1.7. Язик

Язик — língua, s. glóssa (див. рис. 5.11) — рухливий м’язовий орган, що лежить на дні ротової порожнини. Його функції надзвичайно різноманітні: він захоплює, утримує та переміщує корм, приймає воду, на ньому розміщений орган смаку, у собак він бере участь у процесі терморегуляції.

На язику розрізняють верхівку, тіло й корінь.

Верхівка язика 1 — ápexlínguae — має різну форму: приплюснуто-розширену або звужено-загострену, ввігнуту або, навпаки, злегка вигнуту. Верхівка язика у свійських тварин рухлива. На верхівці язика розрізняють дві поверхні — дорсальну й вентральну — і два бічних краї, які переходять один в одного на передньому кінці язика. Нижня поверхня верхівки язика переходить на дно ротової порожнини у вигляді подвійної складки слизової оболонки, яка називається вуздечкою язика — frenúlum línguae.

Тіло язика 2 — córpus línguae — становить основну частину язика і лежить на дні ротової порожнини, між кутніми зубами. На тілі розрізняють виступаючу частину язика — спинку язика — dórsum línguae — і дві бічні поверхні — fácies laterális.

Корінь язика 3 — rádix línguae — найбільш слабко виражена задня частина язика, що прилягає до надгортанника. Місце переходу кореня язика до надгортанника у вигляді складки слизової оболонки називається язиконадгортанною складкою 10 — plíca glossoepiglóttica. Слизова оболонка,переходячи на м’яке піднебіння, утворює піднебінно-язикову дугу 11 — árcus palatoglóssus.

Співвідношення частин язика у свійських тварин різне: найдовша верхівка язика у м’ясоїдних (37 %), потім (за ступенем вираженості цієї ознаки) — у свині (31 %), великої рогатої худоби (30 %); коротка верхівка язика у коня (20 %).

Тіло язика у жуйних і коня становить 59–60 %, у свині — 52 і у собаки —42 %. Найкоротший корінь язика у жуйних — 10 %, у коня 14 і у свині — 17 %.

Слизова оболонка язика міцна і її епітелій частково зроговілий. Зроговіння сильно виражене у великої рогатої худоби. На бічних поверхнях сли-зова оболонка більш ніжна, особливо на нижній поверхні верхівки язика.

Слизова оболонка на дорсальній поверхні язика вкрита сосочками. Середсосочків язика розрізняють механічні (ниткоподібні, конічні) і смакові (грибоподібні, валикоподібні, листкоподібні). В останніх знаходяться органи

смаку.Грибоподібні сосочки — papíllae fungifórmes — підвищення слизової оболонки, вільна частина яких розширена і має вигляд гриба. Сосочки невеликі, білі, чітко виділяються на поверхні язика. Розміщені сосочки поодинці на верхівці й тілі язика, особливо по краях.Валикоподібні сосочки — papíllae vallátae — мають вигляд поглиблення, краї якого на поверхні язика дещо припідняті у вигляді слабкого валика. Смакові цибулини знаходяться на бічних стінках валика. На дні поглиблення відкриваються серозні залози. Валикоподібні сосочки відносно великі й добре помітні. Розміщені вони на тілі язика біля кореня, симетрично, по одному або по кілька (жуйні).Листкоподібні сосочки — papíllae foliátae — нагадують складені листочки.Вони мають овальну форму і лежать на корені язика по одному з кожного боку. Смакові цибулини містяться в товщі стінки сосочків.

Валикоподібні й листкоподібні смакові сосочки — складніші утвори, ніжгрибоподібні; їх поглиблення пристосовані для більш диференційованоговизначення смаку.

Вся дорсальна поверхня тіла й верхівки язика вкрита численними дрі-бними механічними ниткоподібними сосочками — papíllae filifórmes, які надають язику бархатистого вигляду. У великої рогатої худоби вони зроговілі.

