Тема 2.2 загальна оцінка фінансового стану підприємства

2.2.1 Аналіз складу і структури активів підприємства

2.2.2 Аналіз оборотних активів (обігових коштів) підприємства

2.2.3 Класифікація джерел фінансування

2.2.4 Аналіз джерел формування основного і оборотного капіталу

2.2.5 Порівняльний аналітичний баланс.

2.2.1 Аналіз складу і структури активів підприємства

Фінансовий стан - це результат фінансово - виробничої діяльності. Він характеризується розміром господарських засобів підприємства, їх розміщенням та джерелами формування.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- загальна оцінка фінансового стану;

- перевірка виконання зобов’язань за розрахунками з бюджетом, банками, кредиторами, а також використання засобів за цільовим призначенням і забезпеченості ними;

- перевірка використання права на кредитування, забезпеченості та ефективності кредиту;

- виявлення можливостей поліпшення фінансового стану на основі залучення джерел і прискорення оборотності оборотних засобів;

Аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства, чинників, що забезпечують підсумки, обсяг й собівартість виробництва та реалізації продукції, ефективність використання основних виробничих засобів підприємства, матеріальних та трудових ресурсів. Для аналізу фінансового стану використовують форми фінансової звітності „Баланс (Звіт про фінансовий стан)” (форма № 1); „Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)” (форма № 2); „Звіт про рух грошових коштів ” (форма № 3); „Звіт про власний капітал ” (форма № 4); примітки до річної фінансової звітності (форма №5); статистична звітність, дані бухгалтерського та оперативного обліку.

Аналіз майна підприємства та джерел його формування починають з проведення загального аналізу. На цьому етапі формується попередня оцінка фінансового стану підприємства, визначаються зміни у складі майна і джерелах його фінансування, вивчаються фінансово незадовільні статті.

Проаналізувати показники динаміки і структури майна підприємства та джерел його формування можна шляхом горизонтального і вертикального аналізу даних балансу.

Горизонтальний (часовий) аналіз полягає в порівнянні абсо­лютних величин за статтями балансу вартості активів за два і бі­льше суміжних періоди, як правило, початок і кінець місяців, кварталів, років. Порівняння можна здійснювати:

• шляхом визначення відхилення показників за абсолютними величинами, тобто на скільки порівнювана величина більша або менша за ту, з якою порівнюють, та розрахунку абсолютної швидкості динаміки;

• за допомогою відносних показників, тобто на скільки відсо­тків (разів) порівнювана величина більша або менша за ту, яку визначили за базу порівняння, і який середній темп зміни вели­чини показника.

Вертикальний аналіз – це структурний аналіз абсолютних ве­личин балансу, який дає змогу за даними відносних величин ви­вчити структуру активів, тобто частку (відсоток) окремих їх видів у загальній сумі розділів та в цілому за балансом.

Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках стру­ктури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати в які об'єкти було вкладене майно і ті зміни, які відбуваються в його структурі. Структурні зрушення дають змогу вивчити внутрішні негативні і позитивні зміни, які відбуваються на підприємстві з його активам.

Показники, що характеризують майновий потенціал підприємства та методику їх розрахунку наведено в табл. 2.1

Таблиця 2.1 Розрахунок показників майнового стану

№ з/п	Назва показника	Формула для розрахунку	Умовне позначення
1	2	3	4
1.	Коефіцієнт реальної вартості основних засобів	Його значення залежить від повноти використання виробничих потужностей підприємства: чим повніше реалізується потужність підприємства, тим нижчим за інших рівних умов, має бути значення даного коефіцієнта.	 сума зносу основних засобів  первісна вартість ос­новних засобів  залишкова вартість основних засобів ВБ – валюта балансу − вартість введених в експлуатацію основних засобів − вартість основних засобів, що вибули
2.	Коефіцієнт зносу основних засобів	Характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх пері­одах. Збільшення коефіцієнту зносу в динаміці є негативною тенденцією. Прийнято вважати, що значення коефіцієнту зносу більше за 50% є не бажаним.
3.	Коефіцієнт придатності основних засобів	. Показує, яка частка основних засобів придатна для експлуатації в процесі здійснення господарської діяльності
4.	Коефіцієнт вводу основних засобів	Характеризує частку введених в експлуатацію основних засобів в їх загальній вартості на кінець року.
6.	Коефіцієнт компенсації вибуття основних засобів	Характеризує частку введених основних засобів, що покривають вибуття.