1.6. Зуби

Зуби - déntes, s. odóntos (рис. 9) - розміщені в порожнині рота у вигляді верхньої і нижньої зубних аркад (дуг) - árcus dentális supérior et inférior, призначені для захоплення й подрібнення їжі. Форма й будова зубів відображають характер живлення та спосіб життя тварин. За функцією, будовою і розміщенням зуби поділяють на різці, ікла та кутні.

Ікла - déntes caníni (С) - розміщені позаду різців по одному з кожного боку на верхній і нижній щелепах.

Різцеві зуби - déntes incisívi (J) - розміщені позаду губ по три-чотири з кожного боку. Серед різців розрізняють: зачепи (J1), середні різці (J2) і окрайки (J3).

Кутні зуби поділяють на передкутні, або премоляри, - déntes premolars (Р1–4) - і власне кутні, або моляри, - déntes moláres (М1– 3).

Іноді у ссавців (кінь) з’являються додаткові зуби: вовчий зуб, який розміщується перед премолярами, і зуб «мудрості» - позаду корінних зубів (рис. 9). Ці зуби свідчать про багаторазову зміну зубів у далеких предків ссавців (С. К. Рудик, 1972).

Зубні дуги: А – коня; Б – великої рогатої худоби; В – свині; Г - собаки (за Koch, 1970).І(1-3) – різцеві зуби (dentes incisivi): І1 – зачепи; І2 – середні різці; І3 – окрайки. С – ікла (dentes canini). P(1-4) – передкутні зуби (dentes premolares). M(1-3) – власне кутні зуби (dentes molares).

Зуби поділяють на молочні (випадні) - déntes decídui (Dd) – і постійні - déntes permanéntes (Dp). Молочні зуби з’являються після народження або до народження в певному порядку. За розміром вони менші й коротші від постійних. Розрізняють молочні різці, ікла та премоляри. Моляри молочних попередників не мають.

Загальна кількість зубів у свійських тварин різна: у великої рогатої худоби - 32, у коня - 36–40, у свині - 44 і у собаки - 42. Загальну кількість зубів можна записати зубною формулою, яка відображує кількість різців, іклів, премолярів і молярів на одному боці верхньої й нижньої щелеп:

За характером будови і розвитком зуби поділяють на короткокоронкові - brachiodóntes (собака, свиня, різцеві зуби великої рогатої худоби) і довгокоронкові - hypselodóntes (кінь, велика рогата худоба).

На короткокоронкових зубах чітко виділяються коронка зуба- coróna déntis 4, шийка - cóllum déntis 6 - і корінь - rádix déntis 5. Коронка зуба виступає над яснами. На різцях вона клиноподібна, на іклах - конусоподібна і на кутніх зубах має вигляд кількох конусів або горбків. Корінь зуба міститься в зубній комірці щелеп, в якій він прикріплюється зубною зв’язкою - lig. dentále. Шийка зуба знаходиться в місці переходу коронки в корінь зуба, до неї прикріплюються ясна. В середині зуба є порожнина - cávum déntis 7, вхід до якої відкривається з боку кінця кореня. Зубну порожнину заповнює пульпа зуба - púlpa déntis 8, що складається із сполучної тканини, судин, нервів.

Поверхню коронки зуба, спрямовану в бік присінка ротової порожнини, називають присінковою - fácies vestibuláris. Протилежну поверхню коронки називають язиковою - fácies linguális, вільний кінець коронки зуба - поверхнею змикання - fácies occlusális.

Довгокоронкові зуби мають довгу коронку і короткий корінь. У міру стирання вони виступають із зубних комірок і випадають. Такі зуби добре перетирають їжу. На молодих довгокоронкових зубах гілок коренів немає, але з віком вони з’являються і досягають різного ступеня розвитку; у жуйних вони довші. Коронка зуба у молодих тварин складається з двох–п’яти конусів. Після стирання конусів жувальна поверхня зуба стає складчастою; зуби цього типу належать до складчастих зубів - lophodóntes (кінь). Складки можуть нагадувати серп місяця, тому такі зуби називають місяцеподібними - selenodóntes (велика рогата худоба).