Конічні сосочки 8 — papíllae conícae — розміщені на корені язика.Слизова оболонка кореня і країв язика всіяна язиковими слизовими залозами — gll. linguáles. Серед отворів слизових залоз помітні отвори мигдаликових крипт 12 — fóssulae tonsiláres, у стінках яких містяться скупчення лімфоїдної тканини, яка формує язиковий мигдалик — tonsílla lіnguális.

У великої рогатої худоби язик товстий, грубий. Верхівка язика загострена, вуздечка подвійна. На спинці язика різко виділяється подушка язика —tórus línguae, що відокремлюється від передньої частини язика пограничною борозною — súlcus terminális, яка збільшує рухливість переднього відділу язика під час захоплення та жування корму (А. Б. Камінський, 1988).У вентральній частині перегородки язика є слабко розвинутий язиковий хрящ — lýssa. Ниткоподібні сосочки спинки язика великі, зроговілі. Конічні

сосочки різні за розміром і формою. Грибоподібні сосочки особливо виділяються в ділянці верхівки язика. Валикоподібних сосочків багато (16–40), вони розміщені на спинці язика ближче до країв подушки; задні більші від передніх, а самі передні непомітно переходять у грибоподібні сосочки. Листкоподібних сосочків немає.

Язик коня не має подушки і язикового хряща. Ниткоподібні сосочки м’які,тонкі й довгі. Грибоподібні сосочки добре видно на бічній поверхні верхівки й тіла язика. Валикоподібних сосочків частіше два, але буває й більше. Форма листкоподібних сосочків видовжена, вони розміщені по боках язика. Конічних сосочків немає.

У свині язик відносно вузький, з довгою верхівкою. Ниткоподібні сосочки м’які, тонкі. На корені язика розміщені довгі конічні сосочки. Грибоподібні сосочки маленькі, особливо помітні по краях язика в середній його третині.Валикоподібні сосочки розміщені біля кореня язика по одному з кожного боку. Листкоподібні сосочки малих розмірів. Між конічними сосочками і в їх товщі є лімфоїдні вузлики язикового мигдалика. Є парний білянадгортанний мигдалик — tonsílla paraepiglóttica.

У собаки язик широкий, із загостреними краями, по середній частині язика проходить язикова борозна — súlcus mediánus línguae. Густо розміщені ниткоподібні сосочки язика м’які, тонкі. Грибоподібні сосочки розміщені по всій спинці язика. Валикоподібні сосочки, по 2–3 з кожного боку, знаходяться біля кореня язика. Листкоподібні сосочки слабко помітні. В основі язика розміщений язиковий хрящ, що підтримує висунутий язик. Конічні сосочки зроговілі. Язикового мигдалика немає. Основу язика утворюють добре розвинені м’язи, які диференціюються на велику кількість спеціальних м’язів, одні з них розміщені в товщі язика і є власними м’язами язика, інші йдуть до язика від під’язикового скелета та нижньої щелепи (рис. 6). Функцію м’язів слід розглядати з усіма м’язами під’язикового апарату, що працюють як єдине ціле .

Власне язиковий м’яз - m. lіnguális próprius - складається з поперечних, перпендикулярних та поздовжніх м’язових пучків. Останні розміщені поверхнево під слизовою оболонкою язика від кореня до верхівки язика.

Щелепно-язиковий м’яз 3 - m. myloglóssus - починається на медіальній поверхні нижньої щелепи від підборіддя до рівня третього премоляра (жуйні, кінь) чи останнього моляра (свиня). Волокна йдуть у поперечному напрямі і закінчуються в серединному сухожилковому шві, перекриваючи передню частину щелепно-під’язикового м’яза. У собаки цього м’яза немає.

