Особливості психологічного супроводу дітей з затримкою психічного розвитку

в умовах дошкільного

навчального закладу

Відділ освіти виконкому Жовтневої районної у місті ради

Комунальний комбінований дошкільний навчальний заклад № 71

Особливості

психологічного супроводу дітей

з затримкою психічного розвитку

в умовах дошкільного навчального закладу

м. Кривий Ріг

2014

Укладач: Сметана Ольга Анатоліївна –

практичний психолог-методист, спеціаліст вищої категорії

комунального комбінованого дошкільного

навчального закладу № 71

.

Рецензент:Косенчук О.Г. – доцент кафедри

загальної психології Криворізького

державного педагогічного університету,

доктор психологічних наук.

Руда Н.В. – завідуюча комунальним комбінованим

дошкільним навчальним закладом № 71,спеціаліст вищої

категорії

В посібнику розкрито теоретичні та практичні основи роботи з дітьми, що мають затримку психічного розвитку, розкрита роль практичного психолога в організації психологічного супроводу освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі. Наведено систему корекційно-розвивальних занять з дітьми «Ігрова мозаїка», що спрямована на розвиток пізнавальної сфери у старших дошкільників

Посібник розраховано на практичних психологів, вчителів-логопедів та дефектологів, вихователів спеціальних груп.

Схвалено педагогічною радою комунального комбінованого дошкільного навчального закладу № 71 (протокол № 4 від 28.11.2014)

З М І С Т

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Психолого-педагогічна характеристика дітей дошкільного віку з затримкою психічного розвитку……….....................................................5

   1. Поняття затримки психічного розвитку…………………………..5

   2. Класифікація затримки психічного розвитку……………………..5

   3. Діагностика затримки психічного розвитку……………………….6

   4. Особливості особистості дітей з затримкою психічного розвитку7

2. Роль практичного психолога в організації психологічного супроводу освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі……………….9

   1. Мета та завдання психологічного супроводу освітнього процесу.9

   2. Основні види робіт та зміст діяльності психологічного супроводу…………………………………………………………..10

   3. Основні форми роботи практичного психолога при здійсненні психологічного супроводу………………………………………...11

   4. Планування діяльності практичного психолога…………………11

3. Особливості корекції та розвитку психічних процесів дошкільників з затримкою психічного розвитку…………………………………………14

   1. Умови успішної корекції…………………………………………..15

Висновки………………………………………...……………………………16

Список використаної літератури……………………………………………18

Додатки

ВСТУП

За останні роки відмічається тривожна тенденція зростання кількості дітей з відхиленнями фізичного та психічного здоров'я, які зумовлюються біологічними, екологічними, соціально-психологічними та іншими чинниками, а також їх поєднанням. Значну частину серед цих дітей займають діти із затримками психічного розвитку (ЗПР), яких на фоні загального погіршення дитячого здоров'я стає дедалі більше.

На сьогоднішній день в дошкільних навчальних закладах міста Кривого Рогу виховується понад 1500 дітей з затримкою психічного розвитку, з цією метою в 55 закладах організовано роботу понад 80 спеціальних груп

В комунальному комбінованому дошкільному навчальному закладі № 71, де я працюю, виховується 130 дітей, 82 з яких, відвідують спеціальні групи. Багато дітей мають ЗПР (ППР) ускладнене медичними та мовними розладами (ринолалією, дизартрією, заїканням і т.ін.).Все це зумовлено і зростанням кількості соціально-неблагонадійних сімей, важкими соматичними захворюваннями (багато численні пневмонії, ангіни та ін.), що мають місце вже в перші роки життя.

Спираючись на особистий досвід роботи, можу зазначити, що нашісьогоднішнізнання про затримкупсихічногорозвиткудаютьзмогурозглядатиїї як межовий стан психічногорозвитку. Йомувластивірозладиінтелектуальної та емоційно-вольовоїсфери. Пізніше, якщодитина не отримуєсвоєчасноїдопомоги, у неїпідвпливомневдач у навчанні, спілкуванні з ровесниками та дорослимивиникають і негативнізміниособистості.

