Лекція 3. Тема: Зміст освіти в сучасній школі

1. Загальна характеристика змісту освіти.

2. Стандарти освіти.

3. Основні джерела змісту освіти: навчальний план, навчальна програма, підручники.

Література

1. Бех І.Д. Особистісно орієнтований виховний процес – сходження людяності // Розвиток педагогічної і психологічної науки в Україні 1992-2002: зб. наук. пр. до 10-річчя АПН України / АПН України. – Ч.1. – Х.: ОВС, 2002.

2. Волкова Н.П. Педагогіка. Посібник. – Академвидав, 2012.

3. Державний стандарт початкової загальної освіти від 20.04.2011р. № 462 // http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911/

4. Зайченко І.В. Педагогіка. Підручник. - 2008.

5. Концепція виховання дітей і молоді у національній системі освіти // Інформ. зб. Міністерства освіти України. – 1996. - № 13.

6. Мельник О.Є. Зміст освіти як міра залучення людини до культури / О.Є. Мельничук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2014. – С. 29- 32

7. Мойсеюк Н.С. Педагогіка. Навчальний посібник. – К, 2007.

1. Загальна характеристика змісту освіти.

Зміст освіти на кожному етапі суспільного буття залежить від рівня розвитку науки та економіки, специфіки системи народної освіти певної країни, відведеного на освіту часу, теоретичного і практичного значення окремих галузей науки в загальній системі людських знань, завдань суспільства і держави у галузі політики, економіки і виховання (соціального замовлення для системи народної освіти).

Зміст освіти - система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.

На зміст освіти впливають об'єктивні (потреби суспільства у розвитку людини, науки й техніки, що супроводжуються появою нових ідей, теорій і докорінними змінами технологій) та суб'єктивні чинники (політика панівних сил суспільства, методологічні позиції вчених тощо).

В історії педагогіки відомі різні підходи до визначення змісту освіти, які формували специфіку функціонування різних типів навчальних закладів.

Теорія формальної освіти. Висунута в працях Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, Й.-Ф. Гербарта, І. Канта та ін.

Згідно з нею основним завданням освіти є розвиток розумових сил, логічного мислення, уяви, пам'яті, інтелекту учнів. А зміст освіти має базуватися на предметах гуманітарного циклу, математиці й логіці. За цією теорією працювали класичні гімназії, ліцеї в Росії та Англії. У наш час на цій основі організовано навчальний процес у гімназіях, окремих ліцеях гуманітарного напряму, деяких школах.

Теорія матеріальної освіти. Засновником є англійський філософ Герберт Спенсер (1820-1903). Зумовлена швидким розвитком техніки, промисловості, транспорту, зв'язку. Прихильники її основним завданням вважали здобуття прикладних знань, зосередження на вивченні предметів природничо-математичного циклу, в процесі засвоєння яких має відбуватися розвиток мислення, розумових здібностей. Раніше такі підходи сповідували реальні та комерційні училища, у наш час - коледжі, деякі ліцеї.

Педоцентрична теорія. Сформулював американський філософ, педагог Джон Дьюї (1859-1952). Згідно з нею зміст освіти визначається інтересами та здібностями дітей, а не соціально-економічними умовами й потребами суспільства. На практиці це виражається в організації замість систематичного навчання бесід, ігор, занять за інтересами.

Головні засоби підвищення ефективності діяльності системи освіти:

- випереджувальний розвиток всієї системи освіти, її спрямованості на проблеми майбутнього;

- формування безперевної системи освіти;

- активізація гуманного та творчого начала в освіті, створення передумов для всебічного розвитку й саморозвитку особистості, індивідуалізації та диференціації навчання, переходу на особистісно орієнтовані педагогічні технології;

- формування у процесі навчання цінностей мирного співіснування держав та міжнародного співробітництва;

- формування комунікативних навичок, уміння співпрацювати у колективі, відповідальності за індивідуальні та колективні рішення;

- запровадження гуманістично орієнтованих методів інноваційного та розвиваючого навчання на основі використання перспективних інформаційних технологій;

- забезпечення більшої доступності освіти для населення планети через використання можливостей дистанційної освіти та самоосвіти із застосуванням інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Кардинальним завданням сучасної педагогіки є створення цілісних основ фундаментальної освіти.

Основні засоби фундаменталізації освіти:

1. Зміна співвідношення між прагматичним та загальнокультурним компонентами освіти.

2. Зміна змісту і методології навчального процесу.

3. Реалізація тріади «екологічне виховання - екологічне навчання - екологічна освіта».

Одним з головних напрямів якісної перебудови освітньої системи є перехід від концепції підтримуючого до концепції випереджаючого навчання, орієнтованого на майбутнє - такі умови життя і професійної діяльності, в яких випускник опиниться після закінчення навчання.

Реорганізація змісту освіти у руслі сучасних освітніх реформ:

1. Українознавча спрямованість. (передбачає вивчення української мови, літератури, історії та географії України тощо, використання українознавчого аспекту на інших дисциплінах);

2. Осучасненість змісту освіти (сприятиме адаптації молоді в самостійному житті);

3. Спрямованість на самостійне отримання, аналіз та застосування інформації. (сприятиме знаходити ін.. способів отримання інформації [не тільки розповідь учителя], набуття особистого досвіду творчої діяльності;

4. Підвищена увага до вивчення математики. (забезпечується як збільшенням навчального часу для вивчення дисципліни(екстенсивний шлях), так і перебудовою програм курсу з використанням нових наукових досягнень, гнучкістю, відкритістю, варіативністю програм (інтенсивний шлях));

5. Поглиблене вивчення іноземних мов. (знання іноземна мова вважається засобом підвищення конкурентоздатності особистості на ринку праці, засобом активізації міжкультурного спілкування та співробітництва);

6. Підвищення уваги до екологічної освіти. (передбачає формування навичок та наукових ідей, предметом яких є навколишнє середовище );

7. Включення у зміст освіти міждисциплінарних предметів і тем. (сприяє формуванню наукового світогляду, мислення, розкриттю ролі людини в пізнанні природи);

8. Поглиблене вивчення економічних та технічних дисциплін, інформаційних технологій. (передбачає залучення знань з галузі інформатики, використання комп'ютерно-орієнтованих засобів і методів навчання).