13.Поняття, ознаки та види третіх осіб.

Треті особи - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у розпочату провадженням справу для захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як і сторони, треті особи заінтересовані у наслідках розгляду судом справи, оскільки між ними і сторонами існують правові відносини, на які можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної справи між сторонами.

Залежно від мети і форми вступу у процес у справі треті особи поділяються на два види:

а) треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 34 ЦПК);

б) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 35 ЦПК).

Третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов на предмет спору до однієї чи двох сторін з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів.

Ці особи мають усі процесуальні права і обов'язки позивача. Характерною ознакою таких третіх осіб є не наявність самостійних прав на предмет спору, що можуть бути встановлені лише судовим рішенням після розгляду справи по суті, а заявлення самостійної вимоги на предмет спору між сторонами, що пред'являється у їх справі. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, вимагає у суду визнання спірного права за нею, а не за позивачем чи відповідачем. Наприклад, такою третьою особою є спадкоємець за заповітом, який вступив у справу щодо спору між спадкоємцями про розділ спадкового майна, пред'явивши до них вимогу на це маймо.

Треті особи із самостійними вимогами можуть і не вступати у процес у справі між сторонами, а пред'явити позов по закінченні провадження у ній до тієї із сторін, яка через прийняття рішення суду на свою користь порушила чи поставила під загрозу їх права та інтереси з приводу спірного предмета. Вони не бажають закінчення вирішення справи, оскільки побоюються, що визнання права за стороною може ускладнити чи зробити неможливим одержання спірного предмета, хоча в майбутньому суд і визнає їх право на нього.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу лише у суді першої інстанції до закінчення судового розгляду. Вони вступають у процес шляхом подання позовної заяви з дотриманням вимог щодо її форми і змісту (ст. 119 ЦПК), та долучивши документ, що підтверджує сплату судового збору. Після вступу у справу третьої особи справа, за її клопотанням, розглядається спочатку (ч. 2 ст. 34 ЦПК).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Згідно з ч. 1 ст. 35 ЦПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення у справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Вони відрізняються від третіх осіб із самостійними вимогами характером зацікавленості - не в предметі спору, а в певному результаті його розгляду. Ці особи прагнуть захистити себе на майбутнє від виконання перед однією зі сторін певних обов'язків. Наприклад, автомобіль автотранспортного підприємства пошкодив автомашину внаслідок ДТП. Належним відповідачем у цій справі є автотранспортне підприємство як юридична особа, котрій належить автомобіль. Заінтересованість у цій справі буде мати також і водій автомашини (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача), який перебуває у трудових відносинах з автопідприємством, оскільки у разі присудження відшкодування з автопідприємства збитків, воно згідно із ст. 1191 ЦК має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (у цьому випадку - водія автотранспортного підприємства) у розмірі виплаченого відшкодування.

Крім запобігання пред'явленню невигідного для себе регресного позову третя особа може бути заінтересованою також у тому, щоб своєчасно запобігти порушенню своїх прав, погіршенню свого правового становища. Наприклад: у разі пред'явлення до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені ч. З ст. 36 ЦПК дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, щоб вступити у справу, звертаються до суду з відповідною заявою. При вирішенні питання про вступ третьої особи у справу суд перевіряє існування між нею і однією зі сторін правових відносин і можливість впливу на них рішення суду у справі. На відміну від вступу у справу третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, не тягне розгляду справи спочатку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, крім вступу у справу за власною ініціативою також можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням сторін або інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ч.2ст. 35 ЦПК).

Закон зобов'язує сторону, у якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, повідомити суд про цю третю особу (ч. 1. ст. 36 ЦПК).

У заяві про залучення третьої особи мають бути зазначені ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання (перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона повинна бути залучена до участі у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються загальними процесуальними правами і обов'язками осіб, які беруть участь у справі, встановленими ст. 27 ЦПК.