1. Аналізоване слово.

2. Група і підгрупа за значенням (сурядний чи підрядний).

3. Група за походженням (первинний чи вторинний).

4. Група за морфологічною будовою.

5. Група за способом уживання (одиничний, повторюваний, парний).

6. Функція в реченні.

Зразок: А – сполучник, сурядний, протиставний, непохідний (пер­винний), простий, одиничний (одномісний), поєднує частини складносу­рядного речення.

Листя злетіло з дерев. Недавно воно полум’яніло, кружляло, а зараз дерева голі. Листя полум’яніло й вночі, коли цього не було видно. І кружляло уночі, не тільки вдень, але це також було сховане від очей. Можна тільки уявити, як воно поночі горить і обсипається. Знаю, що в яру його можна буде назгрібати немало, аби розвести вогнище. Там стоїть три липи. Три випадкові липи, і нічого більше не росте, навіть тернові кущі. А кругом – поле. Я сподіваюсь, що зможу нагребти сухого, палкого листя, хоча мені ще йти до нього далеко-далеко, але водночас і боюся, щоб його вже не розікрав вітер.

Є. Гуцало

У наведених реченнях виділіть фразові частки, розподіліть їх за функціонально-семантичними ознаками на групи (питальні, оклично-підсилювальні, власне модальні, стверджувальні, заперечні, вказівні, означальні, кількісні, спону­кальні, видільні, приєднувальні).

1. Хіба для того, щоб бути людиною, потрібен досвід? (Гуц.). 2. В братських могилах лежать тільки брати. Тільки брати (Б. Ол.). 3. Невже я тільки порошина темна у вихорі скороминущих літ? (Перв.). 4. Та чи ж можна втекти від краси, побачивши її бодай раз? (Загр.). 5. Я стаю ніби меншим, а навколо більшає, росте і міниться увесь світ... (Ст.). 6. І ніхто мене не чує, і ніхто мені не пише, і ніхто мене не жде і не гука (Б. Ол.). 7. А я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її сестрицею взиваю (Л. Укр.). 8. Ось і тепер: ще здалека котиться гуртова парубоча пісня – то йдуть косарі (Дн. Чайка). 9. Хіба є хто на світі крилатіший за людину? (Гонч.). 10. Як же тут гарно, як же тут тихо, в таку годину забудеш лихо (Л. Укр.).

Розподіліть частки на групи за функціонально-семантичними особливостями.

Майже, навіть, що за, ані, невже, еге ж, справді, онде, ото, бодай, до того ж, атож, ніби, що то за, саме, не, це, рівно, теж, приблизно, якраз, тільки, мов, давай, також, ну, навряд чи, ген, хоча б.

З наведеної низки часток виберіть лише фор­мотворчі та утворіть із ними відповідні граматичні форми. Поясніть правопис.

Якраз, ось, хай, аби-, ніби, невже, бодай, би, хтозна-, не, нехай, -сь, де-, саме, тільки, най-, -таки.

З наведеної низки часток виберіть лише сло­вотворчі та утворіть із ними слова. Поясніть правопис.

Власне, і, тільки, казна-, аби, би, авжеж, хоч, -сь, невже, аж, ані, лишень, -таки, бодай, де-, не, мов, будь-, -бо, хтозна-.

Перепишіть, знімаючи риску. Поясніть право­пис часток.

Де/хто, тільки/що, що/дня, аби/куди, не/аби/хто, будь/до/кого, ані/скілкки, дарма/що, де/'тде, де/з/ким, не/мов/би/то, казна/де.

Виконайте морфологічний розбір часток за схемою:

1. Аналізоване слово.

2. Група за місцем і роллю в мовних одиницях (фразова, формо­творча, словотворча).

3. Група за функціонально-семантичними особливостями.

4. Група за походженням.

5. Група за морфологічною будовою.

6. Якого слова в реченні чи всього речення стосується?

7. Препозиційна, постпозиційна чи вільнопозиційна.

Зразок: Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий? (Леся Українка).

Тільки – частка, фразова, видільна, вторинна (прислівникова), проста, препозиційна, у реченні стосується слова “терни”.

Давно чи недавно зів’яли, відійшли в непам’ять, і лише по незначних прикметах можна вгадати, де цвіла та чи інша рослина.

А скільки ж бо їх радувало зір своїми пелюстками, тішило розмаїттям барв, дурманом пахощів! Одбуяли, опали насінням у землю – до наступної весни. А деякі ще не опали насінням, іще бережуть у цупких кошиках, у коробочках, але й пора їхня теж настане.

Ось тільки варто прислухатись, як шарудить на вітрі сухий бур’ян у полі, як у тому впертому шарудінні живе не тільки печаль, а й надія...

Є.Гуцало

У наведених реченнях виділіть первинні й вто­ринні (похідні) вигуки. Охарактеризуйте походження, звуко­ве оформлення, значення, спосіб творення кожного вигуку.

1. Які у вас ліси!.. О, ваші поліські ліси! (Десн.). 2. – Ач, як сонячно! – сказала тітка Ялосовета і по-молодому збила хустку на плечі (Гр. Тют. 3. – Ідіть здорові! – сказав їм услід (Гол.). 4. Ой, як же плаче серце по тобі, єдиний друже мій (Л.Укр.). 5. – Ну, стривай же! – я хлюнув у тишу криком (Б.Ол.). 6. І ранок, хвацько вигнувши крило, “Ура” – зайшовся молодецьким півнем (Б.Ол.). 7. Леле! Який світ широкий (Гонч.). 8. Дарма! Ти й без квіток хороша (Л.Укр.). 9. Пробачте, що там за сміх? Ну, вже й молодь пішла, чоловіче! (Б.Ол.). 10. Нестямний крик реготу зірвався і, як буря, помчався по всій вулиці... – Ха-ха-ха! Ха-ха-ха! (Мирн.).

Перепишіть речення і з’ясуйте особливості функціонування вигуків і звуконаслідувальних слів. Окремо виділіть випадки вживання інтер’єктивів у ролі інших частин мови.

1. Раптом подала голос зозуля, вона промовила своє “ку-ку” таким низьким, наче застудженим голосом, що Варвара мимоволі усміх­нулася (Перв.). 2. Вам же, мабуть, годочків – ого-го! (Ков.). 3. Ви дізна­єтесь про зайця, який після бухгалтерового пострілу з страшним криком “н-н-няв!” вискочив аж на вершечок телеграфного стовпа (О.В.). 4. Антон Анто­нович захлинувся якоюсь насолодою і розсипав по кімнаті свої “га-га-га” (Ст.). 5. А вчителька сердилась, як ти пішов... страх! (Гр.Тют.). 6. З кри­ком “слава” вилетіла на шлях кіннота (Гонч.). 7. Боже вас борони там купатися! Втягує, вглиб утягує! Закрутить тебе, завертить, бульк! – і нема чоловіка (О.В.). 8. – Поможіть! – заволав Данило (Гр.Тют.).

Виконайте морфологічний розбір вигуків за схемою: