МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра економічної теорії та міжнародної економіки

Курсова робота

з дисципліни «Політична економія»

на тему «Роль ринку цінних паперів у суспільному відтворенні»

студента 1-го курсу з спеціальності МЕ

ННІ економіки і права

Сачка Костянтина Івановича

Перевірив викладач:

Доктор економічних наук, професор

Кукурудза Іван Іванович

Черкаси – 2015

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………3

Розділ 1: Теоретичні засади дослідження ринку цінних паперів у сучасній економіці………………………………………………………………………….5

1. Суть ринку цінних паперів.

2. Структура ринку цінних паперів.

Розділ 2: Аналіз ролі ринку цінних паперів у суспільному виробництві……15

1. Роль ринку цінних паперів у суспільному відтворенні.

2. Інфраструктура ринку цінних паперів.

3. Ринок цінних паперів в Україні.*

Розділ 3: Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні……………24

Висновок………………………………………………………………………….33

Список використаної літератури (не менше 25) ………………………………35

Додатки…………………………………………………………………………...38

вступ

Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження, полягає в тому, що сучасний світ характеризується високим поділом праці, в результаті чого обмін продуктами праці, торгівля стали суспільною необхідністю. Важливу роль відіграє у процесі господарювання накопичення грошового капіталу. Самому процесу накопичення грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений або вироблений, його необхідно розділити на частину, котра знову направляється у виробництво, і ту частину, котра тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і представляє собою вільні грошові засоби виробництва підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку цінних паперів.

Виникнення та обіг капіталу, представленого у цінних паперах, тісно пов’язаний із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля – продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається нібито роздвоєння капіталу. З однієї сторони, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншої – його відображення у цінних паперах.

Особливої актуальності набуває підвищення ефективності використання іноземних кредитів, а також залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств. Обсяг заощаджень свідчить, що навіть за умов довготривалої економічної кризи інвестиційний потенціал домашніх господарств як постачальників інвестицій є вельми суттєвими.

Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, так як купівля цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу у позику.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами капіталу.

Об’єкт дослідження: Світовий ринок цінних паперів (в т.ч. ринок цінних паперів України).

Предмет дослідження: Ринок цінних паперів як економічні відносини з приводу купівлі/продажу довгострокових цінних паперів.

Мета дослідження: вивчити і науково обґрунтувати суть та структуру ринку цінних паперів, основи його регулювання, місце у національному господарстві та роль у суспільному відтворенні.

У відповідності з метою дослідження ставляться такі завдання:

1. Зрозуміти сутність і функції фондового ринку, його інститутів та інструментів, взаємозв’язок фондового ринку з іншими ланками фінансової системи

2. Розкрити основні тенденції і проблеми розвитку фондового ринку України.

Методи дослідження:

1. науковий метод;

2. дедуктивний (ретроспективний) метод;

Наукова новизна дослідження полягає у тому…

Практичне значення дослідження.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел із…найменувань, …додатків. Загальний обсяг…сторінок.

Розділ 1: Теоретичні засади дослідження ринку цінних паперів у сучасній економіці

1. Суть ринку цінних паперів.

В країнах з ринковою економікою можливості державного втручання до розподілу матеріальних і фінансових ресурсів обмежені. Більшість підприємств, будучи заснованими або на індивідуальній, або на колективній власності, самостійно вишукують матеріальні і грошові ресурси на ринку, через який розподіляється основна частина суспільного продукту, як у натурально – речовій, так і у вартісній формах.

Ринок, на якому продаються та купуються матеріальні ресурси, отримав назву ринку реальних активів. Ринок, що забезпечує розподіл грошових коштів між учасниками економічних відношень, називається фінансовим ринком. Зважаючи на різні форми, в яких грошові ресурси знаходяться в обігу на фінансовому ринку, у його складі можна виділити ринок банківських кредитів та ринок цінних паперів.

Ринок цінних паперів охоплює відносини співволодіння, що реалізуються через випуск (емісію) спеціальних документів (цінних паперів), що мають власну вартість і можуть вільно продаватися, купуватися та погашатися.

В залежності від того, яка класифікаційна ознака береться за основу, ринок цінних паперів може бути умовно розділено на окремі сектори декількома різними способами. Можливі класифікація ринку цінних паперів розрізняються за такими основним ознакам: емітентам; економічній природі цінних паперів; зв'язки цінних паперів з їхнім первинним розміщенням і наступним обігом; тривалості періодів залучення тимчасово вільних коштів; засобу виплати доходу; територіям, на яких обертаються в обігу цінні папери; рівню ризику.

Цінні папери випускаються різними суб'єктами. Основними учасниками (суб’єктами) фондового ринку є:

• емітенти – юридичні особи, виконавчі органи держави та місцеві органи влади, які випускають цінні папери з метою залучення грошових коштів;

• інвестори – фізичні та юридичні особи, що купують цінні папери емітентів з метою отримання доходу або для інших цілей;

• фінансові посередники між емітентами та інвесторами;

• держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю.