Щелепно-під’язиковий м’яз 3′ - m. mylohyoídeus - бере початок від базигіоїда, язикового відростка (жуйні, кінь) і сухожилкового тяжа, який утворюється злиттям підборідно-язикового, лопатково-під’язикового, шилопід’язикового, груднино-під’язикового м’язів. Рострально м’яз тягнеться до рівня першого премоляра (жуйні, кінь). Напрям волокон у межах м’яза різний. Так, у передній його частині волокна йдуть дорсокаудально, а в задній - дорсорострально (велика рогата худоба). У коня м’язові волокна прямують у передній частині дорсорострально, в середній - поперечно і в задній - дорсокаудально.

У свині й собаки м’яз починається від базигіоїда і передньої половини тиреогіоїда і продовжується до рівня другого-третього премоляра (собака) чи першого моляра (свиня).

Шилоязиковий м’яз - m. styloglóssus -починається на латеральній поверхні дистальної третини стилогіоїда, вище й дещо позаду від початку хрящоязикового м’яза. М’яз розміщений на бічній поверхні тіла і верхівки язика (жуйні, кінь, свиня). У собаки м’яз починається разом з хрящоязиковим м’язом на стилогіоїді і окремими волокнами на барабанному міхурі й тимпаногіоїді. відокремлений від шилоязикового й шилопід’язикового м’язів. Він бере початок на дистальному кінці стилогіоїда, дещо нижче і спереду від початку шилоязикового м’яза, спрямовується до язика, розміщуючись медіально від шилоязикового м’яза, і входить у язик на межі тіла й кореня.

У коня хрящоязиковий м’яз має вигляд тоненької пластинки, яка латерально прикрита шилоязиковим і під’язиковим м’язами. У собаки м’яз починається на латерокаудальній поверхні середньої третини стилогіоїда і обмежений початком шилоязикового м’яза. У свині цього м’яза немає.

Підборідно-язиковий м’яз 1 - m. genioglóssus - масивний і бере початок на підборідді разом з підборідно-під’язиковим м’язом, але дещо дорсальніше й латерально. Починається м’яз коротким, але товстим сухожилком і спрямовується до верхівки, тіла й кореня язика. Вентральні пучки м’яза продов-жуються до основи надгортанника, створюючи підборідно-надгортанний м’яз 5 - m. genioepiglótticus (кінь, собака).

Під’язиково-язиковий м’яз 6 - m. hyoglóssus - відходить від базигіоїда, язикового відростка і нижньої третини тиреогіоїда (жуйні, кінь) або лише від базигіоїда й тиреогіоїда (свиня, собака). М’яз закінчується в корені, тілі й верхівці язика.

Підборідно-під’язиковий м’яз 2 - m. geniohyoídeus - має веретеноподіб- ну форму і починається довгим сухожилком вентральніше підборідноязикового м’яза. Поряд з однойменним м’язом, від якого його можна відділити штучно, він спрямовується до язикового відростка, де закінчується довгим сухожилком (жуйні, кінь). М’яз може закінчуватись сухожилком на базигіоїді і передній третині тиреогіоїда (свиня) або м’язово на базигіоїді (собака).

Шилопід’язиковий м’яз 11 - m. stylohyoídeus - у великої рогатої худоби розміщується латерально від двочеревцевого м’яза. Починається м’яз довгим і тонким сухожилком від латерокаудальної поверхні м’язового відростка стилогіоїда і закінчується на базигіоїді та язиковому відростку.

У коня шилопід’язиковий м’яз починається від латерокаудальної поверхні м’язового відростка стилогіоїда і закінчується довгим сухожилком на нижній половині тиреогіоїда й базигіоїда. Кінцевий сухожилок роздвоюється і пропускає сухожилок двочеревцевого м’яза. Закінчення м’яза зливається з підборідно-під’язиковим, лопатково-під’язиковим та під’язиково-язиковим м’язами, створюючи єдине ціле.

У свині м’яз бере початок довгим сухожилком на проксимальній частині стилогіоїда і прилеглої частини тимпаногіоїда. М’яз закінчується на базигіоїді та передній половині тиреогіоїда.

