Реферат

Курсова робота з дисципліни Теорія та методика виховної роботи складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел із 10 найменувань. Загальний обсяг роботи – 32 сторінки.

В курсовій роботі розкрито процес реалізації гендерного виховання шляхом використання методу формування свідомості. Визначено поняття, мету, принципи, зміст, педагогічні умови, завдання гендерного виховання. Проаналізовано особливості гендерного виховання учнів професійно-технічних навчальних закладів. Дано визначення та стислу характеристику методам формування свідомості: лекції, бесіді, розповіді.

Розроблено виховних захід з реалізації гендерного виховання на тему "Гендерна рівність та права жінок в Україні", де використані методи формування свідомості.

Ключові слова: ВИХОВАННЯ, ГЕНДЕР, ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ, ГЕНДАРНА КУЛЬТУРА, ГЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ, ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ, МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ СВІДОМОСТІ.

ПЛАН

Вступ………………………………………………..……………………….……….......5

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи гендерного виховання шляхом використання методу формування свідомості…………………………………. ……7

1.1 Сутність, мета, зміст, завдання, принципи гендерного виховання………..….7

1.2 Особливості гендерного виховання учнів в професійно-технічних навчальних закладах……………..……………………………………..………………12

1.3 Методи формування свідомості у процесі гендерного виховання учнів в професійно-технічних навчальних закладах…………………………..………..…...18

Висновки до першого розділу………………………………………………..…22

2. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Виховний захід з реалізації гендерного виховання на тему "Гендерна рівність та права жінок в Україні"………………….……..………..23

Висновки до другого розділу…………………………………………………..30

Висновки…………………………..…………………….………………………...31

Список використаної літератури ……………..………………………………..32

ВСТУП

Протягом історії людства можна спостерігати неодноразову зміну суспільних устроїв, матріархат змінювався патріархатом. Але досить часто в історії ми можемо знайти згадки про явище, яке було властивим для будь-якого суспільства, а саме - пригнічення та дискримінація жінок. Сучасна демократія скасувала середньовічну суспільну ієрархічну систему та привілеї, пов'язані з суспільним становищем та статевою належністю, й проголосила принцип рівності усіх перед законом. Прийняття Україною європейських цінностей передбачає реалізацію принципів гендерної рівності у всі сфери життя, забезпечення рівного доступу обох статей до освітніх, виробничих, культурних ресурсів.

Порівняння змісту розділу ІІ Конституції України з міжнародними актами, зокрема з тими, що складають Міжнародну хартію прав людини, а також з Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, свідчить що в Конституції в основному містяться ті ж гарантії щодо забезпечення прав та свобод жінок, що й в міжнародно-правових актах. Принцип рівних прав чоловіків та жінок закріплено не лише в Конституції, а й в інших законодавчих актах: Сімейному кодексі України, Кодексі законів про працю, Кримінальному кодексі, Кримінально-процесуальному кодексі, Цивільному кодексі, Кодексі про адміністративні правопорушення, Законі України про зайнятість населення тощо [4,13].

Конституція України визначає ідеологію і політику держави щодо статусу жінки, її можливостей впливати на економічні та політичні процеси, які відбуваються у суспільстві. Щодо ствердження рівності статей велике значення має ст. 23 Конституції, де наголошується, що «кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей». Зазначається також, що «рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям» (ст. 24) Конституція також проголошує, що всі люди «є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невід-чужуваними та непорушними» (ст. 21) Жінка та чоловік мають в Україні рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя [12,13].

Конституція України юридично проголошує рівність прав жінок та чоловіків на працю, вибір професії, професійну підготовку та заробітну плату. Але криза в економіці, закриття великої кількості підприємств, невчасна виплата заробітної плати загострює проблему становища жінки на ринку праці. Трудове законодавство України в багатьох випадках декларативно захищає права жінок в цій сфері, але знову ж таки реальна ситуація набагато складніша. Жінкам набагато складніше знайти гарно оплачувану роботу, а декларовані пільги часто тільки сприяють тому, що роботодавці дуже обережно і неохоче беруть на роботу жінок.

Значне місце у трансформації існуючої системи гендерних відносин, формуванні егалітарної свідомості молодого покоління належать процесу виховання. Саме виховання як одне із чинників соціальних інститутів, що виконують функції передачі та поширення знань, умінь, цінностей і норм від одного покоління до іншого через інтеграцію гендерних підходів у навчально-виховний процес, спроможне закласти основи для становлення суспільної гендерної культури.

У сучасних умовах неможливо ставитись до особистості без урахування соціокультурних особливостей статі. З'являється новий категоріальний апарат, що містить терміни з ключовим словом «гендер», які дозволяють більш повно вивчити особистість та її особливості. Останнім часом гендерні дослідження стали невід'ємною частиною педагогічної науки, а гендерна проблематика відокремлюється в різних галузях педагогіки.

Окремі питання гендерного виховання у своїх працях розглядали: К.П. Веселовська, Т.В. Говорун, О.М. Кікінежді, Д.В. Колесова, І.П. Петрище, А.Г. Хрипкова, О.М. Шарган, Т.І. Юферова, В.О. Васютинський, В.Ю. Каган, Я.Л. Коломинський, І.С. Кон, Г.М. Лактіонова, М.Х. Мелтсас, А.А. Палій, А.А. Реан, Т.А. та інші.