Римо-католицькі костели с. Оженин

У другій половині XVIII ст. власник Оженина Станіслав Єловицький, волинський мечник, вибудував палацово-парковий комплекс, на території якого знаходилась домова каплиця, в середині якої був дубовий, мистецьки вирізьблений вівтар в стилі бароко (знищений більшовиками в 1920 р.). У 1939 р. радянською владою маєток зруйновано, а на його території збудовано МТС. Домову каплицю остаточно зруйновано на поч. 50-х років ХХ ст., в середині її певний час стояв генератор для подачі електроенергії.

На поч. 30-х років ХХ ст. поблизу маєтку Єловицьких на пожертви польської громади будується римо-католицький костел Найсвятішого Серця Господа Ісуса (риси готичного стилю). Поряд з костелом зведений великий дерев’яний будинок: в одній половині проживав ксьондз, друга призначалася для проведення свят (не зберігся).

У 1939 р. в Оженин прибувають отці капуцини з костелу Святої Трійці міста Острога і засновують тут свою парафію. Богослужіння велися до кінця Другої світової війни. У післявоєнний час приміщення костелу використовувалося для господарських потреб. В 1960 р. тут розмістилася Оженинська восьмирічна школа. З 1987 р. є одним з приміщень середньої школи. Від костелу лишилися тільки стіни і перекриття.

Костел і монастир отців францисканців у Межирічі

Фундатором монастиря і костелу отців францисканців у Межирічі був князь Януш Острозький, краківський каштелян. Літописець Острога – Станіслав Кардашевич - пише, що князь збудував у Межирічі «для францисканців прекрасний костел із тесаного камею, з п’ятьма куполами, покритими міддю, з монастирем, спорудженим у формі фортеці, і оточив її мурим, маючи по кутках чотири оборонні башти, оснащені бійницями. Гвардіан монастиря був зобов’язаний мати зверхність над місцевою залогою, утримуваною тут завжди і давати навколишнім мешканцям сховище під час нападу неприятелів» [37, с.134]. Російські та православні історики, натомість, стверджують, що князь Януш Острозький тільки у 1610 р., після смерті свого батька Василя-Костянтина «передав православний Свято-Троїцький храм францисканцям, розміщуючи в приміщеннях католицький монастир під назвою «Conventus Mederecensis ordinis Franciscan» [9, с. 268]. Не піддається сумніву те, що тут знаходилася дерев’яна Свято-Троїцька церква, але історики не згідні в тому, чи вона збереглася до часів фундації монастиря.

На підставі акту, складеного в Острозі 28 червня 1612 р., орден святого Франциска законно почав володіти монастирем, уфундованим в Межирічі князем Янушем Острозьким, а також пожертвувані ним землями та фільварками. Багаторазово це було підтверджено князями Сангушками – у 1649 р., 1728, 1752 роках. Фундаційний акт – повторно вписаний до земських книг Острозького повіту у 1814 р. – в книгах вже «Волинської губернії». У той час монастирські землі перейшли у власність російського скарбництва.

Оснащення костелу і монастиря.

З опису, зробленого 1850 р., можна дізнатися, що францисканський костел мав 11 вівтарів, 7 образів з сюжетами життя Пресвятої Діви Марії, її образ, 14 образів – стації Хресного Шляху, 6 образів святих, не рахуючи вміщених у вівтарях, і 2 статуї. Крім того в описі перелічуються наступні предмети: 1 срібна монстрація, 2 Чаші для Святих Дарів, 11 чаш, 2 хрести, 1 сукенка для чудотворного образу Божої Матері і 179 різних вот на образах. Далі 67 фелонів, 9 риз, 1 балдахін, 36 стихарів, 22 кожми, 32 антимінси, 59 ілітонів, 48 вівтарних рушників, 3 килимки, 22 вівтарні подушки. Крім цього монастир мав бібліотеку, яка складалася з більш як 1900 томів.

