- •Тема 1. Управління процесом комерціалізації відносин інтелектуальної власності в організації та трансфером технологій
- •1.1. Сутність управління процесом комерціалізації відносин інтелектуальної власності в організації
- •1.2. Сутність трансферу технологій
- •1.3. Форми та основні етапи трансферу технологій
- •1.4. Управління трансфером технологій
- •Тема 2. Проведення технологічного аудиту та формування “портфеля” інтелектуальної власності
- •2.1. Сутність технологічного аудиту
- •2.2. Формування “портфеля” інтелектуальної власності
- •2.3. Ідентифікація об’єкту трансферу, забезпечення його правового захисту та визначення правовласників
- •2.4. Прогнозування розвитку технологій
- •Тема 3. Оцінка потенціалу науково-технічних розробок
- •3.1. Оцінка ринкового, комерційного потенціалу науково-технічних розробок
- •3.2. Підходи та методи оцінки вартості об’єктів інтелектуальної власності
- •3.3. Специфіка розрахунку вартості патентного портфелю
- •Тема 4. Планування комерціалізації, отримання технології
- •4.1. Вибір механізму технологічного трансферу
- •4.2. Розробка стратегії реалізації, придбання технології
- •4.3. Роль консалтингу у пошуку покупця (продавця) технології
- •4.4. Оцінка вартості технології
- •4.5. Інтелектуальна та технологічна рента
- •Тема 5. Галузевий, національний і глобальний масштаб трансферу технологій
- •5.1. Галузевий масштаб трансферу технологій
- •5.2. Національний масштаб трансферу технологій
- •5.3. Глобальний масштаб трансферу технологій
- •Тема 6. Існуючі моделі та характерні проблеми трансферу технологій державних наукових організацій
- •6.1. Загальна модель трансферу технологій
- •6.2. Лінійна модель інновацій
- •6.3. Проблеми трансферу технологій державних наукових організацій
- •Тема 7. Експериментальні площадки трансферу технологій
- •7.1. Технополіси як нові інноваційні науково-технологічні структури
- •7.2. Технопарки як нові інноваційні науково-технологічні структури
- •7.3. Бізнес-інкубатори як нові інноваційні науково-технологічні структури
- •Тема 8. Форми та методи міжнародного трансферу технологій
- •8.1. Міжнародний трансфер технологій як фактор економічного розвитку
- •8.2. Форми та методи міжнародного трансферу технологій
- •8.3. Тенденції міжнародного трансферу технологій в Україні
- •8.4. Ліцензійна торгівля як форма міжнародного трансферу технологій
- •Тема. 9. Ліцензування як форма комерціалізації прав інтелектуальної власності
- •9.1. Структура, зміст і специфіка складання ліцензійних договорів
- •9.2. Зміст передліцензійних договорів
- •9.3. Комерційна реалізація “ноу-хау”
- •9.4. Визначення ціни ліцензії
- •Тема 10. Пошук, оцінка, вибір та ведення переговорів з потенційними контрагентами інноваційних та інвестиційних угод
- •10.1. Пошук потенційних контрагентів інноваційних та інвестиційних угод
- •10.2. Оцінка, вибір та ведення переговорів з потенційними контрагентами інноваційних та інвестиційних угод
- •Тема 11. Інтелектуальна власність та її трансформація в інноваційний продукт
- •11.1. Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний продукт
- •11.2. Сервіс нового продукту
- •11.3. Управління інтелектуальною власністю в епоху Інтернет
7.3. Бізнес-інкубатори як нові інноваційні науково-технологічні структури
Інноваційний бізнес-інкубатор – спеціалізований бізнес-інкубатор, в якому створенні умови для розроблення і застосування суб’єктами малого та середнього підприємництва інноваційних технологій.
Бізнес-інкубування та інноваційні центри – сучасні технології підтримки підприємництва і розвитку інноваційної економіки
Специфічним структурним підрозділом, який належить до складу технопарку, є технологічний інкубатор, або, як його називають на Заході, бізнес-інкубатор.
