Успенська церква м. Острог

Втрачена пам’ятка християнської сакральної архітектури, що розташовувалася в старій частині міста. Храм був дерев’яним. Вперше згадується в акті розподілу князя Василя-Костянтина Острозького від 1603 р [15, с. 92].

Будівля була тризубна в проекції. За віссю «схід-захід» розташовувалися різновисокі об’єми основних складових дерев’яної святині. Церква згоріла ще під час загальноміської пожежі 1889 р. після чого не відбудовувалася.

(Додаток 5)

Соборна дзвіниця м. Острог

В листопаді 1892 р. волинський Преосвященний – Модест звернувся до священного Синоду з проханням про передачу в духовне відомство «Будинку Мурованого замку» і Круглої башти для встановлення на ній дзвіниці відповідно до виробленого проекту. Саме тоді виник новий проект, що не відповідав оборонному комплексу середньовічного Острога – вміщення в середині цієї башти церковної дзвіниці Острозького Богоявленського собору.

У Департаменті уділів РЦДІА у Санкт-Петербурзі знаходиться три свідоцтва ( «справа» №869, фонду 799, оп. 16). Це два креслення проектованого вигляду нового твору – поєднання башти з вбудованою всередину неї дзвіницею – зі східної сторони та її вигляд зверху. Затверджений 4 листопада 1892 р. міністром внутрішніх справ Статс-Серетарем Дурново. Третій малюнок – башта-дзвіниця з північного боку (архітектор В. Міколаєв, 1890 р.) (Додаток 6).

Даний проект не був реалізований на практиці. Причини різні: труднощі виконання, можливо позиції вчених-археологів [16, с. 55-58].

Дзвіниця була споруджена у 1905 р. на північному розі замкової гори, там де колись була в’зна брама в замковий «дитинець», завдяки чому була збережена Кругла башта.

(Додаток 7).

Кладовищенська каплиця м. Острог

В основі каплиці (XVIII ст.) лежить зруб восьмикутної форми. За планом і просторовою організацією вона повторює тип восьмикутної дводільної церкви. Невеликий прямокутний бабинець з двосхилим дахом приєднується до її восьмикутного в плані об’єму. М’які обриси єдиної бані з одним заломом, зруб, обмальований вертикальними дошками з нащільниками, надає каплиці легкості та доречної у цьому місці урочистості [17, с. 121].

(Додаток 8).

Каплиця святого Миколая

Нині не існує. Вважається однією з найдавніших церков в Острозі. Пер- ші відомості про Миколаївську церкву пов’язуються з наданням Данила та його дружини Василиси Острозьких «певних ґрунтів, названих Чепель... церкві св. Миколи Острозького і священикам, що при ній...» [18, с.206]. Можливо, надання згаданих ґрунтів йшло разом із за снуванням самого храму. В такому випадку поява в Острозі Миколаївської церкви можна відносити до XIV ст. У докумен- ті церква значиться як «въ парканах», тобто знаходилася в межах пригородка. В «Акті введення у володіння Острозькою волостю Беати та Гальшки Острозьких 1542 р.» серед церковних сіл згадується «село святого Миколи». У «Підтвердженні прав Беати Острозької на маєтки покійного чоловіка з вписанням акту їх поділу в 1542 р. між нею та її дочкою Гальшкою» іменується у частині Б. Костелецької «село Плоская светого Николы», котре вже 1571 р. належало Богоявленській замковій церкві [19]. О.-Я. Заславський підтвердив низку привілеїв, наданих Миколаївській церкві князями Острозькими, де серед іншого вказується право священиків храму на вільний помол по суботах у замковому млині. У рукописі праці С. Кардашевича, говориться, що обов’язки священика миколаївського храму виконував Дем’ян Наливайко. 29 жовтня 1703 р. церква дощенту згоріла. Як повідомляється в Актах (хроніці) острозького парафіяльного костьолу «вся Русь була дуже сумною, бо то була церква дуже стара, красива й багата»[18, с.206]. Храм було наново збудовано. Інвентар ординацької частини Острога від 1708 р. зазначає, що ЦМ мала багато фундушів та надань, серед яких «право ставропігії або братства» («Stavropigiey alias Bractwa») та звільнення від усіх міських та замкових повинностей, які не втратили сили й на час написання джерела. Інвентар ординацької частини Острога від 1724 р. вказує, що храм влаштовувався за василіанським зразком («Reguły Świętego Bazyłego Błahoczestiwa»)[9, с.121]. Вочевидь, лише з кінця XVIII ст. Миколаївська церква знову стала православною. С. Кардашевич зазначав, що в церкві знаходився в натуральну величину образ Ф. Острозького у облаченні православного ченця. Ця ікона пізніше потрапила до острозької Церкви Параскево-П’ятницької. На початку ХІХ ст. дерев’яна церква знаходилася під тимчасовою опікою острозького Успенського собору. Не раніше 1824 р. було складено «Описание утварей и всей наличности Острожской Николаевской церкви»[20], до якого увійшов перелік богослужбових речей та літератури. При ній була кам’яна дзвіниця. Зображення старого та новозбудованого храмів невідомі. С. Кардашевич зазначав, що під час пожежі в 1848 р. церква зазнала пошкодження[9, с.123], з огляду на що богослужіння в ній припинилося, а згодом у 1864 р. храм було розібрано.

(Додаток 9).