В окремому вівтарі, з правого боку головного вівтаря, знаходивс чудотворний образ Матері Божої, який тут помістив князь Януш Острозький, коли образ прославився дивами, він був перенесений до головного вівтаря.

Образ Матері Божої Межиріцької був урочисто коронований папськими коронами 15 серпня 1779 р. єпископом-помічником у Луцьку, Франциском Комарницьким, котрий мав резиденцію у Острозі.

Межиріч, будучи найважливішим монастирем «на Волині, Поділлі і дальнішої Русі» багато років був резиденцією кустоді.

Межиріцька кустодія охоплювала:

1. Бар (1662),

2. Івниця (1783),

3. Комаргород (1746),

4. Корець (1606),

5. Крем’янець (1607),

6. Лісянка (1733),

7. Межиріч (1609),

8. Шумськ (1656),

9. Віньківці (1628).

У Межиріцькому монастирі, з огляду на його високий ранг у провінції звичайно мав резиденцію капітульний кустош. Тут також знаходився новіціят та філософське училище для семінаристів.

У 1648-1649 рр. козаки разом з татарами знищили костел, монастир і всі будови. У деяких джерелах говориться про мученицьку смерть монахів. Гвардіаном монастиря у той час був отець Людовік Бєховський, котрий при відході козацької навали до Києва вніс до міської влади в Крем’янці маніфест – «Року 1649, 22 жовтня в граді Крем’янецькому…отця Буховецького гвардіана межиріцького про забрання паперів, зруйнування архіву козаками і татарами складений маніфест» [32]. Наїзди і спустошення монастиря продовжувалися багаторазово і пізніше.

Дня 14 жовтня 1854 року в Межирічі спалахнула пожежа, яка почалася від єврейських будівель. У наслідок сильного західного вітру пожежа розійшлася і охопила також костел францисканців. Станіслав Кардашевич так описує події: «Це страшне видовище пройняло тривогою мешканців Острога, котрі громадами рушили рятувати храм, який опинився під загрозою. Полум’я раптово впало на середній купол костелу, якийсь час блищала ворожа вогняна зірка, яку посилено гасили, але незабаром усю споруду охопило полум’я. Незважаючи на посилене рятування, згоріло покриття костельних куполів, дах на костелі і монастирі, а також усі дерев’яні господарські будівлі на території монастиря. Потріскали вікна, пошкоджено оздоби при вівтарях, але ревне рятування не дало поширитися полум’ю і біля півночі пожежа була погашена» [30, с.255].

Протягом року, із загальних пожертвувань і власних коштів францисканців, костел із монастирем були відреставровані. Також збудували новий орган для цього запросили майстра Еденгофера з Реген у Баварії.

Гіршим від пожежі в 1854 р. нещастям для межиріцьких францисканців була касата монастиря, проведена царською владою. Це сталося раптово 23 вересня 1866 р., у п’ятницю – ввечері, костел був замкнений, опечатаний, біля нього була виставлена сторожа. 19 жовтня костел був переданий православному духовенству. Костел швидко замінили на церкву, і вже 13 листопада 1866 р. тут було відправлено перше православне богослужіння.

Після касати монастиря бібліотека монастиря загинула, а вцілілі рукописні матеріали і менші документи, на підставі розпорядження Синоду від 11 грудня 1874 р. були перенесені до Київської Духовної Академії.

У лютому 1920 р. Межиріч відвідав отець Алоїз Карвацький. Результатом цього візиту був детальний історичний опис, а передусім, опис стану монастиря і костелу. Описи доповнені планами монастиря і костелу, а також малюнком.

Францисканський монастир у Межирічі залишився у списку латинських парафіяльних костелів, а також уніатських церков, забраних і перероблених на православні церкви на терені Луцької дієзії. Нині у колишньому францисканському монастирі знаходиться православний Свято-Троїцький монастир.

(Додаток 23)