Основна речовина, з якої складається зуб, називається дентином - déntinum (див. рис. 9, 2). Дентин містить 70–80 % мінеральних речовин. У ділянці коронки дентин зовні вкритий шаром емалі - enámelum 1 - найтвердішої речовини в тілі тварини. Вона містить 98% мінеральних речовин. У ділянці кореня зуба дентин вкритий цементом - ceméntum 3. За будовою цемент подібний до кісткової тканини і містить до 60–70 % мінеральних речовин.

На довгокоронкових зубах емаль вкриває весь зуб. Цемент вкриває всю емаль коронки і заповнює зубну комірку. Коронка зубів у старих тварин може стиратися до самого кореня. При стиранні зуба зубна порожнина заростає дентином, який має темніший колір і називається зубною зіркою.

У великої рогатої худоби різці короткокоронкові і є лише на нижній щелепі. Їх чотири пари: зачепи (центральні), середні внутрішні, середні зовнішні і окрайки. Корені різців не повністю заходять у комірки щелеп, тому у старих тварин спостерігається рухомість різців. Іклів немає. Премоляри мають молочних попередників, моляри не змінюються. Величина зубів збільшується спереду назад. На верхніх кутніх зубах по три корені: два латеральних і один медіальний; на нижніх зубах - по два корені. У новонародженого теляти є молочні зачепи і середні внутрішні різці. У перші тижні після народження прорізуються середні зовнішні різці і окрайки.

У свині молочні різці порівняно з постійними значно менші (див. рис. 9, В). Молочні зачепи і середні прорізуються у віці 3–4 тижнів, окрайки - перед народженням. Молочні ікла прорізуються перед народженням. Постійні ікла у самців великі, тригранні. Кутні зуби багатогорбисті. Найбільший зуб - третій моляр, найменший - перший премоляр (вовчий зуб), він належить до постійних зубів. Гілки коренів зубів невеликі, на верхніх щелепах їх 3–4, на нижніх - по 2.

У коня зуби мають складнішу будову (див. рис. 9, А ). У кобил іклів немає. Постійні різці мають типовий вигляд вигнутих клинів і особливі поглиблення в коронках зубів (зубні чашечки). В процесі стирання коронки зуба форма чашечки змінюється з поперечно-овальної до круглої, потім - до трикутної і, нарешті, до обернено-овальної. Зуби змінюють форму приблизно через 6 років. Спочатку це спостерігається на нижній щелепі. З віком змінюється і дуга, що утворюється верхніми й нижніми різцями: у молодих тварин вона більш правильна, у старих - подібна до клина.

У собаки розмір різців від зачепа до окрайка збільшується (див. рис. 9, Г). Ікла конічні, кутні зуби добре розвинуті. Перший нижній премоляр називається вовчим зубом - déntes lupínus. Каудально кутні зуби збільшуються. Найбільші з них - Р4 на верхній щелепі і М1 на нижній щелепі - називаються січними - déntes sectóris - і розміщуються один навпроти одного. Гілок коренів у кутніх зубів - 1–3.

Нерви: n. infraorbitális, n. alveoláris. Зуби верхньої щелепи іннервуються гілками підочноямкового нерва, який проходить в однойменному каналі. До кожного зуба та його ясен підходить окрема гілка, яка проникає в пульпу зуба по вузькому каналу його кореня. Ріхці верхньої щелепи іннервуються верхнім різцевим нервом, який відгалужується від підочноямкового в лунці, що знаходиться біля підочноямкового отвору на 0,5-1 см в аборальному напрямку. Далі нерв проходить у вузький дорсальний різцевий канал.

Зуби нижньої щелепи іннервуються альвелярним нижньощелеповим нервом, який проходить у нижньощелеповий канал через однойменний отвір на медіальній поверхні щелепи. На середині відстані між кликом і першим премоляром (рівень підборідного отвору) від нижньощелепового каналу відгалудується нижньощелеповий різцевий канал, в якому знаходиться нижній різцевий нерв. Останній іннервує різці та ясна нижньої щелепи.

Судини: a. infraorbitális, a. alveoláris. Кровозабезпечення верхньощелепових зубів здійснюється гілками підочноямкової артерії, а нижньощелепових – гілками альвеолярної нижньощелепової артерії.

Зуби кобили: