26.Умови і порядок ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Особливістю заочного розгляду справи є те, що у дослідженні обставин справи бере участь лише позивач, але при цьому і допит свідків, і дослідження письмових та речових доказів, і дослідження висновку експерта відбуваються за загальними правилами, передбаченими ЦПК Щодо принципу змагальності при заочному розгляді справи, то вбачається, що цей принцип реалізується не в повному обсязі. З одного боку, при заочному розгляді присутня лише одна сторона - позивач, але, з іншого, відповідач має можливості під час попереднього судового засідання надати всі свої докази, які суд врахує при ухваленні заочного рішення.

Безпосередній розгляд справи та ухвалення рішення відбуваються за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими гл. 8 ЦПК. До початку розгляду справи по суті суд повинен роз'яснити сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки (ст. 167 ЦПК). Крім того при постановленні ухвали про заочний розгляд справи суд повинен роз'яснити позивачеві, що його згода на розгляд справи за відсутності відповідача є, водночас, відмовою від частини своїх процесуальних прав щодо розпорядження позовними вимогами, зокрема можливості зміни ним предмета або підстави позову та зміни розміру позовних вимог. Якщо ж позивач виявить бажання реалізувати зазначені права, то суд повинен відкласти судовий розгляд на підставі ч. З ст. 224 ЦПК для повідомлення про це відповідача.

Для заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення необхідні певні умови, які зазначені в законі. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 224 ЦПК, можна виділити такі умови, за наявності якихможе бути винесене заочне рішення:

1) неявка відповідача;

2) належне його повідомлення і ненадходження заяви про розгляд справи за його відсутності;

3) відсутність поважних причин неявки;

4) згода позивача.

Ухвалення заочного рішення можливе тільки за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За наслідками заочного розгляду справи ухвалюється заочне рішення. За формою і змістом воно є аналогічним рішенню суду і складається з таких самих частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. До особливостей заочного рішення можна віднести те, що в описовій частині зазначається, що справа розглядалася за відсутності відповідача у порядку заочного розгляду, а в резолютивній частині мають зазначатися строк і порядок подання відповідачем зави про його перегляд (ст. 226 ЦПК). Заочне рішення ухвалюється публічно, в такому самому порядку, що і рішення суду (ст. 209 ЦПК).

27.Цивільне судочинство (цивільний процес): поняття, завдання, види, стадії.

Цивільне судочинство (цивільний процес) – це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних справах, який визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав та обов'язків і цивільних процесуальних дій, якими вони реалізуються їх суб'єктами — судом і учасниками процесу.

Відповідно до ст. 1 ЦПК завданням цивільного судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цивільних справ, об'єднаних за матеріальними ознаками в три види проваджень:

-позовне провадження;

-наказне провадження;

-окреме провадження. 

Справи окремого провадження спрямовуються на встановлення певних обставин, наявності юридичних фактів або юридичного статусу громадян, необхідних для реалізації суб'єктивних прав. Справи наказного провадження полягають у спрощеній процедурі розгляду ряду матеріально-правових вимог, які характеризуються явною очевидністю.

Цивільне судочинство складається з окремих частин, або стадій. Стадія – це сукупність процесуальних правовідносин і дій, об'єднаних найближчою метою.

Стадіями цивільного процесу є:

1.Порушення цивільної справи в суді. Для захисту порушених прав та інтересів фізичних, юридичних осіб і держави вони наділені правом звертатися до суду. 

2.Підготовка цивільної справи до судового розгляду. Метою стадії підготовки справи до судового розгляду є забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи, сприяння найповнішому і реальному захисту прав та інтересів заінтересованих осіб.  3.Судовий розгляд справи:

1) підготовча частина; 2) розгляд справи по суті; 3) судові дебати; 4) винесення рішення, ухвали.

Ці стадії визнаються обов’язковими, що означає їх наявність у всіх цивільних справах. Іншими, факультативними стадіями є: апеляційне провадження, касаційне провадження, перегляд цивільної справи у зв’язку з винятковими обставинами, перегляд справи за нововиявленими обставинами, виконання рішення.