2. Ринок цінних паперів в Україні.

Потрібно відзначити, що фондовий ринок України є відносно молодим і значно відстає від аналогічних ринків Росії, Польщі, країн Центральної та Східної Європи.

На сьогодні в Україні існує дев’ять фондових торгових площадок, які є окремими саморегулюючими організаціями й самостійно проводять операції з цінними паперами. Проте основним активним місцем купівлі-продажу цінних паперів є Перша фондова торгова система (ПФТС) [6]. Перша фондова торгова система є єдиним стабільним та постійним місцем здійснення операцій, питома вага якої становить близько 90 % від загального обсягу здійснення операцій (рис. 1). Наступною за показниками обсягу торгів буде Південноукраїнська торгово-інформаційна система - 6 %, Біржа „Іннєкс” - 3 %, Київська міжнародна фондова біржа - 1%, фондова біржа „Перспектива” - 1 %. Інші чотири фондові площадки обслуговують менше 1 % від загальної кількості операцій із цінними паперами [1].

Аналізуючи фондовий ринок України, можна сказати, що він не є найболючішим каналом впливу світової фінансової кризи на Україну. Сьогодні він лише створює певний тиск на валютний ринок, оскільки відбувається відплив спекулятивного капіталу. Значного впливу цього капіталу на розвиток економіки України не відбувається. Це зумовлено такими причинами: по-перше, на організованому ринку здійснюється незначна частка угод; по-друге, слід зазначити, що на частку іноземних інвесторів та інших джерел фінансування, до яких належать і кошти фондового ринку, припадає лише 5-7 % усіх інвестицій.

У нинішньому становищі державі потрібно приділяти більше уваги та запроваджувати певні заходи щодо подолання фінансової кризи. Як вважають деякі експерти, держава має розглянути питання випуску цільових державних облігацій, які, з одного боку, сприятимуть залученню інвестиційних ресурсів, а з іншого – стануть привабливим інструментом на фондовому ринку.[4]

Склад інфраструктури:

• професійні учасники – торговці цінними паперами;

• організатори торгівлі – фондові біржі та позабіржові фондові торговельні системи;

• посередники у торговельних угодах – брокери та дилери;

• посередницькі фінансові інститути – комерційні банки, небанківські депозитні установи, кредитні асоціації, союзи, ощадні інститути, страхові компанії, пенсійні фонди, фонди грошового ринку, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди;

• реєстратори цінних паперів;

• депозитарії, клірингові депозитарії;

• розрахунково – клірингові банки;

• саморегулівні організації ринку цінних паперів;

• інформаційно-аналітичні інститути.

Розділ 3: Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні

Розвиток національних та регіональних фондових ринків в сучасних умовах відбувається на фоні поглиблення процесів фінансової глобалізації. Фінансова глобалізація висуває нові вимоги до організації та системи регулювання ринків цінних паперів, призводить до уніфікації технологій торгівлі цінними паперами, наближення стану фондових ринків країн до загальносвітових тенденцій розвитку ринків цінних паперів.

Український сегмент фондової торгівлі досить повільно включається до системи міжнародних фондових ринків, що проявляється у недостатній присутності іноземних учасників на національному ринку цінних паперів і низькій активності вітчизняних суб’єктів на зарубіжних торговельних майданчиках.

Загальні тенденції та проблемні аспекти функціонування фондових ринків на національному та глобальному рівнях, можливості інтеграції вітчизняного фондового ринку до світового ринку цінних паперів широко висвітлені в сучасній науковій літературі, зокрема, їм приділено увагу в працях провідних українських вчених – З. Ватаманюка, А. Загородного, Г. Калача, З. Луцишин, О. Мозгового, В. Павлова, В. Пасічника, В. Шелудько та інших. В умовах зростання залежності національної економіки від загальносвітових тенденцій господарського розвитку виникає необхідність розробки комплексу заходів щодо органічної інтеграції України до світових фінансових ринків, що вимагає оцінки сучасного стану включення вітчизняного фондового ринку до системи міжнародних операцій з цінними паперами.

Одним з найбільш інформативних показників щодо стану фондового ринку, масштабів операцій на ньому є показник ринкової капіталізації, тобто загальної вартості цінних паперів, що знаходяться в обігу. Частка України на світовому фондовому ринку, розрахована як відношення капіталізації українського фондового ринку до капіталізації світового ринку, є досить незначною і досягає свого максимального значення у 2007 р. (0,17%), на фоні різкого підвищення показника капіталізації (у 2,6 рази порівняно з 2006 р.) (табл. 1). За даними таблиці 1 можна зробити висновок, що Україна поки що знаходиться далеко від головних світових потоків капіталу. Однак в умовах обмеженості пропозиції фінансових (інвестиційних та кредитних) ресурсів на внутрішньому ринку для провідних українських компаній актуальним стає вихід на міжнародні ринки капіталу, у тому числі за рахунок залучення коштів на світових фондових ринках[5].

Таблиця 1