У собаки м’яз лежить зовні від двочеревцевого м’яза. Він починається коротким і тонким сухожилком на латеральній поверхні стилогіоїда й прилеглої частини тимпаногіоїда і у вигляді тонкої м’язової стрічки спрямовується до базигіоїда, де закінчується сухожилком.

Потилично-під’язиковий м’яз 17 - m. occipitohyoídeus - у

свійських тварин починається на ростролатеральній поверхні яремного відростка потиличної кістки. М’язові волокна спрямовуються ростровентрально і закінчуються на м’язовому відростку та тілі стилогіоїда, зливаючись з початком шилоглоткового м’яза (жуйні, кінь), чи на проксимальній частині стилогіоїда і прилеглої частини тимпаногіоїда (свиня, собака).

Ріжково-під’язиковий м’яз - m. ceratohyoídeus - у вигляді тонкої й відносно слабко розвинутої пластинки тягнеться від ростромедіальної поверхні тиреогіоїда до каудальної поверхні

кератогіоїда, епігіоїда та прилеглої частини стилогіоїда (жуйні, кінь) чи каудолатеральної поверхні додаткового членика й прилеглої частини епігіоїда (свиня) або кератогіоїда і нижньої третини епігіоїда (собака).

Ріжково-язиковий м’яз - m. ceratoglóssus - починається на латероростральній поверхні всього епігіоїда, верхній половині кератогіоїда. М’язові волокна спрямовуються до кореня язика, переплітаючись з волокнами підборідно-язикового м’яза, або з’єднуються з волокнами м’яза протилежного боку (жуйні, кінь). У собаки м’яз у вигляді тонкої, що чітко виділяється, пла-стинки лежить на ростролатеральній поверхні проксимальної половини кератогіоїда і спрямовується до бічної поверхні кореня язика. У свині цього м’яза немає.

Щитопід’язиковий м’яз 13 - m. thyrohyoídeus - у вигляді тонкої стрічки тягнеться від задньо-верхнього кінця щитоподібного хряща до каудомедіальної поверхні тиреогіоїда й прилеглої частини базигіоїда (жуйні, свиня) або лише тиреогіоїда (кінь, собака).

Під’язиково-надгортанний м’яз - m. hyoepiglótticus -

починається від каудомедіальної поверхні всього кератогіоїда (жуйні, собака), дорсальної поверхні базигіоїда й задньої третини язикового відростка (кінь) чи дорсальної поверхні базигіоїда (свиня) і закінчується в основі надгортанника.

Під’язиковий поперечний м’яз - m. hyoídeus transvérsus -

тісно контактує з ріжково-язиковим м’язом і розміщується більш медіально, сполучаючимедіальні поверхні верхніх половин правого й лівого епігіоїдів (кінь), у свині м’яз заміщується еластичною зв’язкою. У великої рогатої худоби і собаки м’яза немає.

Груднино-під’язиковий м’яз 15 - m. sternohyoídeus - у вигляді довгої й вузької стрічки тягнеться від ручки груднини разом з однойменним м’язом протилежного боку (у свині починається від першого реберного хряща) і закінчується на базигіоїді.

Груднино-щитоподібний м’яз 14 - m. stеrnothyroídeus - бере початок там, де й попередній, і закінчується на щитоподібному хрящі гортані.

Лопатково-під’язиковий м’яз - m. omohyoídeus - у вигляді пластинки бере початок від підлопаткової фасції в її дистальній третині (свиня, кінь) або на глибокій шийній фасції на рівні 3–5-го шийних хребців (жуйні) і закінчується на базигіоїді. У собаки м’яза немає.

Найбільш об’єктивно роботу м’язів можна оцінити за їх електричною активністю (рис. 7). Так, під час взяття їжі й початку жування у кози (їжу тварина отримувала з рук) перши включається в роботу підборідно-під’язиковий м’яз. Разом з ним включається і груднино-під’язиковий м’яз, хоча і з невеликою біоелектричною активністю. Однак зі збільшенням активності першого зростає активність і груднино-під’язикового м’яза. У цей час у стані активності перебувають під’язиково-язиковий та шилоязиковий м’язи. Підборідно-язиковий м’яз починає працювати лише через 3 мс. Жувальний м’яз не активний, а висковий м’яз перебуває в стані слабкої активності .

