Тема 1. Управління процесом комерціалізації відносин інтелектуальної власності в організації та трансфером технологій

1.1. Сутність управління процесом комерціалізації відносин інтелектуальної власності в організації.

1.2. Сутність трансферу технологій.

1.3. Форми та основні етапи трансферу технологій.

1.4. Управління трансфером технологій.

 

1.1. Сутність управління процесом комерціалізації відносин інтелектуальної власності в організації

Комерціалізація є процесом трансформації новітніх технологій у комерційно привабливі продукти. Процеси комерціалізації включають у себе такі фази, як оцінка ринків, дизайн продукту, налагодження виробництва, управління правами інтелектуальної власності, розроблення стратегії маркетингу, пошук фінансових ресурсів і навчання персоналу. Комерціалізація є, як правило, досить дорогим і тривалим процесом з високим ступенем невизначеності щодо кінцевого успіху. Вартість комерціалізації технології оцінюється в межах 10- і 100-кратних інвестицій в її розробку. Більш того, лише в 5% випадків комерціалізація нових технологій є успішним процесом, який у відносно розвинутих галузях триває в середньому шість років, а для виходу революційних технологій на ринок потрібно щонайменше десятиліття.

Можна виділити три складових процесу комерціалізації технологій:

- технічні аспекти – це суто технічні питання, які необхідно вирішити для трансформації технології в корисні продукти, що можуть вироблятися в достатній кількості і адекватної якості. Сюди входять дві складові: дизайн продукту та підготовка до виробництва;

- бізнес-менеджмент і аналіз ринку – це комплекс питань щодо планування бізнесу, вивчення ринку, маркетингу, комерційних аспектів виробництва, доставки, дистрибуції, управління інтелектуальною власністю;

- фактори виробництва: наявність фінансових ресурсів і визначення механізму фінансування виробництва; доступ до виробничої бази, приміщення і обладнання; наявність кваліфікованої робочої сили.

Комерціалізація технологій являє собою процес, за допомогою якого результати НДДКР вчасно трансформуються в продукти і послуги на ринку. Цей процес вимагає активного обміну ідеями і думками, як за технологіями, так і з питань ринку. Результати процесу комерціалізації приносять вигоди не тільки у виді повернення інвестицій у НДДКР, але й у збільшенні обсягу продукції, підвищенні її якості і зниженні ціни, допомагають визначити потреби до утворення і перенавчання кадрів для забезпечення вже існуючих і виникаючих місць на ринку. Саме комерціалізація технологій часто є головною рушійною силою, що викликає створення нових і омолодження старих секторів промисловості.

Успішна комерціалізація технології вимагає одночасного сполучення багатьох факторів, серед яких необхідно вказати такі:

- потреба в інновації – наявність мотивації, будь то питання престижу або безпеки прибутку;

- стратегічне бачення – наявність відповідних лідерів, здатних розробити творчі програми співробітництва дослідників, розроблювачів і потенційних споживачів;

- своєчасність – наявність реального потокового запиту ринку;

- технічна спроможність-наявність необхідних елементів технологій і відповідного дослідницького заділу;

- вчений персонал – достатня кількість і якість співробітників;

- положення ініціатора нової технології, що для успіху комерціалізації повинний мати необхідні повноваження і займати лідируючі позиції;

- відповідні фінансові ресурси у вигляді необхідного капіталу;

- державна підтримка – наявність консенсусу за основними моментами суспільної політики й стійка підтримка обраної інновації;

- співробітництво державних і приватних секторів, життєздатне й ефективне;

- підтримка інтелектуального співтовариства з питань інновації, наприклад, наявність теоретичних основ і / чи сформована наукова думка щодо переваг нової технології.