ВСТУП
Фінанси підприємства займають одне з базових місць у відтворювальному процесі, формуванні власних грошових фондів і ценралізованих фінансових ресурсів держави, тому вимагають постійного контролю і належної уваги з боку керуючих органів.
Фінансові ресурси у достатній наявності визначають фінансовий добробут підприємства, його платоспроможність, ліквідність та фінансову стійкість. У сьогоднішніх фінансово економічних умовах функціонування економіки України, що характеризуються ростом кризового стану підприємств, особливо актуальними є проблеми ефективного управління фінановою діяльністю підприємства. Значимість проблем управління формуванням і використанням фінансових ресурсів підвищується в зв'язку з постійними змінами в податковому законодавстві України, дестабілізацією фінансового ринку і структурних змін капіталу, що викликані мінливим нормами відсотка і курсами валют на тлі постійної інфляції; зниженням централізованого фінансування, збільшеною складністю інформаційного забезпечення.
Управління фінансовими ресурсами підприємства включає в себе систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, які пов’язані з оптимальним формуванням фінансових ресурсів, а також забезпеченням високої ефективності їх використання.
Основною метою підприємств за умов ринку є задоволення суспільних потреб, отримання прибутків і забезпечення своєї фінансової стійкості.
Для досягнення поставленої цілі повинні виконуватися такі заходи:
- випускати високоякісної продукції, оновлювати їх у відповідності зі попитом;
- раціонально використовувати виробничі ресурси з урахуванням їхньої взаємозамінності;
- розробляти стратегію і тактику поведінки підприємства і коригувати в відповідність до наявними обставинами;
Метою даної курсової роботи є теоретичне обґрунтування проблем управління формуванням фінансових ресурсів та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності їх використання.
Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання: розкрити теоретичні аспекти управління формуванням фінансових ресурсів; визначити стан та ефективність використання фінансових ресурсів на підприємстві СТОВ «Словечне»; розробити пропозиції щодо підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.
Об’єктом дослідження є процесс управління формуванням та ефективним використанням фінансових ресурсів.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних аспектів управління фінансовими ресурсами досліджуваного підприємства.
Для написання курсової роботи була використана методична, наукова і навчальна література, нормативні документи, законодавчі акти, статті періодичної преси та фінансова звітність СТОВ «Словечне»
Розділ 1.Теоретичні аспекти управління формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства
. Економічна сутність та загальна характеристика фінансових ресурсів підприємства
Основною організаційною ланкою народного господарства будь-якої країни є підприємство. Згідно діючого законодавства в Україні “підприємство – самостійний господарюючий, статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну й комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)”.
Для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів. В економічній науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх змісту та ролі у відтворювальному процесі [16, 25-29].
Аналіз сутності фінансових ресурсів розпочнемо з визначення, яке наводиться у фінансово-кредитному словнику: "Фінансові ресурси — це грошові кошти, які перебувають у розпорядженні підприємств, господарських організацій та установ". Як бачимо, у наведеному значенні фінансові ресурси прирівнюються до коштів. Але кошти, які перебувають на поточному, валютному рахунках, у касі підприємства знеособлені й не мають цільового призначення. Отже, відбувається ототожнення фінансових ресурсів із грошовими, тоді як перші є специфічнішим явищем.
Найбільш повне визначення фінансових ресурсів дає Павлюк К.В. На основі його визначення фінансових ресурсів держави, можна сформулювати визначення фінансових ресурсів підприємств, характеризуючи їх як грошові нагромадження і доходи, які створюються в процесі розподілу й перерозподілу виручки та прибутку й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб. В цьому визначенні виражені економічна основа, зв’язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, форми їх виявлення. Хоча необхідно зазначити, що у наведеному визначенні не враховується можливість безфондового існування фінансових ресурсів.
Характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових засобів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Фінансові ресурси свідчать про наявні можливості економічного і соціального розвитку. Фінансові ресурси властиві всім суб’єктам фінансових відносин. [18, C. 15]
Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв’язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Наприклад, недостатній розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього забезпечення матеріальними, трудовими та іншими ресурсами і, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів [9].