На початку жування активно включаються в роботу підборідно-під’язиковий та груднино-під’язиковий м’язи, причому останній працює за принципом поступальної дії. Через 4 мс виявляє біоелектричну активність підборідно-язиковий м’яз, а ще через 2 мс підключаються шилоязиковий та щелепно-під’язиковий м’язи. Слід зауважити, що щелепно-під’язиковий м’яз починає виявляти активність тільки під час жування їжі. Під’язиково-язиковий м’яз включається в роботу лише через 18 мс після початку роботи перших м’язів. Біоелектрична активність вискового м’яза виявляється вже через 8 мс, але найвища його активність спостерігається через 50 мс, коли починає включатися в роботу жувальний м’яз. Під час активного жування працюють усі м’язи, однак біоелектрична активність значно підвищується у груднино-під’язикового та щелепно-під’язикового м’язів, активність під’язиково-язикового м’яза дещо знижується (див. рис. 7, д). У цей самий час першим виявляє активність підборіднопід’язиковий м’яз разом з шилоязиковим. Через 7 мс спостерігається висока активність підборідно-язикового м’яза, а ще пізніше (9 мс) і щелепно-під’язикового. Під’язиково-язиковий м’яз включається в роботу лише через 14 мс, однак кінець його біоелектричної активності збігається з повторним включенням у роботу попередніх м’язів.

Груднино-під’язиковий м’яз виявляє слабку активність перед включенням у роботу підборідно-під’язикового м’яза, однак амплітуда його біопотенціалів досягає найбільшої висоти в період активної роботи підборіднопід’язикового м’яза. Висковий м’яз вступає в роботу в середині періоду роботи всіх м’язів під’язикового апарату і продовжує скорочення з жувальним м’язом, який виявляє активність лише через 24 мс. Час перед ковтанням характеризується тим, що біоелектрична активність усіх м’язів під’язикового апарату різко знижується, хоча активність під’язиково-язикового м’яза зберігається високою. В цей час дуже активні лише жувальний і висковий м’язи. Під час ковтання їжі активність жувального м’яза зникає, активність вискового м’яза надзвичайно слабка, однак у решти м’язів вона підвищується (див. рис. 7, в). При цьому першим виявляє активність підборідно-під’язиковий м’яз. Майже одночасно включаються в роботу підборідно-язиковий, шилоязиковий, щелепно-під’язиковий та груднино-під’язиковий м’язи. Під’язиково-язиковий м’яз вступає в роботу лише через 13 мс (С. К. Рудик, 1984).

Залози ротової порожнини - glándulae óris - поділяють на пристінні (губні, щічні, піднебінні, язикові) і застінні (привушні, піднижньощелепні, під’язикові).

Щічні залози - gll. buccáles - розміщені або під слизовою оболонкою, або в товщі щічного м’яза. Залози добре розвинуті у травоїдних тварин і слабкіше у м’ясоїдних. У великої рогатої худоби розрізняють три ряди залоз: дорсальні щічні залози (див. рис. 9, 4) - gll. buccáles dorsáles - тягнуться уздовж альвеолярного краю від горба верхньої щелепи до рівня кута губ у вигляді пакетиків; проміжні щічні залози 5 - gll. buccáles intermédiae - розміщені нижче від попередніх, дуже сконцентровані і великі біля кута губ; вентральні щічні залози 3 - gll. buccáles ventráles - розміщені на рівні нижніх кутніх зубів від переднього краю жувального м’яза до кута губ і зливаються з губними залозами.

