1.2 Особливості гендерного виховання з учнями птнз

Засвоєння індивідом культурної схеми гендеру відбувається через конструювання розходжень між статями. При гендерному вихованні формується соціалізація хлопчиків та дівчат в різних соціально-психологічних умовах, яка включає дві взаємозалежні частини: а) освоєння прийнятих моделей чоловічої та жіночої поведінки, відносин, норм, цінностей і стереотипів; б) вплив соціального середовища на індивіда з метою прищеплення йому визначених суспільством правил і стандартів поведінки для чоловіків і жінок.

ПТНЗ повинні вирішувати питання, пов’язані з особливостями гендерного виховання.

Механізмами для здійснення гендерної соціалізації є:

а) диференціальне посилення, коли прийнятна гендерно-рольова поведінка заохочується, а неприйнятна - карається соціальним несхваленням;

б) диференціальне наслідування, коли людина вибирає статево-рольові моделі у близьких їй групах - родині, серед однолітків, у ПТНЗ - і починає наслідувати прийняту там поведінку.

Головна роль у гендерному вихованні належить освітньо-виховним установам. Учень проходить через низку установ, утворених суспільством: дошкільні, середні, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади (центри, клуби, бібліотеки) та установи культури. На підлітковий вік учню припадає основний період формування гендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоловіком або жінкою.

На становлення гендерної свідомості поряд з ПТНЗ ще впливають і суспільні (неурядові), молодіжні, жіночі, правозахисні організації, засоби масової інформації, пропагуючи ідеї рівності, публікуючи відповідні матеріали, випускаючи навчальні телепередачі.

Велику допомогу в досягненні гендерної рівності надають різноманітні благодійні організації та фонди, підтримуючи організацію конкурсів, семінарів, тренінгів, надаючи гранти для розробки науково-методичних матеріалів, посібників, підручників, фінансової підтримки публікацій.

Ефективність виховної роботи з учнями залежить від рівня гендерної культури самого викладача, від того, наскільки він впроваджуватиме у своїй педагогічній діяльності реконструкцію традиційних культурних обмежень у розвитку особистості підлітка, створить оптимальні умови для максимальної самореалізації дівчини та хлопця у процесі педагогічної взаємодії.

Тому, при реалізації гендерного виховання в ПТНЗ не малу роль відіграє саме особистість педагога, його роль у відтворенні гендерних стереотипів учнів. Бо саме стиль викладання, форми відносин у навчальній аудиторії впливають на гендерну соціалізацію учнів. За результатами багатьох досліджень, педагоги по-різному ставляться у процесі навчання до хлопчиків і дівчат. Педагоги заохочують хлопчиків до самовираження й активності, дівчинок - до слухняності та старанності, охайного зовнішнього вигляду; із хлопчиками проводиться більше індивідуальних занять, їм присвячується більше часу, ніж дівчинкам. У сучасних ПТНЗ панують форми викладання, що спираються на маскулінні засоби спілкування. Так, іспити у формі тестів, індивідуальні доповіді, змагання за оцінки заохочують виявлення мужності.

За результатами останніх наукових досліджень, на гендерну соціалізацію активніше стали впливати нові форми навчання, в яких відмовляються від муштри, агресії на користь м'якості, делікатності та поваги. Учні та викладачі а ПТНЗ виступають партнерами, які спільно й активно планують зміни, оцінюють якість досягнутого, відкрито обговорюють конфлікти та знаходять способи їхнього вирішення. Сама організація навчального процесу припускає відкритість і гнучкість, можливість експериментів та альтернативних рішень поряд із традиційними. Малий розмір груп забезпечує індивідуальний контакт і скорочує владну дистанцію. Прихований навчальний план у цьому випадку «працює» на формування толерантності, сприяє критичному мисленню, творчості та повазі до людської гідності.

В рамках таких базових курсів, як психологія, соціологія, філософія, історія, виключно важливо враховувати гендерний аспект деяких проблем. І в першу чергу це пов'язано з тим, що в теперішній час у суспільстві гостро стоїть проблема сексизму, який не просто процвітає, пронизуючи життя наскрізь, але й відводить від реальності в ілюзійний і спрощений до примітизму світ гендерних стереотипів, де ролі, позиції і ролі чоловіка і жінки чітко визначені й прописані. Природно, такий чіткий поділ на «чоловіче» й «жіноче» не відповідає позиції гуманізму, не допомагає повноцінному розвитку окремої особистості, її зростанню. Якщо суспільство приписує особистості певні характеристики чи ролі у відповідності зі статтю, то тим самим людина позбавляється права вибору моделей поведінки, які відповідають її внутрішньому бажанню, а тим самим порушують принцип свободи вибору особистості.

Гендерна культура в рамках виховного процесу та змісту гуманітарних дисциплін визначається як знання соціально-психологічних механізмів становлення особистості жінки та чоловіка як різних біологічних, проте рівних соціальних істот.

Ефективність навчання в ПТНЗ з гендерних питань забезпечують наступні психолого-педагогічні фактори:

1. Умови, які закладають основи групової, міжгрупової колективної роботи учнів та організатора навчальної взаємодії.

2. Єдність кількох форм навчальної діяльності одночасно (лекція, бесіда, дискусія, тренінг та ін.).

3. Принципи зворотнього зв'язку усіх із усіма, педагога з кожним членом команди, кожного учасника з кожним.

4. Метод рефлексії як необхідний прийом у будь-якому виді та жанрі навчально-виховного процесу в ПТНЗ.