Для здійснення виробничої, науково-дослідної й комерційної діяльності підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти. Матеріальні ресурси складають основу процесу виробництва. Їх формування здійснюється, зазвичай, за рахунок різних джерел: власного капіталу підприємства, позичених і залучених фінансових ресурсів [27, с. 125-129].
При цьому власні кошти – це кошти підприємств, які постійно знаходяться в обігу й кінцевий строк використання яких не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини активів підприємства, яка залишається після виконання його зобов’язань.
Позичені кошти – це ті, що одержує підприємство на визначений термін, за плату й на умовах повернення. Формуються вони, переважно, за рахунок коротко- і довгострокових кредитів банків.
Залучені кошти – це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно перебувають в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості підприємства.
Усі види перелічених вище джерел беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і в здійсненні його виробничо-господарської діяльності з метою одержання відповідного доходу, прибутку.
Отже, під фінансовими ресурсами слід розуміти загальну суму власного, позиченого й залученого капіталу, що використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку.
Фінансові ресурси можна поділити на такі види ( див. рис. 1.1).
Рис 1.1: Складові фінансових ресурсів підприємства [31, с. 250-259].
Коротко охарактеризуємо ці види фінансових ресурсів і джерела їх формування.
Прибуток – це грошовий вираз фінансових ресурсів, що створюються підприємствами будь-якої форми власності та належить їм після розподілу доходів від господарської діяльності. Прибуток – це найголовніша фінансова категорія на рівні підприємницьких структур, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Прибуток також є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.
Амортизаційні відрахування – це вид цільових фінансових ресурсів, які відображають перенесення на готову продукцію частини вартості використовуваних основних засобів і є фінансовими ресурсами підприємства для їх відтворення [33, с. 126-129].
Обігові кошти – частина фінансових ресурсів підприємства, що постійно перебувають в господарському обороті. До них належать кошти та їх еквіваленти (короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції), не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства (сировина, матеріали, готова продукція і т.п.), які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Бюджетні асигнування завжди мають суворо визначений порядок використання й можуть надаватися підприємству у формі:
бюджетних інвестицій – виділення коштів у вигляді капітальних вкладень на розвиток виробництва в пріоритетних напрямках, які впливають на ефективність економіки країни загалом;
бюджетних кредитів – надаються підприємствам державного сектора економіки на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони здійснюються, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів; можуть бути безпроцентними або з невисокою процентною ставкою;
державних дотацій – виділення коштів на відшкодування збитків підприємств, коли збитковість є наслідком ринкової кон’юнктури або політики держави;
державних субсидій – виділення коштів із бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на вирішення конкретних завдань у межах спеціальних державних програм розвитку [9].
Надходження з централізованих корпоративних фондів характеризують внутрішньокорпоративний перерозподіл фінансових ресурсів за принципом сальдо взаємовідносин.
Кредити – фінансові ресурси, які тимчасово надані в користування та розпорядження підприємства для покриття тимчасових і сезонних потреб виробництва.
Кредит існує в двох формах:
комерційний (товарний) кредит – це придбання товарів або послуг із відстрочкою платежу;
банківський кредит – позичка від банку або інших установ у грошовій формі під певний відсоток [30, с. 169-172].
Склад фінансових ресурсів, їх обсяги залежать від виду й розміру підприємства, виду його діяльності, обсягів виробництва. Чим більший обсяг виробництва і вища ефективність роботи підприємства, тим більшим є обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.
Наявність достатнього обсягу фінансових ресурсів та їх ефективне використання визначають задовільний фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність і рентабельність. З огляду на це, найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найкращого їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства [25, с. 158-160].
У зв’язку з реформування економічної системи України виникає практична потреба перегляду підходів щодо питань формування та використання фінансових ресурсів і зумовлює необхідність підвищення ролі фінансового управління як найважливішого елемента загальної системи управління підприємством.
Наукові дослідження, що проводяться у фінансовій сфері здійснюються через оцінку існуючих теоретичних підходів та глибокий аналіз сучасності. Наслідком цього є пошуки раціональних управлінських рішень, що дозволять удосконалити існуючі економічні системи шляхом ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів [28, с. 220-226].