного навчання.

Матеріал підручника необхідно доповнювати додатковою інформацією, бо його зміст надто конспективний і знання, отримані учнями тільки з нього, будуть обмеженими. Тому, крім підручника, слід використовувати додатковий матеріал, наприклад навчальний посібник.

Навчальний посібник - книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.

До цієї категорії навчальних видань належать

• атласи, довідники, збірники задач, збірники вправ, словники, хрестоматії тощо.

Підручники і навчальні посібники сприяють формуванню в учнів навичок самостійної пізнавальної діяльності, самоконтролю, є засобом керівництва їх пізнавальною діяльністю.

Загальноосвітній навчальний заклад працює за навчальними програмами, підручниками, посібниками, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки, та виконує навчально-виховні завдання на кожному ступені навчання відповідно до вікових особливостей і природних здібностей дітей.

11