5. Враховуючи особливості інтерактивного навчання, можна вибрати різні форми: лекція, дискусія, урок-роздум, рольова чи ділова гра, практикум, "круглий стіл", тренінг спілкування, тренінг навчання, турнір, психологічний етюд з питань формування гендерної культури.

6. Заняття з гендерних питань покликані допомогти молоді “відкривати” свої особистісні якості, свої здібності до міжособистісних контактів, отримати соціальний досвід інших, розвивати гендерну індивідуальність.

Заняття з гендерного виховання, з гендерних питань в ПТНЗ повинні:

• навчати критичному мисленню, прийняттю рішень, розв'язування проблем;

• вчити учнів спілкуватися, ставити питання, представляти різні точки зору;

• заохочувати до співпраці, вчити і як не погоджуватися з думкою інших, і як досягти компромісу;

• створювати ситуації, в яких учасники і учасниці безпосередньо визначають і розв'язують конкретні суспільні проблеми.

Як результат впровадження гендерного виховання у учнів формується гендерна самосвідомість, що проявляється через:

- свідоме та критичне сприйняття соціально-політичної інформації;

- усвідомлення рівноправності обох статей у суспільному та політичному житті;

- активна позиція стосовно впровадження гендерних перетворень в Україні;

- розуміння рівності прав чоловіків і жінок, свободи особистості;

- толерантне ставлення до представників обох статей;

- усвідомлення себе як особистості, що здатна впливати на гендерну ситуацію в державі;

- готовність відповідати за власні рішення та їх наслідки;

- здатність до компромісу, толерантність у різних життєвих ситуаціях.

Впровадження гендерного підходу в систему освіти включає:

- розробку навчальних курсів, окремих модулів, здійснення навчально-методичного забезпечення підготовки і перепідготовки викладачів;

- включення тематики гендерних досліджень до навчальних програм навчальних закладів;

- вивчення міжнародного досвіду із впровадження гендерної освіти;

- залучення громадських організацій до співробітництва у впровадженні гендерного підходу в навчальному процесі школи;

- проведення обговорень основних проблем гендерної освіти в засобах масової інформації, на наукових конференціях, круглих столах.

На сучасному етапі розвитку освіти стає нагальним формування гендерної культури особистості як невід'ємної частини гендерної соціалізації учнів. Реалізація цього завдання потребує великих зусиль, оскільки ПТНЗ та педагоги залишаються глобальними носіями традиційних патріархальних уявлень про роль і місце чоловіків і жінок у суспільстві. ПТНЗ через підручники, педагогічне спілкування та традиційну систему виховання відтворює та породжує гендерні стереотипи, що не відповідають об'єктивним реаліям світу і стають перешкодою для ефективного розвитку суспільства.

Ефективність гендерного виховання обумовлюється методами його впровадження. Сьогодні сучасними ПТНЗ накопичено значний досвід з розробки та впровадження в навчально-виховний процес технологій, форм і методів викладання, що стали вже традиційними: лекцій, семінарів, диспутів, бесід, самостійної роботи з підручником, написанні рефератів підготовки доповідей тощо. Використання потенціалу цих форм і методів для реалізації задач гендерного виховання має багато позитивного: дозволяє акцентувати увагу учнів на ключових аспектах теми, знайомити з різними концепціями та підходами до проблеми, робити загальні висновки. Однак традиційні методи слабко орієновані на активну взаємодію учня з викладачем, дискусії учнів між собою, самостійне прийняття рішень, що може бути вирішальною передумовою формування їхньої гендерної складової у ПТНЗ, пріоритетну роль у гендерному вихованні повинні займати сучасні технології навчання, що стимулюють творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення, будуються на основі багатобічної взаємодії. До сучасних технологій навчання відносяться різноманітні види дискусій (дискусія-симпозіум, «концентричне коло»), ситуаційно-рольові ігри, драматизації, «мозкові атаки», інтелектуальні аукціони, метод аналізу проблемної ситуації. Важливе місце займають проектні технології: організація різноманітних проектів і кампаній, видання газет і журналів.

Застосування наведених форм і методів гендерної освіти та виховання сприяє формуванню в юнаків і дівчат поведінкових норм, що включають уміння аналізувати, ставити запитання, давати відповіді, критично та всебічно розглядати проблему, роботи висновки, адаптуватись до нових соціальних умов, захищати свої інтереси, поважати інтереси та права інших.

Цінностями гендерної культури (знання, уміння, навички вихованців) є:

гендерна грамотність як система отримання необхідних знань у сфері гендерних досліджень;

сформована мотивація до рівноправної участі чоловіків і жінок у суспільному житті та реалізації своїх гендерних прав і свобод;

гендерна самоосвіта як набуття власного досвіду з гендерної збалансованості;

гендерна чуйність як здатність особистості усвідомлювати та моделювати вплив соціального середовища, реагувати на прояви сексизму;

повага до особливостей та індивідуальних проявів особистості незалежно від її статі.

До механізмів реконструкції гендерних стереотипів у системі професійно-технічної освіти відносяться:

включення тематики гендерних досліджень до навчальних програм ПТНЗ;

розробка навчальних курсів, окремих модулів, здійснення навчально-методичного забезпечення підготовки та перепідготовки викладачів;

вивчення міжнародного досвіду з упровадження гендерної освіти та його використання вітчизняними освітніми закладами;

залучення громадських організацій до співробітництва й поширенні гендерних підходів у навчальному процесі вищої школи;

проведення широкого обговорення в засобах масової інформації, на наукових конференціях, «круглих» столах проблем гендерної освіти в суспільстві.