2 Розділ.

Становище Галицько – Волинського князівства і політика Данила Романовича в умовах Ординського панування.

Після утворення улусу Батия, нової держави татар, для підтвердження своїх прав на володіння князі мали з’явитися перед ханом Батиєм для отримання ярлика.

По суті князі визнавали себе васалами хана і мали збирати податки для нього і надавати йому війська для походів. Улус хана Батия підпорядковувалася великому хану, частину своїх прибутків хан віддавав йому. З Каракума на Русь відправлялися «численники», особи, які проводили перепис населення, а баскаки або руські князі збирали податки, їх називали «виход».

Перший перепис проводився в 1246 році. У “Житії” князя Михайла Чернігівського повідомляється, що вцілілих жителів татари перерахували і наложили на них данину³⁰.

Ще один сучасник тих часів, Плано Карпіні свідчить, що татари вимагали десятину від усього, як від людей, так від майна³¹. Це означає, що крім сплати зерном, хутром і іншими продуктами, була людська десятина, з сімей забирали молодих юнаків для служби в татарській армії, або в рабство, в армію також забирали тих хто не міг сплатити податки.

Отже руські землі попали під економічну залежність від улусу Батия, яка проявлялася в сплаті податків, як зерном і хутром, так і людьми.

На тих землях де не було представників князівської адміністрації данину збирали баскаки, які з військовими загонами об’їзджали поселення, водночас контролюючи територію. Вже за хана Батия на землях Південної Русі була створена ця суто татарська фіскальна система.

Для її забезпечення створювали поселення, в яких перебував баскак, там зупинялися татарські посланці і квартирували загони татарської армії.

За хана Батия Подніпров’я було поділене на дві частини: по Задніпров’ю кочував темник Мауца, а степами Правобережжя кочував темник Куремса.

Хан Батий формував улусну систему розділяючи свої землі на дрібніші частини для легшого управління державою. Руські князі були змушені їхати до хана за ярликом, для підтвердження свої прав, інакше їхні землі хан міг віддати іншим князям або баскакам³².

Тому можна зробити висновок, що князівства Південної і Північної Русі, зокрема Галицько-Волинське, Чернігівське, Суздальське та інші попали не тільки в економічну, а і в політичну залежність від Золотої Орди.

Першими до хана Батия поїхали князі Північно – Східних земель Русі Ярослав Всеволодович і князь Олександр Ярославович. Ці князі отримали ярлик на управління Києвом, князь Ярослав Всеволодович в 1245 році, а князь Олександр Ярославович в 1249 році після смерті батька. З Південно - Східних князів – Михайло Чернігівський і князь Данило Галицький, перший отримав ярлик на Чернігівське князівство, а другий на Галицько-Волинське³³.

Про князя Михайла Чернігівського літопис розповідає, що він перед поверненням хана Батия з Угорщини в степи сидів у Києві, згодом утік в Угорщину, а повернувшись звідти, сів у Чернігові, тому, що на той час великокняжий Київ Батий признав уже за Ярославом.

З Чернігова князь Михайло виїхав до Батия, „прося волости своєя отъ него”³⁴.

Тут є певна загадка, на яку не можуть дати відповіді історики, це яку саме землю князь Михайло хотів просити на управління Чернігівську волость, чи може Київську³⁵.

Які не були плани в князя Михайла виконати їх він не зміг, тому, що його було вбито татарами за відмову пройти через вогнище, що мало підтвердити його лояльність до хана³⁶.

Можливо причина була не у відмові князя проходити через священний вогонь, а в тому що, розвідка хана, могла дізнатися про таємні контакти князя з Папою, якого він просив організувати хрестовий похід на Русь проти татар³⁷.

Про мотиви подорожі князя Данила Галицького літопис розповідає „Коли Данило і Василько були в Дорогочині, прислав до них хан свого посла з жаданнєм: „дай Галич”³⁸.

Князь Данило дуже тим зажурився, бо не укріпив своєї землі городами, і порадивши ся з своїм братом, постановив: не дам половини своєї отчини, але поїду сам до Батия”³⁹.

Можна зробити висновок, що хан Батий хотів забрати у Галицького-Волинського правителя частину земель,зокрема Галицьку волость, але сумнівно, що для своєї орди тому, що татарам комфортніше було жити в степах. Вірогідно, що якийсь з руських князів випросив собі у хана Батия Галич, і тепер хан вимагав, щоб князь Данило з Галича поступився для ставленика орди. 

Західні українські землі на той час ще не були підконтрольні Орді, і Плано Карпіні розповідає, що татари в 1246 р. готувалася до великого походу на західну Русь, Польщу, Угорщину, і далі на Захід⁴⁰. Можливо хан Батий хотів поставити свого ставленика і таким чином домогтися залежності Галицьких земель від Орди, або змусити князя Данила визнати зверхність і таким чином без крові і втрат посилити свій улус.

У князя Данила не було іншого виходу, як захищатися від татар або ж підкоритися волі хана, піддаючись під його руку разом з своїми землями, галицькими й волинськими.

Починати боротьбу з татарами маючи таких ворогів, як Ростислав Чернігівський з Угорщиною і боярську опозицію, було нерозумно.

Князь Данило розумів, що на два фронти він не зможе воювати, тож він збирається в дорогу до хана Батия⁴¹.