Тема: Уявлення про владу в епоху середньовіччя:

• основні риси політичної думки в епоху середньовіччя.

• політичні ідеї в епоху відродження та реформації.

• політична філософія Ніколо Макіавеллі.

• політичні ідеї утопічного соціалізмі 16-17 століття.

**1**

Політична думка Середньовічної Європи перебувала під впливом теології. Догмати та постулати церкви виступали одночасно політичними аксіомами і правовими нормами. Центральним пунктом середньовічних доктрин був принцип "немає влади не від бога, існуюча влада богом установлена". Найбільшого поширення набула доктрина "двох мечів" (один меч в церкви, один – в володаря). У центрі ідейно-політичних зіткнень була запекла боротьба між церквою та феодалами за владу. Стояло питання, яка влада (церковна чи світська) повинна мати пріоритет.

Одним із засновників християнської думки Фома Аквінський (1225-1274), його праці "Про панування владик, сума теології". Аквінський стверджував, що влада є божественним законом, повинна нести добро людям. Наслідуючи Арістотеля, вважав, що людина за своєю природою є політичною особою. Метою державності за Аквінським є забезпечення умов для гідного життя. Питання походження і сутності держави Аквінський розглядає в інтересах католицької церкви. Вважаючи владу благом застерігає, що окремі способи її здійснення можуть бути недосконалими і навіть несправедливими. Серед форм державного правління Фома Аквінський розрізняє монархію, аристократію та тиранію. Різновидом тиранії він розглядає і демократію.

Розвиток торгівлі та ремесел сприяв зростанню міст, формуванню в них прошарку банкірів, торгівців, ремісників тощо. Вони прагнули до незалежності від феодалів та заперечували втручання церкви у державні справи, бо всі дії держави повинні були сприяти розвитку. Найяскравіші інтереси (Бюргерство – середній прошарок населення), яке підтримувало королівську владу відобразив у своїй праці "Захисник миру" ректор паризького університету МарселєПадуанський (1270-1342), рішуче виступаючи проти теократичних теорій він покладав відповідальність за всі біди і несчастя на церкву. На думку вченого церква має бути відокремленою від держави, бо в них різні цілі та сфери діяльності. Джерелом влади в суспільстві є народ, від нього виходить і світська і духовна влада. Державна влада за Падуанськім здійснюється за законом, право видавати, які має народ, а від його імені представники. Закон має бути рівний для всіх. Падуанський один з перших висловив теорію про розподіл влад. Падуанський виступав проти зазіхань папства на світську владу, висунув ідею про право народу на вибори государя, виступав за громадянське управління.

**2**

Буржуазія виступає за зміну панівного класу феодалів. Радикальне переосмислення влади, відхід від теологічної догматики, місце людини в суспільстві повинно бути надане їй виключно за її заслуги і не повинно залежати від походження, майнового достатку.

Люди, що розробляли ці нові ідеї називали себе гуманістами (14-15 століття). В центрі уваги гуманісти ставили людину, основним принципом є "Людина є найвищою суспільною цінністю. Вона здатна до необмеженого розвитку і самовдосконалення." Гуманісти вимагали звільнення від засилля церкви, від її панування, вони відстоювали свободу розуму, прославляли людську особистість, її гідність, вірили в її потенціал і в безмежні здібності. Гуманісти стали вождями культурного руху відомого як Відродження (Ренесанс) (15-17 століття). Поняття Відродження (Оновлення) означало оновлення культури, літератури, розквіт мистецтва, відродження науки після занепаду упродовж середніх віків, тобто звернення до культури античності та її відродження. Це були проблеми нового підходу до влади. Вже не було бажання підкорятися старим догмам. Вже не походження, не фізична сила, не вміння володіти мечем ставало джерелом влади, а ініціативність, хист до торгівлі, вміння комбінувати, вміння заощаджувати, самовіддано працювати. Гроші – ось, що відкривало доступ до влади. Гуманісти підкреслювали пріоритет особистості Ренесансні теорії позбулися релігійного впливу, соціально-політичні відносини розглядалися уже не як божественне накреслення, а як те, що залежить від самої людини. Головними чеснотами стають громадський обов'язок, ідеалом вважалася держава з республіканським устроєм.

Реформація. Починаючи з першої половини 16 століття в західній і центральній Європі розгорнувся досить широкий суспільний рух: антифеодальний за своєю соціально-економічною природою, політичний за змістом, релігійний (антикатолицький) за своєю ідеологічною формою. Оскільки найближчою метою руху була перебудова церковної організації, перебудова взаємовідносин між державою та церквою, то цей період називається реформацією (перетворення, виправлення). Кульмінацією боротьби стала велика селянська війна у Німеччині (1524-1526). Теоретиками реформації були теологи. Це були: Мартен Лютер, Томас Мюнцер, Жан Кальвін тощо.

Лідером реформації був Мартен Лютер. Провідні ідеї Лютера:

• необхідність всенародної боротьби з папством під приводом світської влади.

• безумовний послуг народу світській владі.

• ідеалом є сильна та стабільна абсолютна монархія.

• необхідним є законний примус збоку держави.

• піддані мають право на опір.

Томас Мюнцер (1490-1525). Він стояв за встановлення такої божої влади на землі, яка б привела до соціальної рівності. Він був за соціальний устрій в якому не повинно бути ні класової розбіжності, ні приватної власності, ні навіть державної влади.

Важливим напрямком реформації був кальвінізм. Основні ідеї викладені у праці "Настанови в християнській вірі". На відміну від лютеранства, яке ставило церкву у залежність від держави кальвінізм зберігав щодо церкви незалежність. Відкрита непокора і повалення правителя тирана допускається лише тоді, коли використані усі способи пасивної непокори і легальні форми боротьби. Його ідеалом є встановлення республіки святих. Ідеалом сильної централізованої держави був Жан Боден (1529-1596) "6 книг про державу". Він вважав, що щоб вийти з хаосу релігійних дій необхідна сильна державна влада.Жан Боден висунув одну з найзначніших ідей епохи відродження – ідею державного суверенітету. Жану Бодену також належать ідея зв'язок фонду держави з географічними і кліматичними умовами.

**3**

Ніколо Макіавелі (1469-1527).

Серед його творів особливо значні "Монарх", "Історія Флоренції". Мета праці "Монарх" розкрити як завойовують владу, як її втримують і як її втрачають. В цій раці він вчить можновладців як досягти політичного успіху. Він писав: "людина швидше пробачить смерть свого батька ніж втрату майна". Макіавелі "Мета виправдовує засоби".Макіавелізм – аморальна політична практика побудована на волюнтариському використанні влади, головне кінцевий успіх незалежно від шляху досягнення.

Данте Аліг'єрі (1265-1321). Петрарко Франческо (1304-1374).

**4**

Томас Мор написав книгу "Утопія". ТомазоКомпонела "Місто сонця".

Лекція №4 14.02.13