10.Сторони у цивільному процесі: поняття, ознаки, види.

Сторонами (partes) у цивільному процесі будуть особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 102 ЦПК України).

Позивач - особа, яка звернулася до суду за захистом своїх порушений, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів. (активна сторона)

Відповідач - особа, яка на думку позивача або відповідного правоуповноважуючого суб’єкта порушила, не визналана чи оспорила суб’єктивні права, свободи чи інтереси позивача. (пасивна сторона)

З моменту відкриття провадження у справі сторони набувають свого процесуального статусу.

Сторони в цивільному процесі характеризуються такими ознаками:

-вони ведуть процес у справі від свого імені;

-з приводу їх справи судом постановляється рішення;

-на них поширюються всі правові наслідки судового рішення;

-вони несуть судові витрати;

-їх правосуб’єктність допускає процесуальне правонаступництво.

Взаємні відносини сторін визначаються принципом рівноправності.

У цивільному процесі позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Процесуальна співучасть – це участь на стороні позивача або відповідача декількох осіб. На практиці це означає що незавжди позов предявляєтьсяодним позивачем або незавжд відповідачем є одна особа. Співучасть буває активна (2 і більшепозивачі), посивна (2 і більше відповідачі), змішана.

Участь у справі кількох позивачів або відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Двох позивачів або двох відповідачів в практиці називають співпозивачами або співвідповідачами. Основне в їх статусі є те, що інтереси співпозивачів не можуть різнитися.

11.Процесуальне правонаступництво: поняття, підстави, види.

Процесуальне правонаступництво – це заміна в процесі особи, яка є стороною чи третьою особою, іншою особою з переходом до неї всіх процесуальних прав і обов’язків тієї особи, яку вона заміняє.

ЦПК визначає підстави процесуального правонаступництва: смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи, перевід боргу, цесія (це уступлення вимог за зобов'язаннями іншій особі. Вона означає передання комусь своїх прав на щось.)

Види. За нормами цивільного права виділяють універсальне та сингулярне правонаступництво.

Універсальне правонаступництво – коли перехід прав і обов’язків від однієї особи до іншої повністю (у разі смерті фізичної особи).

Сингулярне (часткове) правонаступництво – має місце коли сторона поступається правом вимоги чи здійсненням права вимоги або приймає борг на себе.

Відмінність процесуального правонаступництва від заміни неналежного відповідача:

- процесуальне правонаступництво можливе щодо сторін, 3-тіх осіб.

- при заміні неналежного відповідача процес починається зпочатку, коли процесуальне правонаступництво – розгляд справи продовжується.

- процесуальне правонаступництво має місце з підстав що виникли під час цивільного процесу, а заміна неналежного відповідача – з підстав що винили до процесу.

- при процесуальному правонаступництві всі права та обов’язки переходять до правонаступника, а при заміні неналежного відповідача такого не відбувається.