Головними цілями створення технологічного інкубатора є:
- сприяння розробці продукції, заснованої на новітніх технологіях відповідно до профілю технологічного парку;
- сприяння продуктовим і процесорним інноваціям;
- економічне пожвавлення регіону;
- створення робочих місць чи завантаження існуючих;
- залучення не використовуваних промислових потужностей (лабораторних, офісних і складських приміщень).
Технологічний інкубатор, а точніше, інкубатор інноваційних підприємств, виконує функції, що забезпечують створення в технопарку підприємств малого і середнього інноваційного бізнесу, у тому числі приватного, надання їм допомоги в найважчі перші 2-3 року існування до початку їхнього самостійного функціонування на ринку.
Не існує чітко накресленої межі між технопарком та бізнес-інкубатором, хоча є певна різниця між ними. Насамперед,технопарк – це більш високий рівень технологій, спрямованість у першу чергу на розвиток нових технологій, у той час якбізнес-інкубатор спрямований на створення підприємств дрібного і середнього бізнесу з метою комерційної реалізації ідей.
Структура технологічного інкубатора складається, як правило, із двох частин:
- управління технологічним інкубатором (персонал з 3-5 чоловік);
- інноваційні фірми, розташовані на площах технологічного інкубатора.
З виходом України на глобальний ринок національному виробникові доведеться відкрито конкурувати з високоефективними світовими транснаціональними корпораціями, які мають гнучку інноваційну структуру й високу здатність до реакції на зміни ринкового середовища. Тому Аналітичний центр “Академія” вже неодноразово звертав увагу влади на необхідність активізації цього напряму політики і пропонував деякі механізми розвитку в Україні сучасних методів і форм господарської інтеграції малого і великого бізнесу та підвищення конкурентоспроможності національного виробництва. Зазначимо, що в розвинених ринкових країнах в 60-роки ХХ століття було створено спеціальні державні органи, які займаються питаннями розвитку форм господарської інтеграції між малим і великим бізнесом, оскільки це питання має стратегічний характер і є ресурсом забезпечення конкурентоспроможності національних економік.
В Україні ж сьогодні практично не ведеться робота в цьому напрямі, навіть відсутні проекти адміністративних заходів з цього питання. Бездіяльними поки що, на жаль, залишаються і державний, і громадський сектори. Тоді як без проведення ефективної політики у напрямі розвитку господарської інтеграції національного великого й малого бізнесу Україна не має надійних шансів стати рівноправним партнером на світовому ринку та конкурентоспроможним учасником Світової організації торгівлі.
Бізнес-інкубатори необхідні для зміцнення й розвитку початкуючих підприємств. Особливо у державах з низькою динамікою розвитку підприємництва роль бізнес-інкубаторів виявляється дуже важливою для забезпечення місцевого соціально-економічного розвитку.
На теперішній час в Україні, за даними Держпідприємництва, зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів. За даними ж нещодавно проведеного Українською асоціацією бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів (УАБІІЦ) моніторингу діяльності бізнес-інкубаторів, їхня чисельність виявилася значно меншою і складає лише близько 10-ти бізнес-інкубаторів, які реально працюють. Серед них, насамперед, можна назвати Білоцерківський, Славутицький, Хмельницький, Сімферопольський, Львівський, Полтавський, Івано-Франківський бізнес-інкубатори. Така суттєва розбіжність у даних спричинена, насамперед, досі законодавчо не визначеним поняттям бізнес-інкубатора. У Господарському кодексі України взагалі не згадується такої організації, як бізнес-інкубатор.
Подальший розвиток бізнес-інкубування в Україні неможливий без розробки і прийняття Типового положення про бізнес-інкубатор. Проте, безумовно, навіть розробка і прийняття такого регуляторного акта не розв’яже головного питання – створення всебічних сприятливих умов для розвитку мережі бізнес-інкубаторів в Україні. З метою формування державної стратегії у цій сфері УАБІІЦ розроблено проект Концепції розвитку мережі бізнес-інкубаторів в Україні, який було надано на розгляд Держпідприємництва й Міністерства фінансів України і який отримав позитивне схвалення. Тому даний проект Концепції можна взяти за основу і продовжити роботу в цьому напрямі в рамках спеціально створеної робочої групи.
