Білет 1:

1. Функції сучасної держави їх методи

Функції держави - це основні напрямки її діяльності по управлінню суспільством, включаючи механізм державного впливу на розвиток суспільних процесів. Суттєвими ознаками функцій держави є:1) стійка предметна діяльність держави, яка склалася в тій чи іншій сфері суспільного життя;2) безпосередній зв'язок між сутністю держави й її соціальним призначенням, яка реалізується з допомогою відповідних функцій;3) спрямованість функцій держави на виконання конкретних задач і досягнень тих чи інших цілей, які стають на кожному історичному етапі розвитку суспільства;4) реалізація функцій здійснюється у визначених формах (частіше всього правових) і особливими методами, присутні державній владі. Класифікація функцій: За сферою діяльності: 1) внутрішні( основні- це найзагальніші, найважливіші напрями діяльності держави, без здійснення яких вона не може нормально функціонувати та розвиватися; вони характеризують призначення держави, найбільш загальні, найважливіші напрями її діяльності на певному етапі розвитку , неосновні), 2) зовнішні. За тривалістю в часі: 1)постійні, 2) тимчасові. За принципом розподілу влад:1) виконавчі,2) судові, 3) контрольно-наглядові, 4)законодавчі. За причинами (джерелами) виникнення функції держави можна поділити на функції, що випливають з класових протиріч (придушення опору експлуатованих класів та ін.), та функції, що випливають з потреб суспільства в цілому (забезпечення правопорядку, охорона природи і навколишнього середовища тощо).

Методи здійснення функцій сучасної держави

Розрізняються правові та організаційні (неправові) форми реалізації функцій держави.Правові форми здійснення функцій держави – це однорідна за своїми зовнішніми ознаками, характером і юридичними наслідками діяльність державних органів, пов'язана з виданням юридичних актів (нормативних та індивідуальних). У правових формах відображаються зв'язок держави і права, обов'язок держави діяти при виконанні своїх функцій на основі права й у рамках закону. Крім того, вони показують, як державні органи і посадові особи працюють, які юридичні дії вони здійснюють.Виділяють такі правові форми здійснення функцій держави – правотворчу, правовиконавчу ,правоохоронну, установчу, контрольно-нагядову.Правотворча діяльність – це форма здійснення функцій держави шляхом підготовки і видання нормативно-правових актів, без яких реалізація функцій держави практично неможлива. Правовиконавча діяльність – це діяльність державних органів з виконання законів і підзаконних нормативних актів шляхом видання актів застосування права. Вона являє собою зв'язану з повсякденним розв'язанням питань управління справами суспільства владну, виконавчо-розпорядницьку роботу державних органів.Правоохоронна діяльність – це форма здійснення функцій держави за допомогою владної оперативної роботи державних органів з охорони норм права від порушень, захисту прав і свобод, із забезпечення виконання юридичних обов'язків, з притягнення осіб, що скоїли правопорушення, до юридичної відповідальності, з охорони правопорядку, попередження правопорушень. Розрізняють такі організаційні форми: організаційно-регламентуюча, організаційно-економічна, організаційно-контрольна, організаційно-виховна.

Методи: - законності, - інформаційного впливу, - переконання(шляхом правового виховання населення, проведенням різних профілактичних заходів) , - рекомендації і заохочення (шляхом пропаганди досвіду та надання різних пільг та нагород колективам і особам, які не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі з ними) , примусу (шляхом застосування до суб'єктів, які скоїли правопорушення, законних заходів покарання, перевиховування та спонукання до діяльності, спрямованої на усунення шкоди, що заподіяна такою поведінкою іншим суб'єктом).

Схема «соціальні норми та норми права співвідношення»

Норми права

Соціальні норми

•виникають разом із виникн. держави;  • встановл. чи санкціонуються державою;  • виражають волю керівної частини сусп.;  • утвор.внутріш. узгодж. цілісність, єдність;  • існують у суспіл.як одна система норм;  • формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов'язків;  • правила поведінки формально визначені за змістом;  • мають певні форми зовнішнього виразу;  • мають точно визначені межі дії;  • забезпечуються держ. примусом та іншими засобами.

•існують у будь-якому суспільстві;  • встановл.я чи санки. іншими суб'єктами;  • виражають волю різноманітних частин населення;  • можуть існувати й безсистемне, не будучи внутрішньо узгодж.;  • існують здебільшого у вигляді декількох відносно самостійних систем норматив. регулювання;  • виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні принципи, цілі, гасла тощо;  • зазвичай позбавлені формальної визначеності;  • можуть виражатись у будь-яких, не завжди фіксованих, формах;  • не завжди мають точно визначені межі дії;  • забезпечуються.звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громад. впливом та іншими позадержавними засобами

1. Що ширше обєкт чи предмет

обєкт 2. Обставини що виключають цивільно-правову відповідальність: Г) непереборна сила 3. Тест по виду праворозуміння 4. Тест типу апатія людини до права Немає правильної відповіді 5. Який вид колізії якщо спеціальний акт суперечить загальному? 