У коня дорсальні щічні залози тягнуться на рівні альвеолярного краю верхньої щелепи. Задня ділянка залози сильніше розвинута, прикрита жувальним м’язом і продовжується за щелеповий горб. Передня ділянка розміщена окремими пакетиками спереду жувального м’яза і переривчасто тягнеться до кута губ. Вентральні щічні залози розміщені між жувальним м’язом і кутом губ. Вони прикриті щічним м’язом, опускачем нижньої губи і легко виділяються при розрізі цих м’язів. Обидві залози відкриваються численними протоками в защічний простір присінка.

У свині дорсальні щічні залози тягнуться на рівні верхніх кутніх зубів до кута губ, а вентральні залози - на рівні нижніх кутніх зубів.

У собаки дорсальна щічна залоза має округлу форму, зміщена в ділянку орбіти медіально від виличної дуги і називається виличною залозою 11 - gl. zygomática. Чотирма-п’ятьма протоками залоза відкривається в защічний простір у ділянці останнього кутнього зуба. Вентральні щічні залози слабко розвинуті і розміщені на рівні від ікла до рівня 3-го кутнього зуба нижньої щелепи.

Нерви: n. buccális. Судини: a. faciális.

Піднижньощелепна слинна залоза - gl. submandibuláris 2 –

у великої рогатої худоби відносно добре розвинена і тягнеться від атланта до підщелепного простору, де майже стикається із залозою протилежного боку. Вона більша від привушної залози, має видовжену форму, жовтувате забарвлення. Протока залози (вартонова протока) - dúctus submandibuláris - проходить медіально від сухожилка двочеревцевого м’яза, а потім медіовентрально від під’язикової залози і відкривається на під’язиковій бородавці. Залоза виділяє серозно-слизовий секрет.

У коня піднижньощелепна слинна залоза видовжена, дорсально доходить до атланта і продовжується в підщелепний простір. Лежить частково під привушною залозою, частково під м’язами (яремно-щелепним, двочеревцевим і крилоподібним). Протока залози спочатку розміщується на передньо-верхньому краї залози і спрямовується вперед між частинами щелепно- під’язикового м’яза, потім по медіальній поверхні під’язикової залози і вуздечки язика, підходячи до під’язикової бородавки.

У свині залоза невелика, червонуватого кольору, округлої форми, прикрита привушною залозою. Протока відкривається біля вуздечки язика.

У собаки залоза округлої форми, такого самого розміру, як привушна залоза. Лежить нижче від привушної залози і частково прикрита останньою.

Протока залози відкривається на під’язиковій бородавці. Нерви: chórda týmpani, n. linguális.Інервація язика здійснюється трьома парними нервами:

1) язиковим – відгалуження нижньощелепного нерва біля місця його заглибнення в однойменний канал. В язиці він поділяється на поверхневу й глибоку гілки. Поверхнева гілка йде вздовж шилоязикового м’яза й розгалужується в слизовій оболонці язика, дна ротової порожнини та яснах. Глибока гілка йде по латеральній поверхні підборідно-язикового м’яза до кінчика язика. Язиковий нерв є чутливим. Крім того, у нього вступає барабанна струна від лицьового нерва (VII пара);

2) під’язиковим нервом (руховим) – ХІІ пара черепно - мозкових нервів. Проходить уздовж шилоязикового м’яза, розподіляється на глибоку й поверхневу гілки, розгалужується в м’язах язика поблизу його верхівки, утворює петлеподібне з’єднання з язиковим нервом; язико-глотковим нервом (ІХ пара) – чутливий (смаковий) нерв для кореня язика, м’якого піднебіння та глотки. В його складі є секреторні парасимпатичні нервові волокна в привушну слинну залозу. Також язико-глотковий нерв є смаковим нервом для розширювача глотки.

Судини: a. linguális. В товщі язика, поблизу медіальної площини проходять права й ліва язикові артерії. Всередину від них розташовані під’язикові артерії, а глибше – язикові вени.