Діти із затримкою психічного розвитку становлять найчисленнішу групу серед тих, які потребують спеціальної допомоги у процесі навчання та соціальної адаптації. Вони в подальшому, значною мірою визначать контингент учнів, особливо початкової школи, які стійко не встигатимуть. Тому своєчасна корекція цієї специфіки в розвитку дітей є водночас і розв'язанням проблеми шкільного невистигання та правопорушень учнів.

Мета даного посібника - познайомити практичних психологів, вчителів-логопедів та дефектологів, вихователів спеціальних груп зі змістом психологічного супроводу навчально-виховного процесу, з системою психологічного супроводу дітей з особливими потребами, а також зсистемоюкорекційно-розвивальних занять з дітьми «Ігрова мозаїка», що спрямована на розвиток пізнавальної сфери у старших дошкільників з педагогічним діагнозом ЗПР.

1. Психолого-педагогічна характеристика дітейдошкільноговіку з затримкоюпсихічногорозвитку

1.1.Поняття затримки психічного розвитку

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – порушення нормального темпу психічного розвитку, коли окремі психічні функції ( пам’ять, увага, мислення, емоційно-вольова сфера) відстають у своєму розвитку від прийнятих психологічних норм для даного віку. ЗПР як психолого-педагогічний діагноз ставиться тільки в дошкільному та молодшому шкільному віці. Процес розвитку пізнавальних здібностей при ЗПР часто ускладнюється різними нервово-психічними розладами (астенічними, невротичними, неврозоподібними та ін), що порушують інтелектуальну працездатність дитини.

Причини виникнення ЗПР: органічна недостатність нервової системи, частіше резидуального (залишкового) характеру, у зв'язку з патологією вагітності та пологів; хронічні соматичні захворювання; конституціональні (спадкові) фактори; несприятливі умови виховання (рання депривація, поганий догляд, бездоглядність та ін) .

1.2 Класифікації затримки психічного розвитку

М.С. Певзнер та Т.А. Власовою були виділені дві основні форми затримки психічного розвитку:

• ЗПР, обумовлена ​​психофізичним і психічним інфантилізмом,

• ЗПР, обумовлена​​тривалимиастенічними станами, щовиникли на ранніхетапахрозвиткудитини.

С.С. Мнухінпропонуваввизначатиподібні стану терміном «резидуальнаяцеребрастенія з западінняшкільнихнавичок».

К.С. Лебединською, виходячиз етіологічного принципу, було описано 4 основнихваріанти ЗПР: конституціонального, соматогенного, психогенного і церебрально-органічного генезу.

Міжнароднікласифікації хвороб 9-го і 10-го перегляду даютьбільшузагальненівизначенняцихстанів: «специфічназатримкапсихічногорозвитку» та «специфічназатримкапсихологічногорозвитку», щовключаютьпарціальні (часткові) недорозвинення тих чиіншихпередумовінтелекту з подальшимитруднощамиформуванняшкільнихнавичок( читання, письмо, рахунок).

ЗПР, пов'язанаіз сенсорною депривацією при вродженихабо рано придбанихпорушенняхзору, слуху, мови (алалія), при дитячому церебральному паралічі, аутизмі, розглядаєтьсяокремо у структурівідповіднихпорушеньрозвитку.

1.3 Діагностика затримки психічного розвитку

Щоб надати реальну допомогу, перш ніж приступити до корекційної роботи, необхідно всебічно вивчити дитину: її анамнез, стан здоров’я та психіки, індивідуальні особливості. Тому, першим кроком в роботі з дитиною є діагностика. Діагностичній роботі надаємо вирішальне значення. Адже дуже важливо виявити ті несприятливі фактори, які можуть зумовлювати у дитини ЗПР, знайти причини, внаслідок яких, виникають проблеми в навчанні та розвитку дитини, визначити актуальний і потенціальний рівень розвитку психічних процесів, а також встановити збереженні компоненти психічної діяльності, на які можна розраховувати в подальшій роботі з дитиною. Тому, крім тих щоденних спостережень, які проводить вихователь за кожною дитиною, я здійснюю діагностику психічних процесів кожного вихованця, що являється головною опорою в організації корекційної роботи і дає можливість правильно вибрати засоби корекції. Результати діагностики відображаються в діагностичній карті, яка є постійним помічником в щоденній роботі кожного педагога закладу.