змістовний 6. Учасниками суспільних відносин є: Всі

Білет №2. Сучасні тенденції еволюції форм держави.

Форма держави — це спосіб або порядок організації та здійснення державної влади. 1) форма державного правління (розкриває спосіб організації вищих державних органів, їх структуру, компетенцію та взаємодію).Розрізняють дві основні форми державного правління: монархію і республіку.2) форма державного устрою (визначає спосіб поділу держави на певні складові частини (території) і розподілу влади між нею та цими частинами й відповідну організацію державних органів). Державний устрій може проявлятись у простій і складній формах. До простої форми належить унітарна держава, а до складних - федерація і конфедерація.3) державний (політичний) режим (сукупність форм і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві). Розрізняють такі основні види державних режимів: демократичний режим та антидемократичний державний режим. В останні роки у сучасній літературі пропонується варіант «наскрізної», узагальнюючої класифікації усіх державних форм Відповідно пропонуються три форми держави: монократичну (єдиновладну), сегментарну (змішану) та полікратичну (багато владну). Монократична державна форма характеризується єдиновладдям. Повнота державної влади може знаходитися у руках однієї особи. - відсутність поділу державної влади;- декларування федеративного устрою, але фактична централізація влади;- невизнання законом, із-за ідеологічних міркувань, місцевого самоврядування або фактична його відсутність;- наявність недемократичного державно-правового режиму (у державному управлінні домінування методів примусу, а подеколи прямого насилля, можливе визнання, але фактичне порушення прав людини); - встановлення обов’язкової ідеології, як правило, одержавлення економіки та життя суспільства в цілому.У сучасному світі виділяють такі різновиди монократичної державної форми:1) теократична;2) екстремістська;3) мілітаристська (в умовах військового перевороту); 4) монократична (в умовах тоталітарного соціалізму) .Сегментарна державна форма – перехідна від монократичної форми до полікратичної. Передбачає:1) формальний поділ державної влади по управлінню суспільством при одночасній відсутності системи «стримувань та противаг» між окремими державними інституціями;2) влада зосереджена в руках глави держави (монарха в дуалістичних монархіях або президента в «суперпрезидентських» республіках), інколи – уряду. Роль судів та парламенту принижена;3) суб’єкти федерації не мають самоврядних органів або опікуються чиновником з центру;4) у державно-правовому режимі домінують авторитарні методи управління (заборони, обмеження, можуть проголошуватися права людини, які систематично порушуються державними органами, кількість політичних партій обмежується законом, громадські об’єднання опікуються з боку держави).Полікратична державна форма протилежна монократичній і характеризується такими ознаками:1) діє поділ державної влади та існує місцеве самоврядування;2) у державно-правовому режимі домінують демократичні методи управління ;3) державне управління є децентралізованим; 4) не обмежується певною формою правління.

Схема «Чинність НПА»

Чинність нпа – його властивість бути дієвим завдяки наявності в ньому юридичної сили
Набрання чинності нпа	Втрата чинності нпа
1. З моменту його прийняття	1. З моменту закінчення строку, на який він був прийнятий
2. З моменту офіційного опублікування	2. З моменту зміни обставин, на який він був розрахований
3. З офіційно визначеного строку після опублікування	3. З дати скасування або визнання таким, що втратив чинність
4. В міру одержання адресатом	4. З дня ухвалення КСУ рішення про його неконституційність

Білет № 3. Механізм та апарат сучасної держави: характеристика

Механізм держави — це система нормативно визначених, взаємодіючих органів та організацій держави, створених для реалізації її завдань і функцій та наділених спеціальними повноваженнями у відповідній сфері діяльності. Необхідно також вказати на те, що функціонування механізму держави завжди отримувало конституційне закріплення шляхом визначення системи органів держави, основ управління державними організаціями, державного планування та бюджетного розвитку. В чинній Конституції України встановлені основи організації держави, принципи здійснення державної влади, повноваження державних структур, затвердження та виконання бюджету, порядок формування органів держави тощо. Ці конституційні положення надають можливість забезпечити стабільність влади, стійкість владних інститутів, послідовно реалізувати функції, покладені на державні органи, доцільно використовувати методи правового впливу держави на суспільство, підтримувати баланс елементів механізму держави, сприяти демократизації влади шляхом залучення громадян до управління державними справами.

