1.2. Погляди видатних педагогів на діяльність класного керівника

Проблеми класного керівництва не оминули увагою такі педагоги як Н. Болдирев, І. Вовчук, А. Дербеньов, Т. Доценко, І. Ковальчук, О. Павленко, Ю. Петік, І. Рибальченко, З. Шиліна, О. Шквір.

Адольф Дістерверг (1790-1866) німецький педагог.

Антон Макаренко (1888-1939) український радянський педагог і письменник.

Василь Сухомлинський (1918-1970)− український радянський педагог, публіцист, письменник.

Лев Виготський (1896- 1934) —білоруський і радянський психолог, педагог.

Ян Амос Коменський (1592 — 1670)  чеський мислитель, педагог, письменник.

Виховання дітей – це насамперед організація їхнього життя і діяльності. Антон Макаренко в одній із своїх лекцій говорив, що виховна робота – це передусім робота організатора. Діяльність класного керівника обов’язково включає організацію правильних взаємин в учнівському колективі, організацію навчальної та суспільно корисної праці учнів, організацію позанавчального часу дітей. Тому одна з найважливіших вимог до класного керівника – наявність організаторських навичок та вмінь; уміння організувати учнів не лише на уроці, а й у позаурочний час. Усе це набувається в процесі повсякденної виховної роботи і набагато полегшує виховання школярів, згуртування учнівського колективу. Вихователь залучає учнів свого класу до діяльності загальношкільного колективу [1, с.24].

Класний керівник – педагог – творець живого педагогічного процесу, в якому все перебуває в постійному русі і перетворенні. Він майстер своєї справи – постійно відчуває пульс життя,всебічно враховує конкретні умови, що складаються в кожний момент праці, перевіряє і аналізує попередній досвід, виявляє творчу ініціативу і винахідливість, шукає і знаходить нові, кращі засоби для досягнення мети. Він неодмінно вносить в роботу щось своє, самобутнє,особливе. Педагогічна діяльність потребує мистецьких здібностей. Педагог нікого не виховує,вважав Лев Виготський. [10].

Справжній педагог завжди як дослідник. Спираючись на відкриті вже наукою закономірності виховання, освіти, і навчання, керуючись положеннями педагогічної теорії, він постійно досліджує навчально-виховний процес, спостерігає учнів, узагальнює дані спостережень, організовує досвід, осмислює факти, робить висновки і відповідно до цього будує свою роботу.

Видатний німецький педагог Адольф Дістервег указував, що вчитель, який не підходить до праці як дослідник, неминуче попадає під владу механічності, банальності, він дерев’яніє, кам’яніє, опускається. І це дійсно так. Кожний учитель, класний керівник повинен розвивати в собі дух дослідництва і винахідництва, вправлятися в спостережливості, науково вивчати педагогічні явища .[10].

Я.А. Коменський сформулював ряд вимог до вчителя: «Учитель повинен бути чесним, наполегливим, працьовитим, релігійним, бути зразком доброчесностей. Найбільша турбота вчителя - захоплювати дітей своїм прикладом».[11].

В.О. Сухомлинський про професію вчителя говорив: «Вчительська професія, - це людинознавство, постійне, те, що ніколи не припиняється, проникнення у складний духовний світ людини. Чудова риса - постійно відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення - один із тих корінь, які живлять покликання до педагогічної праці». [11].

Таким чином, видатні педагоги, вважали, що праця педагога вимагає постійного напруження, великої наполегливості,стійкості,терпіння. Саме це робить педагогічну працю надзвичайно привабливою і сприяє її успіху. Адже педагог продовжує себе в учнях, і це сповнює все його життя глибоким змістом.