МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
ННІ ІСТОРІЇ І ФІЛОСОФІЇ
Кафедра архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін
Курсова
РОБОТА
на тему: «ВАХХАБІЗМ ЯК ОДНА З НАЙРАДИКАЛЬНІШИХ ТЕЧІЙ ІСЛАМУ»
Студента 3 курсу А групи
напряму підготовки 6.020302 спеціальності історія
Квятківського Ю.Л.
Керівник ‒ к.і.н, доц. Мазур О.О.
Національна шкала ________________
Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____
Члени комісії __________ ____________________________
_______ ____________________
_______ ____________________
м. Черкаси ‒ 2015 рік
Зміст
КУРСОВА 1
Вступ 2
Розділ 1. Історія зародження ваххабізму. 7
Розділ 2. Основні ідеологічні засади ваххабізму. 16
Розділ 3. Сучасний ваххабізм як один з факторів ескалації «Близькосхідної проблеми» та ісламського тероризму. 21
Висновки 28
Список використаної літератури та джерел 31
Вступ
Актуальність дослідження. Сьогодні одну з найбільших загроз міжнародній безпеці становить тероризм ісламістських (фундаменталістських) угрупувань ваххабітського спрямування. Ще донедавна термін «ваххабізм» був відомий лише вузькому колу сходознавців, ісламознавців та релігієзнавців. Однак в останні роки загроза розповсюдження ваххабізму, який прикривається ісламом для досягнення своїх корисних цілей, набула актуальності у всьому світі. Ідеологія ваххабізму стала основою відомих міжнародних терористичних організацій «Брати Мусульмани», «Джамаат ісламі», «Хезб-ут-Тахрір» та ін. З огляду на це великої дослідницької уваги потребує наукове вивчення історії та віроповчальних особливостей ваххабзізму. Не менш важливим є пошук відповідей на питання: у чому полягає радикальність ваххабізму в порівнянні з іншими течіями ісламу, а також як протидіяти цим загрозливим тенденціям?
Об’єктом дослідження виступає історія та сучасність ваххабізму як однієї з релігійних течій ісламу.
Предметом дослідження є виникнення та еволюція ваххабізму та його ідеологічних засад.
Мета нашої роботи спрямована на вивчення історії виникнення та еволюції ваххабізму, умов, за яких відбувався даний процес, завдяки чому стає можливо пояснити загострення сучасних проблем ісламістського фундаменталізму, тероризму, громадянського протистояння на Близькому Сході.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких ключових завдань:
Опрацювати літературу з даної проблеми.
Охарактеризувати загальний розвиток та основні догмати ісламу, виокремити специфіку його релігійних течій.
Виявити причини та обставини, що зумовили виникнення ваххабізму, прослідкувати процес його становлення та поширення.
Дати оцінку ідеологічних та догматичних засад ваххабітського віровчення, підтвердивши тим самим тезу про те, що ваххабізм є однією з найрадикальніших течій ісламу.
Довести зв’язок ваххабізму із загостренням проблеми ісламістського тероризму та громадянського протистояння на сучасному Близькому Сході.
Зробити висновки стосовно досліджуваного питання.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період від VII ст. (час зародження ісламу) до ХХІ ст. (обумовлено зв’язком із сучасністю).
Територіальні межі дослідження – Східна мусульманська та Західна християнська метацивілізації.
Історіографія проблеми представлена здобутками істориків та релігієзнавців, ісламських теологів останніх трьох десятиліть. Вона включає в себе напрацювання: 1) сучасних вітчизняних науковців: Д. Білозора – [3]; 2) сучасних російських науковців: О. Васільєва [4; 5], О. та М. Гудратових [8], І. Яблокова [11], Г. Мілославського [17]; 3) західноєвропейських дослідників: Д. Блума та Ш. Блера [4], Л. Кантена [12], Х. Олівера [18]; 4) представників арабо-ісламського світу: Д. Аз-Захаві [1], Ф. Аль-Мубарака [2], А. Заррінкуба [10], Н. Шейхмардані [23], М. Налапата [24].
Щодо тематично-проблемного спрямування вивчених нами праць, то їх можна розділити за такими категоріями: 1) монографії з історії релігії в цілому (І. Яблоков [11]); 2) праці з історії та основ ісламу (Ф. Аль-Мубарака [2], А. Заррінкуба [10], О. Сагадєєва [20]); 3) праці політологів з проблем ісламського екстремізму та тероризму в сучасному світі (О. Ємєльянова-Хагена [9], О. Маланьїної [16], Г. Мілославського [17], Е. Сівана [21]); 4) полемічна література з питань ісламського віровчення та критика ваххабізму (Д. Аз-Захаві [1], П. Гамзанова [7], К. Рамзанова [19], Н. Шейхмардані [23]).
Серед вищезгаданих авторів особливу увагу привертають праці провідного радянського сходознавця О. М. Васільєва «История Саудовской Аравии» [4] та «Пуритане ислама. Ваххабизм и первое государство Саудидов в Аравии» [5]. В них дослідник розглядає зародження та поширення ваххабізму в комплексі з політичною та економічною історією емірату Саудідів; оцінює його силу і слабкість, передумови загибелі, однією з яких, на думку О. М. Васільєва, і був ваххабізм.
Значний інтерес викликають також студії, присвячені проблемі ісламістського тероризму в сучасному світі. Примітно, що на його загрозу вказують не лише дослідники – представники Західного світу, але й самі мусульманські автори: Ф. Кардіні [13] та М. Налапат [24]. Водночас, шляхи вирішення даного питання, що пропонуються згаданими авторами, суттєво відрізняються, що зумовлено, зокрема, їх світоглядно-релігійною специфікою.
Своєрідним поглядом на зазначену проблему виділяються західноєвропейські фахівці – Д. Блум [4] та Л. Кантен [12], які представляють типовий суб’єкт історичної нарації – білого чоловіка – європейця, християнина. Саме це, на нашу думку, вплинуло на дещо однобоке висвітлення згаданими науковцями феномену ваххабізму та місця і ролі ісламу в сучасному світі. Окремо слід згадати статтю Х. Олівера [18] «Міф ваххабізму», в якій автор, притримуючись критично-викривального погляду на генезу ваххабізму, заходить ще далі, доводячи причетність до його появи і поширення британських спецслужб на Близькому Сході.
На жаль, доводиться констатувати, що у вітчизняній історіографії тема ісламського екстремізму, історії та віровчення ваххабізму, міжнародного тероризму як глобальної проблеми людства залишається на початковій стадії, а скромні здобутки її представників залишаються маловідомими світовій науці.
Джерельна база роботи представлена комплексом письмових джерел (текст Корану, тексти полемічних творів, що порушують проблему відносин ісламу та ваххабізму). З огляду на це, можна чітко виділии два табори ісламських полемістів: критики (явно переважають) та прихильники ваххабізму. До числа перших належать: Д. Аз-Захаві з твором «Сунітська доктрина проти ваххабізму» [1]; К. Рамзанова «Помилки ваххабізму в шаріатських питаннях» [19] та Д. Субхані «Криве дзеркало ваххабізму» [22]. Їх опонентами виступають Х. Олівер з твором «Міф ваххабізму» [18]; Н. Шейхмарадані на сторінках твору «Істине обличчя ваххабізму» [23].
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох простих розділів, висновків, бібліографічного списку (24 позиції). Робота виконана на 32 сторінках.