Під’язикова слинна залоза - gl. sublinguális - у великої рогатої худоби складається з багатопротокової і однопротокової залоз. Під’язикова багатопротокова залоза - gl. sublinguális polystomática 8 - побудована з ряду пакетиків, розміщених під слизовою оболонкою дна ротової порожнини в ділянці між язиком і яснами. Її численні вивідні протоки (рівінієві протоки) - dúctus sublinguális minóres - відкриваються в бічній частині дна ротової порожнини.

Однопротокова під’язикова залоза 9 - gl. sublinguális monostomática - прилягає дорсально до передньої ділянки багатопротокової залози. Її протока (бартолінова протока) - dúctus sublinguális májor - проходить разом з протокою піднижньощелепної слинної залози і відкривається на під’язиковій бородавці, інколи вони зливаються в одну протоку.

У коня є лише багатопротокова слинна залоза, яка лежить під слизовою оболонкою дна ротової порожнини, збоку від середньої частини язика на протязі від підборіддя до 3-го кутнього зуба. Залоза дещо піднімає слизову оболонку у вигляді валика. Близько тридцяти її вивідних проток відкриваються на валику на дні ротової порожнини.

У свині залоза подвійна. Багатопротокова залоза розміщена в ростральній частині дна ротової порожнини, її вивідні протоки відкриваються на дні ротової порожнини збоку від язика. Однопротокова під’язикова залоза має стрічкоподібну форму і розміщується позаду попередньої, доходячи каудально до піднижньощелепної слинної залози. Протока залози розміщується поряд з протокою піднижньощелепної слинної залози, часто вони зливаються.

У собаки під’язикова слинна залоза подвійна. Багатопротокова під’язикова залоза видовжена, вузька і лежить збоку від язика. Невелика кількість її вивідних проток відкриваються в дні ротової порожнини, а більша кількість впадає в протоку однопротокової під’язикової залози. Однопротокова під’язикова залоза прилягає ззаду до попередньої, сильно розвинута і тісно зв’язана з піднижньощелепною слинною залозою.

Нерви: n. linguális. Судини: a. linguális.

Привушна залоза - gl. parótis - найбільша і найкомпактніша із слинних залоз. Розміщена вона під шкірою, вентральніше від основи вушної раковини, в заглибленні позаду заднього краю нижньої щелепи й атлантом. Зовні вона прикрита вентральними м’язами вушної раковини. Своєю широкою основою залоза лежить на дузі зовнішньої сонної артерії. У разі слабкого розвитку (у собаки) вона має округлу форму і не поширюється далеко від основи вушної раковини. Якщо залоза значно розвинена, вона або видовжується, звужуючись донизу (велика рогата худоба), або набуває чотирикутної форми (кінь). Вивідні протоки окремих часток залози об’єднуються в загальну протоку привушної залози (стенонова протока) - dúctus parotídeus 1′.

У великої рогатої худоби привушна залоза має бурувато-червоне забарвлення, її верхня частина ширша за нижню. Протока залози йде в міжщелепному просторі, потім переходить через судинну вирізку з медіального боку щелепи на латеральний і відкривається в щоці на рівні 4-го верхнього кутнього зуба. У овець протока проходить по зовнішній поверхні жувального м’яза.

У коня привушна залоза найбільша, сірого чи жовто-червоного кольору. Протока залози проходить так, як у великої рогатої худоби, і відкривається низьким слинним сосочком на рівні 3-го кутнього зуба.

У свині залоза лежить у жировій тканині, сильно розвинена, трикутної форми. Протока залози проходить через судинну вирізку і відкривається в щоці на рівні 4-го чи 5-го кутнього зуба.

У собаки залоза порівняно невелика і обмежує верхнім кінцем основу вушної раковини. Протока залози проходить упоперек зовнішнього боку жувального м’яза і відкривається на щоці на рівні 3-го кутнього зуба.

Нерви: парасимпатичні - через gn. óticum; чутливі - від n. zygomáticus та n. auriculotemporális; симпатичні - волокна для судин залози. Судини: a. auriculáris caudális, r. masseterícus.