В загальному виді виділяються три основні групи їх емітентів: держава, приватний сектор, іноземні суб'єкти. Відповідно усі цінні папери можуть бути умовно віднесені до державних, приватних чи міжнародних. У складі кожної з основних груп емітентів проглядаються окремі підгрупи. Наприклад, державні цінні папери можуть випускатися центральним урядом, органами влади на місцях, окремо відносно незалежними державними установами (поштою, залізничною службою та ін.), а також організаціями, що користуються державною підтримкою. Серед цінних паперів, що випускаються приватним сектором, виділяються цінні папери промислових фірм, комерційних банків, інвестиційних фондів та ін. Міжнародні цінні папери діляться як за валютами, в яких обчислюється їхня вартість, так і за видами емітентів.

Зважаючи на тривалість періодів, на які залучаються тимчасово вільні грошові кошти, у складі ринку цінних паперів виділяють грошовий ринок і ринок капіталу. На грошовому ринку можна залучити тимчасово вільні кошти на невеликий період (до одного року). На ринку капіталу грошові ресурси залучаються на тривалі терміни (понад одного року). У свою чергу, на ринку капіталу обертаються в обігу середньострокові і довгострокові цінні папери. Класифікація цінних паперів по тривалості періодів, на які залучаються тимчасово вільні грошові кошти, відноситься головним чином до боргових інструментів, бо цінні папери, які виражають відносини співвласності, як правило, випускаються на невизначено довгий час.

Фондові цінності можуть випускатися для первинного розміщення на ринку, бути в обігу на ньому (продаватися й купуватися), погашатися (тобто вилучати з обігу з виплатою власникам певної компенсації), виступати в якості об'єкту застави і страхування, бути предметом укладання термінових контрактів і є об'єктами інших операцій. Суб'єкти, які приймають участь в означених операціях з цінними паперами, є учасниками ринку цінних паперів. Зважаючи на різнобічність операцій із фондовими цінностями і багатогранність функцій, які виконуються різними учасниками ринку цінних паперів, можна класифікувати їх по наступним ознакам: з характеру економічної поведінки, з рівню професійності і видам діяльності з цінними паперами, по відношенню до громадянства конкретної країни.

Зважаючи на характер економічної поведінки різних учасників ринку цінних паперів, їх можна поділити на державу, населення і комерційні організації (інституціональних учасників). У свою чергу, комерційні організації діляться на не фінансові та фінансові. До останніх відносяться: комерційні банки, інвестиційні банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, пенсійні фонди та ін.

З урахуванням того, чи являється діяльність з цінними паперами основною для того чи іншого суб'єкта, виділяють професійних та непрофесійних учасників ринку цінних паперів. Професійні учасники ринку цінних паперів, як правило, мають дозвіл (ліцензію) від органів державного регулювання на здійснення деякого виду діяльності з цінними паперами.

Існують чотири основні види діяльності, що здійснюють учасники фондового ринку; посередницька діяльність по випуску і первісному розміщенню цінних паперів, посередницька (брокерська) діяльність по купівлі-продажу цінних паперів, комерційна (дилерська) та інші похідні види діяльності.

• Посередницька (інвестиційна банківська) діяльність з випуску цінних паперів пов'язана із прийняттям та виконанням замовлень емітентів на первинне розміщення цінних паперів.

• Комерційна (дилерська) діяльність з цінними паперами являє собою здійснення угод з купівлі й продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок із зобов'язаннями продавця укладати угоди, за оголошеними цінами покупки та продажу.

• До комісійної (брокерської) діяльності з цінними паперами відноситься здійснення за комісійну винагороду угод з купівлі і продажу цінних паперів від своєї імені за рахунок іншої особи за його дорученням, а також діяльність з юридичного оформлення угод на покупку і продаж цінних паперів між членами фондових бірж і визначенню офіційного біржового курсу цінних паперів.

Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Фондову біржу може бути створено не менш як 20-ма засновниками – торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності з цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа – організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів і їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом.

У статуті фондової біржі визначаються:

1. найменування і місцезнаходження фондової біржі;

2. найменування і місцезнаходження засновників;

3. розмір статутного фонду;

4. умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;

5. права й обов'язки членів фондової біржі;

6. організаційна структура фондової біржі;

7. компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі;

8. порядок і умови відвідування фондової біржі;

9. порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею;

10. порядок припинення діяльності фондової біржі. У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі повинні передбачати:

• види угод, що укладаються на фондовій біржі;

• порядок торгівлі на фондовій біржі;

• умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

• умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

• порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;

• перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

• обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

• систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

• види послуг, що надаються фондовою біржою, і розмір плати за них;

• правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

• інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли кількість її членів стала менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося-10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців. Діяльність фондової біржі припиняється відповідно до законодавства країни про акціонерні товариства та інші види господарських товариств.

Особа, яка передплатила або купила цінні папери до опублікування інформації про зміни в господарській діяльності емітента, що впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, може протягом 15 днів із моменту публікації цієї інформації розірвати договір в односторонньому порядку.