2. Схема сучасноі типологіі держав

Типологія держави
Цивілізаційний підхід (цивілізація)		Формаційний підхід (суспільно-економічна формація)		Сучасний підхід (суспільна формація)
Традиційні держави (первинні)	Сучасні (конституційні) держави (вторинні)		Рабовласницький Феодальний Буржуазний (капіталістичний) Соціалістичний		Нереспубликанський (кастово-становий, класовий) Республіканський Перехідний

3.1 Державознавча концепція, відповідно до якої сучасне суспільство являє собою не класове суспільство, а сукупність соціальних об’єднань людей – страт, які формуються по самих різних підставах( вік, місце проживання, професія і так далі). На їхній основі складаються різні політичні та суспільні організації, що тиснуть на органи держави та спрямовують тим самим державну політику. Відтак, держава виступає інститутом, діючим в інтересах усього суспільства – це

Теорія плюралістичноїї демократії

3.2 Комунікативний рівень політичної системи суспільства складають: ( я не знаю ответа)

А) політична діяльність

Б) політичні функції, політичний процес, політичний процес, політичний режим

В) політична свідомість, політична ідеологія, політична психологія, політична культура

Г) Суб’єкти політичної системи суспільства

Д) Політичні принципи та норми

3.3 Які норми мають об’єктивний характер, тобто зумовлені законами природи і техніки, є об’єктивно необхідними правилами доцільної поведінки з предметами природи, знаряддями праці та різними технічними засобами:

Б. технічні;

4.1 Поняття «нормативно-правовий акт» і «правовий акт» є:

Б. поняття «правовий акт» ширше, ніж поняття «нормативно-правовий акт»;

4.2 Який прийом нормотворчої техніки використано в ст. 9 Закону України «Про громадянство України», що визначає умови прийняття до громадянства України?

«Стаття 9. Прийняття до громадянства України

...Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців)....;

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років...;

4) отримання дозволу на імміграцію...;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування...;

6) наявність законних джерел існування...»

Г. прийом «підміни понять».

4.3 правопорушення, що завдають шкоду правам і свободам громадян, їх громадському порядку, встановленному порядку управління, моральності та здоровя населення, праву власності – це

Адміністративне правопорушення

5.1 Юридична відповідальність — це

г) це передбачений правовими нормами обов’язок суб’єкта права перетерпіти негативні для нього наслідки за вчинене ним правопорушення.

5.2 За своїм змістом тлумачення норм права завжди передбачає два аспекти:

г) з’ясування й роз’яснення норми права.

5.3Процес переведення норм права в упорядкованність суспільних відносин ( належне стає сущим) - це

Механізм правового регулювання

Білет 13 1. Систематизація законодавства: теоретичні проблеми.

Систематизація законодавства - впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників.

Систематизація спрямована на:

- досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин, у результаті чого підвищується ефективність законодавства;

- впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію, що забезпечує зручність користування законодавчим масивом.

Сучасний етап розвитку законодавства України пов’язується з необхідністю його гармонізації, уніфікації та систематизації. Це зумовлюється рядом причин та факторів, основними серед яких є наступні:

• існування низки нормативних актів, що діють з часів Радянського Союзу (у відповідності до принципів правонаступництва), а також існує потреба вирішення проблеми узгодження цих актів із новими прийнятими за період незалежності актами;

• необхідність приведення законодавства у відповідність з об’єктивними умовами життєдіяльності суспільства;

• прийняття значної кількості нових нормативно-правових документів нерозривно зв’язане із вирішенням завдання приведення їх у непротирічну, узгоджену систему;

• визнання Української держави міжнародним співтовариством (у якості суб’єкта міжнародних відносин) пов’язується з проблемою гармонізації та уніфікації національного законодавства у відповідності з принципами міжнародного права.

Систематизації та уніфікації нормативних актів в правовій теорії не приділяється належної уваги, незважаючи на те, що законодавство на сучасному етапі не завжди встигає за розвитком суспільства, часом суперечить уже прийнятим нормативно-правовим актам. В результаті з’являються акти, що фактично не діють; в деяких з них зустрічаються повторення, неясності, помилки, а інколи – прогалини і неузгоджені положення. Все це свідчить про необхідність удосконалення існуючих нормативно-правових актів шляхом їх опрацювання та усунення відмінностей у схожих явищах, що істотно вплине на систематизацію

Передумовами систематизації є:

Облік - полягає у письмовому чи автоматизованому фіксуванні виданих нормативно-правових актів, підтриманні їх у контрольному стані, а також у створенні пошукової системи для знаходження необхідних статей, в яких розташовані конкретні приписи, що виражають відповідні норми права

Інкорпорація - полягає у поєднанні та розміщенні нормативно-правових актів повністю чи частково в тому чи іншому порядку (хронологічному, алфавітному, предметному) у збірники чи зібрання після певної технічної обробки без зміни їх змісту.

Формами систематизації є:

Консолідація - передбачає створення, на основі кількох нормативноправових актів з одного і того ж питання, нового об'єднаного акта, в якому нормативні приписи розміщуються в логічному порядку після ре­дакційної обробки, але без зміни змісту. При консолідації новий акт затверджується компетентним правотворчим органом, а старі численні розрізнені акти визнаються таки­ми, що втратили чинність.У процесі підготовки консолідованого акта здійснюється повне редагування, усуваються протиріччя, повторення тощо, але новий, ук­ладений акт не змінює змісту правового регулювання, не вносить змі­ни в чинне законодавство. Консолідація використовується там, де відсутня можливість ко­дифікації.

Кодифікація - передбачає змістовну переробку (усунення розбіжностей і проти­річ, скасування застарілих норм) нормативноправових актів, що мають спільний предмет і метод правового регулювання та ство­рення нового систематизованого нормативноправового акту. Вона узагальнює, доповнює та впо­рядковує лише чинне законодавство, об'єднуючи його у певній галузі права. Результатом кодифікації є прийняття нового зведеного норма­тивноправового акту стабільного змісту, який регулює значну части­ну суспільних відносин у сфері дії певної галузі права.Кодифікаційна робота здійснюється виключно державними ор­ганами згідно з їх компетенцією і має офіційний характер.