Батьки часто не довіряють фахівцям і здебільшого звертаються до лікаря або психолога, коли дітям виповнюється 7-9 років, з проблемами шкільної неуспішності і дезадаптації, із загостренням колишніх або виникненням нових нервово-психічних розладів. Проте діагностика ЗПР і виявлення дітей «групи ризику» можливі набагато раніше в зв'язку з уповільненням темпів розвитку моторики, мови, несвоєчасністю зміни фаз ігрової діяльності, підвищеної емоційної і рухової збудливості, порушеннями уваги і пам'яті, при труднощах засвоєння програми підготовчої групи дитячого саду.

Основнідіагностичніознаки ЗПР (клініко-психологічнісиндроми):

А. Незрілістьемоційно-вольовоїсфери - синдром психічногоінфантилізму:

1) переважання ігрових інтересів над пізнавальними;

2) емоційна нестійкість, запальність, конфліктність або неадекватна веселість;

3) невміння контролювати свої дії і вчинки, некритичність, егоїзм;

4) негативне ставлення до завдань, що вимагають розумової напруги, небажання підкорятися правилам.

Б. Порушення інтелектуальної працездатності у зв'язку з дисфункцієювегетосудинної регуляції - синдром церебральної астенії (церебрастеничний синдром):

1) підвищена стомлюваність;

2) у міру стомлюваності - наростання психічної повільності або імпульсивності; погіршення концентрації уваги, пам'яті; немотивовані розлади настрою, сльозливість, примхливість тощо; млявість, сонливість або рухові розгальмування і балакучість, погіршення почерку;

3) підвищена чутливість до шуму, яскравого світла, головні болі;

4) нерівномірність навчальних досягнень.

В. енцефалопатичні розлади:

1) неврозоподібний синдром (страхи, тики, заїкання, порушення сну, енурез і ін),

2) стійкі розлади поведінки - синдром підвищеної афективної та рухової збудливості; психопатоподібний синдром (емоційна вибуховість в поєднанні з агресивністю; брехливість, розгальмування потягів та ін);

3) епілептиформний синдром (судомні напади, специфічні особливості афективної сфери та ін);

4) апатико-адінаміческой синдром (млявість, байдужість, загальмованість та ін.)

Г. Порушення передумов інтелекту:

1) недостатність тонкої моторики рук; порушення артикуляційної і графо-моторної координації (порушення каліграфії);

2) зорово-просторові порушення: нестійкість графічного образу цифр і букв, дзеркальність і перестановки їх при читанні і написанні; труднощі орієнтації в межах зошитового листа,

3) порушення звуко-буквеного аналізу та звукової структури слів,

4) труднощі засвоєння логіко-граматичних конструкцій мови, обмеженість словникового запасу;

5) порушення зорової, слуховий, слухо-мовленнєвої пам'яті,

6) труднощі концентрації та розподілу уваги , фрагментарність сприйняття.

Відмінність від олігофренії: для ЗПР характерна не тотальність, а мозаїчність порушень мозкових функцій, тобто недостатність одних функцій при збереженні інших, невідповідність потенційних пізнавальних здібностей і реальних шкільних досягнень.

Важливою діагностичною ознакою для відмежування від олігофренії є можливість приймати і використовувати допомогу, засвоювати принцип вирішення заданої інтелектуальної операції і переносити його на аналогічні завдання.

Видикорекційноїдопомоги:

• актуалізація мотиву дії, створення емоційних ігрових ситуацій;

• організація уваги і посилення мовного контролю, зменшення обсягу і темпу роботи.

Довготривалі види допомоги: формування довільних форм діяльності, тренінг функціонально незрілих і ослаблених функцій (тонкої моторики, зорово-просторового та слухового сприйняття, слухо-мовленнєвої пам'яті, слухо-рухової та зорово-рухової координації і т.д.).

Прогноз психічногорозвитку та успішністьнавчаннядітей в значніймірівизначаютьсяранньоюдіагностикою ЗПР, своєчаснимлікуваннямнервово-психічнихрозладів, організацієювідповіднихкорекційно-розвиваючихзаходіввдошкільному та шкільномувіці, сприятливимпсихологічнимкліматом в сім'ї.