3. Господарські процесуальні правовідносини: поняття та ознаки.

Господарські процесуальні правовідносини – це врегульовані нормами господарського процесуального права відносини, що виникають між господарським судом та іншими учасниками судового процесу при розгляді і вирішенні господарських спорів, процесі перевірки законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень та їх виконанні.

визначають процесуальний порядок позовного провадження (судочинства) у справах у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також процесуальний порядок провадження у справах про банкрутство.

Процесуальні відносини безпосередньо між учасниками процесу не виникають.

мають свою структуру, тобто сукупність взаємопов’язаних його елементів: суб’єкт, об’єкт та зміст правовідносин.

господарський суд, з одного боку, а з іншого – сторони та інші учасники господарського процесу. Саме господарський суд є обов’язковим суб’єктом господарських процесуальних правовідносин.

У широкому розумінні об’єктом господарських процесуальних правовідносин є економічні спори суб’єктів господарювання, які віднесені ст. 12 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарських судів:

Матеріальним (фактичним) змістом господарських процесуальних правовідносин є діяльність господарського суду щодо дослідження обставин справи, її юридичної кваліфікації та винесення акту застосування права, а також дії заінтересованих у справі осіб у зв’язку із її розглядом та прийняттям рішення (поведінка суб’єктів цих відносин). Юридичний зміст господарських процесуальних право відносин складають суб’єктивні юридичні права й обов’язки,.

Господарські процесуальні правовідносини мають такі особливості:

існують тільки в процесуальноправовій формі, не існують у формі фактичних відносин, поза господарського процесу, оскільки виникають унаслідок розгляду та вирішення економічних спорів;

їх суб’єктами є господарський суд та суб’єкти господарювання, у тому числі фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності;

підставою їх виникнення є порушення або оспорювання одним суб’єктом прав або інтересів іншого суб’єкта господарювання;

виникають переважно на підставі юридичних фактівдій.

суб’єкти пов’язані нормами господарського процесуального права, які створюють формалізований порядок їх відносин та дій при вирішенні господарських спорів;

мають подвійну правову природу, оскільки опосередковують процес реалізації норм матеріального права і є результатом дій норм процесуального права.

4. Поняття та система принципів господарського судочинства.

принципи господарської юрисдикції, це загальні керівні засади, що визначають характер організації і діяльності органів господарської юрисдикції 

сформувався поділ принципів господарського процесуального права на організаційні , які визначають правові засади організації господарського суду і функціональні , які визначають правові засади функціонування господарського (арбітражного) суду

Зазвичай, організаційними вважають: принципи одноособового і колегіального розгляду справи; принцип самостійності судів, незалежності судів і підконтрольності їх лише законові; принцип державної мови судочинства; принцип гласності й відкритості господарського процесу.

В системі функціональних принципів господарського процесуального права фігурують: принцип законності; принцип процесуальної рівності учасників судового процесу; принцип змагальності у поданні учасниками процесу доказів на підтвердження тих чи інших юридичних фактів; принцип об’єктивної істини у встановленні та оцінці юридичних фактів; принцип диспозитивності у розпорядженні учасниками процесу своїми матеріальними і процесуальними правами; принцип обов’язковості виконання судових рішень (актів); принцип оперативності розгляду справ; принцип солідарності господарських інтересів сторін, який полягає у можливості розгляду спору в господарському суді лише за умови додержання встановленого для певних випадків досудового врегулювання спору (нині цей принцип втратив актуальність, за винятком випадків домовленості сторін між собою відповідно до ст. 5 ГПК).

поділ принципів на організаційні та функціональні (процесуальні) є певною мірою умовним, адже окремі з них можуть вважатися як організаційними, так і функціональними одночасно (наприклад, принцип законності, обов’язковості судових актів).