3. Схема «Стадії та елементи правового регулювання суспільних відносин»

Стадії ПР – етапи переведення нормативності права в упорядкованість сусп.відносин

Основні

Факультативні (вступають в дію лише тоді, коли неможлива безперешкодна форма реалізація норм права)

1.Правова регламентація суспільних відносин(правотворчість)

Елемент – норма права

1. Стадія застосування норм права (настання певних юр.наслідків при невиконанні суб’єктом покладених на нього обовязків)

Елемент – акт застосування норм права

2.Виникнення суб’єктивних прав та юридичних обов’язків

Елемент – юридичні факти

2. Стадія тлумачення норм права

Елемент – акт тлумачення норм права

3. Реалізація або фактичне виконання юридичних прав та обов’язків

Елемент - правовідносини

Чинність нпа – його властивість бути дієвим завдяки наявності в ньому юридичної сили

Набрання чинності нпа

Втрата чинності нпа

1. З моменту його прийняття

1. З моменту закінчення строку, на який він був прийнятий

2. З моменту офіційного опублікування

2. З моменту зміни обставин, на який він був розрахований

3. З офіційно визначеного строку після опублікування

3. З дати скасування або визнання таким, що втратив чинність

4. В міру одержання адресатом

4. З дня ухвалення КСУ рішення про його неконституційність

Дія нпа – фактичний вплив нпа на суспільні відносини

За часом (темпоральна дія нпа)

У просторі

За колом осіб

- пряма (дія нпа пошир. на всі факти, які виникли після набрання ним чинності та на факти, які виникли до набрання ним чинності та продовж. існувати, проте тільки з моменту набрання ним чинності)

- територіальна (на певній території)

- загальна (на всіх)

- зворотна (дія нпа пошир. на факти, які виникли до набрання ним чинності, але вже з моменту їх виникнення, тобто відбув. перегляд рішень з цих актів за новим нпа)

- екстериторіальна (за межами певної території)

- спеціальна (на певні категорії осіб)

- переживаючи (нпа пошир. свою дію тільки на нові факти, а на факти, які виникли раніше і продовжують існувати діє попередній нпа)

- виняткова (винятки з загальних правил)

Соціальне призначення правотворчості — встановлювати стандарти, еталони, взірці поведін­ки учасників суспільної життєдіяльності, тобто мо­делювати суспільні відносини, які, з позицій дер­жави, є припустимі, бажані або необхідні (обов'язкові чи заборонені).

Види правотворчості:

правотворчість державних органів, правотворчість громадських об'єднань (які уповноважені державою на встановлення правових норм), правотворчість трудових колективів, право­творчість народу (дорослого населення країни) або територіальної спільності — референдум;

За способом формування юридичних норм: встановлення юридичних норм, санкціонування

Ознаки правотворчості:

1. Це активна, творча, постадійна діяльність уповноважених державою суб'єктів.

2. Суб'єктами правотворчості виступають державні органи, уповноважені недержавні структури (органи місцевого самоврядування, профспілки і т.п.), а також народ — при винесенні нормативно-правових актів на референдуми.

3. Правотворча діяльність здійснюється у межах встановлених процесуальних норм (процедур), що містяться в Конституції, регламентах, статутах і т.п.

4. Змістом правотворчості є прийняття нових норм права, скасування або удосконалення старих.

5. Правотворчість виступає у певних видах.

Предпроектна:

Проектна стадія

Обговорення проекту нормативно-правового акта та прийняття самого нормативно-правового акта. Це основна стадія правотворчості.

Засвідчувальна стадія, яка включає:

Інформаційна стадія, тобто офіційне опублікування прийнятого нормативно-правового акта в засобах масової інформації, доведення його до відома виконавців (адресатів).

а) формулювання юридичного мотиву про необхідність внесення змін до чинної системи права;

б) правотворчу ініціативу, тобто обґрунтування юридичної значущості правової регламентації видання нормативно-правового акта.

