1. Форми захисту прав суб`єктів господарювання.

Чинне законодавство виділяє такі форми захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів :

1. Нотаріальний захист прав суб’єктів господарювання.

Цей вид захисту полягає у тому, що окремі угоди потребують додаткових гарантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності. Нотаріальні контори в межах своєї компетенції посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов’язкову нота­ріальну форму. До таких договорів відносяться:Договори про відчуження нерухомого майна, що випливають з договорів купівлі-продажу, міни, дарування, довічно­го утримання. Договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, об’єктів, товарів в обігу або переробці. Договори про відчуження земельних ділянок, які перебувають у колективній або приватній власності. Договори купівлі-продажу майна державних підприємств.

Для стягнення грошових сум або витребування їх від боржника нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах.

2. Адміністративний захист.

– це засіб адміністративного примусу, який застосовується як при наявності, так і при відсутності правопорушення, спрямований на запобігання правопорушенням та усуненню їх шкідливих наслідків.Адміністративно-правовими засобами захисту є: безоплатне вилучення прибутку; накладення штрафу; стягнення обов’язкових зборів; призупинення операцій за банківськими рахунками суб’єктів господарської діяльності; застосування антидемпінгових процедур; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; обмеження та зупинення діяльності суб’єктів господарювання; скасування державної реєстрації.

3. Претензійний порядок врегулювання спорів.

Досудове врегулювання господарських спорів – це сукупність заходів, що підлягають здійсненню господарюючими суб’єктами, права яких порушені, для безпосереднього вирішення спорів, що виникли, з підприємствами та організаціями, які порушили май­нові права та інтереси, до звернення з позовом до господарського суду. Виходячи зі змісту чинного законодавства, можна виділити: загальний порядок досудового врегулювання господарських спорів (він регламентований нормами ст.ст. 5–11 Господарсько­го процесуального кодексу України) та спеціальний порядок досудового врегулювання господарських спорів (визначається нор­мами інших нормативних актів), який застосовується щодо пред’явлення і розгляду претензій до органів транспорту.

4. Судовий захист прав суб’єктів господарювання.

Звернення суб’єктів господарювання до суду з позовом про захист власних прав і законних інтересів є на сьогодні найбільш ефективною формою встановлення порушених прав.

Таким чином, господарські суди посідають найважливіше місце в системі інституцій, на які покладено здійснення захисту прав суб’єктів підприємницьких відносин.

можна відмітити переговори, медіацію, арбітраж, ви-

рішення справи у суді. В переговорах ми намагаємося переконати один одного дати нам те, чого ми хочемо. Так, процедуру медіації можна описати як переговори за сприяння третьої (нейтральної) особи. Загалом же виділяють три основних методи, у які можуть вирішуватись договірні спори: судовий процес, арбітраж, та процедури альтернативного вирішення спорів (АВС).

2. Джерела господарського процесуального права.

Джерелами господарського процесуального права є нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні відносини при здійсненні господарського судочинства. Джерела: які містять організаційні норми, що закріплюють систему господарських судів (Закон України «Про судоустрій та статус суддів»); загальні господарсько-процесуальні норми (Господарський процесуальний кодекс України) та спеціальні господарсько-процесуальні норми, які містяться в законах як матеріального правового, так і процесуально правового характеру (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Головне місце серед джерел посідає Конституція України, у ст. 6 якої закріплений принцип здійснення державної влади в Україні на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Зазначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція маєнайвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. У розділі VІІІ Конституції закріплено принципи організації судів (територіальність і спеціалізація), незалежність і недоторканність суддів, вимоги щодо суддів і порядок їх призначення та обрання, основні засади судочинства,

ЗУ«Про судовий збір»

ЗУ «Про третейські суди» регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Законом України «Про міжнародне приватне право» визначено особливості провадження в справах за участю іноземних осіб, підстави визначення підсудності справ судам України,

Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж»

акти, які визначають підвідомчість спорів господарському суду (Господарський кодекс України, Закони України «Про господарські товариства», «Про інвестиційну діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяльність» тощо).

У випадках, передбачених законом або міжнародним договором, господарський суд застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб’єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосувати міжнародні торгові звичаї.

Господарському суду згідно з ч. 7 ст. 4 ГПК України заборонено відмовляти в розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки при розгляді господарських спорів у цьому випадку необхідно застосовувати правила про аналогію закону та права.

Важливе значення для розгляду господарських справ, удосконалення правозастосовчої практики господарських судів мають керівні роз’яснення Вищого господарського суду України