Церква Різдва Богородиці с. Стадники

Побудована 1880 р. на гроші прихожан. На місці цієї церкви знаходився давніший храм, побудований на кошти власника села Станіслава Єловицького, мечника волинського, в 1776 р. Церква дерев’яна, на кам’яному фундаменті, і такою ж дзвіницею.

(Додаток 15)

Свято-Михайлівська церква с. Оженин

В описах церковного майна за 1806 р. сказано, що стара Свято-Михайлівська церква була дерев’яна, в якому році побудована – не відомо. До церкви куплено простої столярної роботи з «подобающим благолєпиєм» іконостас з храму, що знаходився на Новому місті в Острозі, за 22 рублі 25 копійок, а також дві ікони – Богоматері та Архангела Михаїла вартістю 30 рублів, прикрашенні двома коронами та трьома підвісками.

Копії метричних книг зберігаються з 1779 р., сповідні записи – з 1800 р. Оженинська церква була приписана до Бродовської Миколаївської. Повна назва її – Бродово-Оженинська парафія. Опис церковного майна скріплено і затверджено печаткою Волинської духовної консисторії в присутності священика Федора Антоновича. Наявні відомості дають право стверджувати, що Свято-Михайлівська церква в Оженині збудована в ХVІІІ ст. як уніатська.

Більш повний опис приписної Оженинської Михайлівської церкви подають церковні відомості Бродово-Оженинської парафії за 1836 р. Будівля церкви дерев’яна, із дзвіницею «ветхой», недостатнім церковним начинням, прислуги при церкві не належить. Крім того, є два невеликих будинки для церковнослужителів, з невеликими прибудовами, непридатними для проживання. На утримання священнослужителів поточних коштів («окладу») не належить.

Серед церковних святинь храму вказано образ «Римської Богородиці» (Додаток 16). Відомо, що власник маєтку Франциск Боженець-Єловицький біля 1772 р. здійснює паломництво до Риму, звідки привозить ікону для палацової католицької каплиці. Згодом вона подарована уніатському храму Св. Михаїла, а з часу переходу до православ’я і донині є найбільш шанованою у селі.

В 1871 р. на кошти парафіян була зведена нова дерев’яна будівля храму, про що свідчить документ, складений в 1931 році Мироном Ярмолюком і Віктором Максимком [24, с. 82-85].

Богослужіння в храмі не припинялося і в період німецько-фашистської

окупації 1941-1944 років. Збереглися метричні книги окупаційного періоду, в яких вказано місце проживання, дата смерті, а також хвороби, від яких помирали люди.

Під час визволення села радянськими військами в січні 1944 р. в церкві було вибите все скло, пошкоджено залізний дах та дерев’яні стіни, сторожка зруйнована на 75% та пограбована. В серпні того ж року Оженинську парафію легалізовано в Єпархіальному Управлінні (Волинсько-Ровенська єпархія з центром у м. Луцьку). Відбудова храму тривала до кінця 40-х років.

(Додаток 17).

Межиріцький чоловічий монастир

Заснування Межиріцької обителі сягає глибокої давнини. У писемних джерелах про неї вперше згадується у ХІІІ ст. У літописі сказано, що вона була заснована монахами Києво-Печерської лаври. В ті часи монастир мав вигляд фортеці і, за переказами, був сполучений підземним ходом з Острозьким замком [25, с.136].

У 1386 р. син Данила Острозького, Федір, отримав у спадок на князювання частину Волинської землі, куди входив і Межиріцький замок. У 1454 р. в селі Межирічі князь Острозький, Василь Красний, почав будівництво нової кам’яної церкви на честь Пресвятої Трійці. Цей собор зберігся до наших днів і сьогодні є головним храмом Межиріцького монастиря.

Крім церкви на території монастиря можна побачити корпуси келій з баштами (1606 – 1610 рр.), надбрамну дзвіницю (1610 р.), мури з наріжними баштами (1606 – 1610 рр.), земляні укріплення (XV ст.), міську Заславську браму (XVI ст.). Це був один з рідкісних зразків оборонних святинь на Волині [26, с.172-173].

(Додаток 18)

У XVI ст. межиріцькі ченці здійснили значний внесок у справ освіти. У 1581 р. в монастирі були відкриті православна школа, друкарня та лікарня. Під опікою князів Острозьких ченцям вдавалося зберігати православну віру, незважаючи на все більш агресивний наступ на Волинь польського католицтва.

Але на початку XVIІ ст. ктолики перемогли. Син князя Костянтина Острозького, Януш, прийняв католицтво, і Свято-Троїцький храм та монастир було передано в оренду францисканцям.

Однак, під владою францисканців монастир перебував недовго. Чому католики покинули Межиріцьку обитель, точно не відомо. Історики висувають кілька версій. Одна з них пов’язана з Національно-визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького. На жаль, під час зіткнення православних козаків з іновірцями серйозно постраждала монастирська бібліотека: згоріли історичні документи монастиря та 1900 книг церковної та богословської літератури.

Існує версія, згідно з якою, після зіткнення з військом Богдана Хмельницького, католики все ж повернулися до Межиріча. Остаточно вони покинули монастир після великих пожеж 1820 – 1850 рр. Вони були настільки руйнівні, що ченці не змогли відродити монастир і пішли з нього за власним бажанням.

У 1866 р. указом імператора Олександра ІІ при Свято-Троїцькому храмі було засновано православну парафію. Сам монастир досить довго залишався недіючим.

Після революції 1917 р. монастир було закрито, його відродження настало тільки у 1991 р. У 1993 р. в одному з приміщень монастирського корпусу було освячено трапезний храм на честь ікони Божої Матері «Виховання». У 1994 – 2000 рр. при Межиріцькому монастирі діяло духовно-пастирське училище.

Головною совятинею монастиря є Межиріцька ікона Божої Матері «Життєподательниці», написаної ще у XIV ст., і привезеної князем Острозьким Іоаном від Вселенського Патріарха як дар та благословення за вірність і захист православ’я. Відтоді цей образ завжди супроводжував князів Острозьких. Вони вірили, що саме завдяки заступництву чудотворної ікони здобували безліч перемог. Князь Януш Острозький подарував образ Межиріцькому монастирю. У бібліотеці обителі велася рукописна книга, до якої заносилися всі чудеса, явлені іконою. У 1779 р. чудотворність цього образу визнала католицька церква. Тоді було проведено католицький ритуал коронування ікони – на Божу Матір та спасителя було надягнено корони, виготовлені у Римі з золота й дорогоцінних металів. Межиріцьку ікону шанувала й царська сім’я. Після повернення монастиря православній церкві імператриця Марія Олександрівна (дружина імператора Олександра ІІ) подарувала для неї срібний оклад, прикрашений 12 смарагдами [27, с. 416].

(Додаток 19)

Святкування на честь Межиріцької ікони Божої Матері проводиться у вівторок другого тижня після Великодня.