Як самостійна юридична категорія, механізм держави характеризується наступними ознаками:

— це ієрархічно підпорядкована система державних структур, якій притаманні єдині принципи організації та діяльності; єдині завдання і цілі;

— первинними структурними елементами механізму є створені державою формування (органи, організації);

— основним призначенням механізму держави є реалізація завдань і функцій держави;

— чітка функціональна визначеність кожного з елементів структури;

— одним з найважливіших завдань механізму є здійснення державної влади;

— наявність певних структур, які забезпечують примусове виконання державних велінь;

— наявність визначеної структури, яка має динамічний характер та залежить від змін завдань управління і етапу розвитку держави;

— залежність методів і форм діяльності механізму держави від її сутності та реального впливу на суспільні відносини;

— залежність механізму держави від об'єктивних шляхів розвитку суспільства та рівня досконалості економічних і політичних відносин;

— важливе значення має людський фактор, який забезпечує державне управління;

— забезпечення необхідними матеріально-технічними, фінансовими, організаційними засобами, що складають основу його функціональної діяльності;

— покликаний гарантувати і охороняти правопорядок, права та свободи людини.

Структурно механізм держави складається з трьох рівнів.

I рівень становлять державні підприємства, установи та організації, які забезпечують реалізацію економічних і соціальних функцій держави. Їх основним призначенням є створення необхідних економічних умов функціонування держави та суспільства. У спеціальній літературі їх називають економічними додатками держави, однак, на нашу думку, вони є самостійними і повноцінними елементами механізму, що виконують лише їм властиві функції.

II рівень механізму держави складають органи держави. Це особлива частина державного механізму, що забезпечує виконання владних повноважень. Система даних органів йменується апаратом держави, який і буде предметом самостійного розгляду в подальшому.

III рівень становлять структури спеціального призначення. Це контрольно-наглядові органи, збройні сили, поліція, спецслужби, органи виконання кримінальних покарань. Вони фінансуються з бюджету, створюються органами держави, їм підпорядковуються та забезпечують реалізацію правоохоронних, контрольно-наглядових і каральних функцій. Саме ці органи забезпечують захист суверенітету держави, її територіальної цілісності та недоторканності, охорону прав і свобод громадян, дотримання вимог закону та покарання винних у порушенні нормативних вимог осіб.

Державний апарат являє собою систему органів, за допомогою яких здійснюється державна влада, виконуються функції держави, досягаються різноманітні цілі та завдання держави. Він є важливим складовим елементом будь-якої держави, що забезпечує управління державними і громадськими справами.

Разом із удосконаленням суспільства ускладнюється процес управління та удосконалюється діяльність державного апарату. Від простого примітивного панування держави він розвивається до різних форм — до законодавчої, адміністративної, судової, поліцейської, фіскальної, фінансової, культурної діяльності.

Категорія «державний апарат» має самостійне значення і визначається як окреме юридичне поняття. При цьому повинно враховуватися і те, що, будучи структурним елементом механізму держави у широкому значенні даного поняття, апарат держави характеризують ті ж ознаки, що і механізм. Однак, ототожнюючи категорії «механізм» і «апарат» в рамках вузького розуміння механізму держави та зважаючи на самостійне значення категорії «апарат держави», можемо визначити наступні особливі його ознаки:

— це система створених державою структур, що мають форму органу держави;

— наявність виключно владних повноважень, які визначають функціональне призначення органу;

— наявність чиновників, що реалізують повноваження від імені держави на професійній основі;

— наявність нормативно закріпленої структури та законодавчо визначених повноважень (компетенції);

— зв'язаність з державою, оскільки всі рішення відображають її волю та приймаються від її імені;

— фінансування з бюджету;

— забезпечення реалізації державних функцій і завдань з управління суспільством;

— система органів, розподілених за принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

— система органів, наділених матеріально-технічними та організаційними засобами, що забезпечують реалізацію повноважень.

Схема дія нпа

Білет №4.

Дія нпа – фактичний вплив нпа на суспільні відносини
За часом (темпоральна дія нпа)	У просторі	За колом осіб
- пряма (дія нпа пошир. на всі факти, які виникли після набрання ним чинності та на факти, які виникли до набрання ним чинності та продовж. існувати, проте тільки з моменту набрання ним чинності)	- територіальна (на певній території)	- загальна (на всіх)
- зворотна (дія нпа пошир. на факти, які виникли до набрання ним чинності, але вже з моменту їх виникнення, тобто відбув. перегляд рішень з цих актів за новим нпа)	- екстериторіальна (за межами певної території)	- спеціальна (на певні категорії осіб)
- переживаючи (нпа пошир. свою дію тільки на нові факти, а на факти, які виникли раніше і продовжують існувати діє попередній нпа)		- виняткова (винятки з загальних правил)

Соціальні та технічні норми, їх співвідношення. Значення та особливості техніко-юридичних норм.

Соціальні норми – правила поведінки, що регулюють відносини між людьми.

Технічні норми- це правила поведінки, що регулюють відносини між людьми та природою,технікою,знаряддями праці.

Єдність :