Це, по суті, підготовча стадія правотворчості.

а) прийняття рішення компетентного органу про підготовку проекту нормативно-правового акта;

б) розробку концепції проекту нормативно-правового акта й підготовку його тексту;

в) попередній розгляд проекту нормативно-правового акта правотворчим органом;

г) обговорення та узгодження проекту із зацікавленими організаціями, доопрацювання проекту, усунення суперечностей та зауважень.

а) підписання нормативно-правового акта;

б) присвоєння йому реєстраційного коду.

Види правотворчої техніки:

законодавча техніка;

техніка систематизації законодавства;

техніка правозастосовних актів.

Техніка правотворчості:

законотворчість,

підзаконна правотворчість

локальна нормотворчість місцевого самоврядування (муніципальне право)

пряма безпосередня правотворчість

договірна нормотворчість

Принципи правотворчості:

а) демократизм;

б) законність;

в) гуманізм;

г) науковість;

д) професіоналізм;

е) плановість.

підготовка науково-методичних рекомендацій з правотворчої техніки

нормативне закріплення основних вимог правотворчої техніки

чітке дотримання логічних, мовних та процедурних вимог при здійсненні проектування нпа

проведення правової експертизи нпа

мовні – наявність в нпа граматичних та стилістичних помилок

логічні – порушення логіки викладення змусту в тому чи іншому нпа

процедурні – порушення процедури прийняття того чи іншого нпа

проста, безпосередня (без участі держави)

складна, опосередкована (за участю держави)

додержання, виконання, використання

Додержання(заборон)- стримування від дій, заборонених юридичними нор­мами, суворе додержання встановлених заборон (напри­клад, дотримання швидкості руху автомобіляв місті — 60 км на годину). Передбачає пасивну поведінку суб 'єкта — незалежно від його власного бажання.

Виконання(обов’язків) – вчинення активних дій, що наказуються нормами права в інтересах правомочної сторони, виконання обов’язків

наприклад, своєчасне заповнення і подання в податкову адміністрацію декларації про доходи). Передбачає активну поведінку cvб'єкта - незалежно від його власного бажання.

Використання(прав) - використання можливостей, наданихправовими нормами, здійсненнясуб'єктивних прав для задоволен­ня власного інтересу (наприклад, використання права на вищу освіту). Передбачає як активну, так і пасивну поведінку.

застосування

1. Встановлення фактичних обставин справи

2. Вибір норми права і юридична (кваліфікація справи)

3. Перевірка і тлумачення норми права

4. Рішення справи

5. Контрольно-виконавча стадія

Суб’єкт

Об’єкт

Зміст

це сукупність осіб, які беруть участь у правовідносинах (якнайменше дві — правомочний і зобов'язаний)

Об'єктом є те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність його суб'єктів.

суб'єктивні права, обов'язки, повноваження, відповідальність суб'єктів правовідносин, а також структура змісту — спосіб взаємозв'язку, що виникає на підставі суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності. Структура змісту правовідносин утворює не зв'язок її змістовних елементів (суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відповідальності), а той правовий зв'язок, який виникає на їх підставі з приводу домагання чогось. Інакше кажучи, це юридичне взаємне становище суб'єктів, яке визначає, формує їх поведінку через кореспондуючі один одному права і обов'язки заради задоволення їх інтересів. Структура змісту правовідносин може бути простою і складною.

Способи подол колізій

Способи подол прогалин

1. прийняття нового акта, скасув старого, внесення змін у діючий

1. Ліквідація (має місце в процесі прийняття нових актів)

2. систематизація закон-ва

2. Подолання

3. надання переваги одній коліз нормі над іншою

2.1. аналогія закону

4. тлумачення та ін..

2.1. аналогія права

Тлумачення

Види тлумачення

Способи тлумачення (прийоми):

1. Граматичний. 2. Логічний. 3. систематичний. 4. історико-політ. 5. телеологічне(цільове). 6. функціональне.

7. спеціально-юридичне