3.1 Висновки і пропозиції.
Безробітна молодь – це соціально-демографічна група працездатних громадян , віком 16-28 років , які через відсутність роботи не мають заробітку і зареєстровані у Державній службі зайнятості , як такі, що шукають роботу , готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробіття молоді спричинене низкою причин серед яких яскраво виділяються: високі вимоги працедавців, недостатній рівень освіти та небажання молоді прикласти достатніх зусиль до пошуку роботи.
Безробіття несе за собою ряд негативних та позитивних соціально-економічних наслідків. Негативних наслідків безробіття значно більше, ніж позитивних, і вони масштабніші та всеохопні, становлять загрозу національному розвитку і національній безпеці країни, оскільки можуть бути головною причиною соціально-економічної дестабілізації.
Таким чином, роблячи висновки, можна запропонувати наступні заходи для зменшення рівня безробіття серед молоді віком від 15 до 24 років.
Переймаючи досвід боротьби з безробіттям у світі, необхідно створити комплекс заходів проти молодіжного безробіття в Україні:
повинно бути добре обґрунтоване трудове законодавство щодо молоді, потрібні зміни в працевлаштуванні взагалі;
необхідно встановити тісний зв'язок «ВНЗ - ринок праці»;
діяльність служб зайнятості повинна бути краще налагодженою;
при наборі випускників шкіл в ВНЗ необхідно враховувати майбутні тенденції на ринку праці, щоб майбутні спеціалісти були затребуваними;
обов’язковою є практика хоча б найбільш перспективних студентів на підприємствах, що є потенційними роботодавцями;
вкрай необхідно розробити ефективний механізм захисту населення в умовах зростання безробіття шляхом прийняття антикризового законопроекту, спрямованого на мінімізацію наслідків світової фінансової кризи у сфері зайнятості населення та загальнообов‘язкового державного соціального страхування;
сприяти забезпеченню ефективної зайнятості молоді шляхом залучення інвестицій до впровадження громадських робіт – центральні та місцеві органи виконавчої влади;
створити дієву систему професійної орієнтації незайнятого населення і молоді, яка навчається або закінчила навчання у навчальних закладах різних рівнів акредитації, зокрема шляхом професійної орієнтації населення та створення сучасної інформаційної бази, проведення всебічної роботи щодо популяризації робітничих професій тощо.
Для поліпшення становища молодіжної зайнятості сприятимуть:
розробка і прийняття спеціального Закону «Про гнучкі і нестандартні організаційні форми зайнятості», що передбачав би широке використання гнучких графіків робочого часу і закріплював умови дії тимчасових і сезонних контрактів;
внесення змін до Закону України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю», з метою встановлення критерієм надання роботодавцям дотації, передбаченої цим Законом, прийняття на роботу молоді з окремих груп, найменш конкурентоспроможних на ринку праці;
розробка Міністерством освіти і науки спільно з Міністерством праці і соціальної політики рекомендацій для вищих навчальних і професійно-технічних закладів щодо створення спеціальних умов для здобуття освіти студентами, що офіційно працевлаштовані за майбутньою спеціальністю, у вигляді поновлення системи індивідуальних графіків навчання;
внесення змін до статті 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», з метою забезпечення гарантованого проходження співбесіди молодого спеціаліста з роботодавцем у разі відповідності випускника навчального закладу більшості вимог до кандидата на посаду.
Для посилення ефективності державної політики зайнятості і подолання молодіжного безробіття в Україні потрібно включити:
Пільгове оподатковування підприємств та матеріальне заохочування підприємців, що приймають на роботу молодих фахівців. Проблема працевлаштування молоді полягає сьогодні не тільки у відсутності робочих місць, а й у нездатності держави, роботодавців та самих молодих спеціалістів знайти спільну мову. Роботодавці бажають відразу мати відданого професіонала, який був би готовий працювати за середню зарплату 12 годин на день без вихідних. Натомість молоді спеціалісти бажають здебільшого протилежного. Збалансувати цей очевидний конфлікт інтересів має насамперед держава. Пільгове кредитування – вагомий інструмент державного регулювання. На правах пільгового оподатковування повинні здійснювати свою діяльність підприємства, де від 20 до 40% (орієнтовно) працюючих складають випускники навчальних закладів усіх рівнів акредитації, що не мають досвіду роботи. Така міра буде сприяти працевлаштуванню найменш привабливої для роботодавців частини робочої сили, прийом якої на роботу пов’язаний з додатковими витратами на навчання. У випадку пільгового оподатковування ці витрати будуть компенсовані низькими податковими відрахуваннями;
Полегшення переходу від навчального закладу до роботи. У цьому зв’язку варто вжити заходів:
щодо удосконалення якості і структури освіти, зробити її адекватною вимогам до робочої сили на сучасному ринку праці. Недостатня прив’язка програм підготовки до потреб виробництва, падіння престижу професій науково-технічного напряму, надмірне розширення платної освіти в умовах кризи вітчизняного виробництва закладають серйозну проблему структурної невідповідності майбутнього попиту і пропозиції робочої сили в професійно-кваліфікаційному розрізі;
щодо забезпечення більшої адаптаційної здатності молодих людей до технологічних і економічних змін. Навчання кадрів є одним з головних засобів боротьби зі структурним безробіттям, формування передумов для росту мобільності кадрів, скорочення періоду між втратою та отриманням роботи. Вирішення цієї проблеми знаходиться у площині законодавчого та колективно-договірного врегулювання відповідальність роботодавця за належний рівень кваліфікації найманої робочої сили та запровадження механізму стимулювання як роботодавців так і найманих працівників підвищувати рівень кваліфікації та здобувати нові професії;
щодо попередження молодіжного безробіття. Необхідно завчасно в середньостроковій перспективі (до 5 років) розрахувати потребу в працівниках за галузями економіки. Це дозволить уникнути диспропорцій між попитом та пропозицією робочої сили в подальшому.
Можна зробити висновок, що наполегливість молоді, яка дійсно прагне працювати спільно з реалізацією ефективної молодіжної політики держави, спрямованої на одержання молодими людьми віком від 15 до 24 років роботи з достатніми умовами праці призведуть до покращення ситуації з безробіттям молоді та підвищення рівня економічного розвитку держави в цілому. Сучасні умови, в яких українські молоді громадяни будують свої долі, навіть у порівнянні із старшими поколіннями можна назвати екстремальними. Криза самовизначення у молодіжному середовищі та неможливість самореалізації може мати для держави та українського суспільства незворотні наслідки.
Ефективне вирішення проблеми працевлаштування молоді дасть поштовх до розвитку вітчизняної економіки, сприятиме становленню України як стабільної, розвиненої та квітучої держави.
Молодь є потужним ресурсом. Підтримка молодих людей, їхнє залучення до творчої, активної участі в житті суспільства – це стратегічні інвестиції в розвиток держави.